Як у Сухополові дитсадок реанімували

На черговій виїзній приймальні Прилуцької райдержадміністрації, що нещодавно відбулася у Ряшках Прилуцького району, людей найбільше хвилювало питання відсутності дитячого садка, адже в селі 32 діток дошкільного віку. Тоді перший заступник голови Прилуцької РДА Антоніна Стукалова порадила сільській владі і громаді взяти за приклад напрацювання Сухополов янської сільської ради, де залучили позабюджетні кошти і відкрили дитячий садок, який не діяв понад десять років.



Дошкільний заклад у Сухополові звели ще у 1982 році. Ця добротна двоповерхова будівля розрахована на одночасне перебування вісімдесяти малюків. Проіснував дитячий садок лише дванадцять років. А потім, за словами Сухополов’я-нського сільського голови Сергія Проценка, через різке скорочення фінансування його довелося закрити. Вихователі та інший персонал розбрелися хто куди.



— Одне крило садка зайняла сільська бібліотека, — говорить Сергій Проценко, — а друге пустувало1 Приміщення руйнувалося. Сухополова — село приміське, Прилуки за пару кілометрів, тому й багатолюдне. Зараз на території Сухополов’я-нської сільської ради, до якої входять Білещина, Пи рогівці, Полова та Ярова Білещина, проживає дві тисячі людей. Діток дошкільного віку близько ста, а у місцевій школі навчається сто сімдесят учнів. У села є перспектива. Тому три роки тому вирішили реанімувати дитсадок. Назустріч нашим прагненням пішла райдержадміністрація. Від неї отримали шістдесят тисяч гривень дотації на ремонт та переобладнання приміщень. Певну суму виділили із сільського бюджету. Так у 2003 році зробили частковий ремонт, але грошей на відкриття було надто мало. Облаштувати повну інфраструктуру закладу вдалося лише минулого року завдяки спонсорам.

Сергій Проценко зібрав на збори 25 сухополов’янських приватних підприємців. Виявилося, що усім їм небайдужа доля села. Тож допомогти дитячому садку згодилися усі. Хто чим міг. Хтось безкоштовно розпиляв дерева на дошки, хтось купив іграшки, постільну білизну, кухонні речі. Підприємці подарували дитячому садку холодильник, пральну машину, ванну, електродвигун на витяжку та електроплити у їдальню.

— Бюджетних грошей вистачало лише на зарплату персоналу, харчування діток та оплату за електроенергію, — зазначив сільський голова. — Тільки на ремонт стін та стелі витратили тринадцять тисяч гривень. Тож без допомоги спонсорів не обійшлися б.

Оновлений дитячий садок у Сухополові відкрили у грудні минулого І [эоку, якраз на Миколая. І Його відвідують двадцять малюків п'ятирічного віку.

Завідувачка дитячого садка „Радість” Оксана Панченко:

— Зараз у мене лежать, ще двадцять заяв від батьків, які хочуть водити , дітей до садка. Вчора приходив один татусь, який і питав, чи візьмемо ми дитинку двох з половиною років. Поки що ми цього зробити не можемо. Треба завершити ремонт на і другому поверсі, де розмістяться ще одна групова кімната, медичний та методичний кабінети. Тоді сформуємо ще одну груА пу — для дітей віком від 3 до 5 років. У нас дітки харчуються тричі на деньА Меню різноманітне.

Кухар дитячого садка Галина Мірошниченко працює тут від самого його відкриття на початку 80-х:

— До садка раніше ходило багато діток, у нас було три групи по двадцять п’ять малюків і ясла, які відвідували вісімнадцять дітей. Після розпаду Союзу почали реформувати дошкільну освіту і добилися знищення дитячого садка у Сухополові. Довелося йти працювати у місцеве КСП, яке потім теж розвалилося. Пішла до сільської пекарні, а тепер ось знову повернулася до діток. Дай, Боже, назавжди!

Майже така ж доля спіткала і колишню виховательку дитячого садка, а тепер помічницю вихователя Валентину Сікору:

— Після закриття дитсадка працювала на фермі, у пекарні.

І ось тепер, як колись допомагаю виховувати діток.

Скільки їх пройшло через мої руки, і порахувати важкої Вже зараз своїх дітей приводять до дитсадка мої колишні вихованці.

— Так, сьогодні сіль-ський дитячий садок не задовольняє повністю потреб громади, — каже Сергій Проценко. — Дітки у селі є, розуміємо, що й про тих, хто ще не ходить до дитсадка, треба подбати. Думаємо про них уже сьогодні. Так, на потреби дошкільного закладу на рік треба 130 тисяч гривень. Держава виділила дотацію на усі заклади соціальної сфери села у сумі 250 тисяч гривень. А всього річний бюджет сільської ради складає 400 тисяч гривень. Отож гроші є. Але витратити на потреби громади ми їх зараз через недолуге українське законодавство не можемо. Нещодавно Верховна Рада за п’ятнадцять хвилин без обговорення прийняла Закон „Про тендерні комітети”, який відтепер змушує створювати їх при кожній сільській раді. Раніше тендерні комітети діяли при райд ержад міністраціях. Туди стікали ся подання на торги, визначалися переможці. А тепер ці функції мають виконувати комісії на місцях. Однак практично це зробити нереально, оскільки людей треба вчити у столиці за великі гроші. Наприклад, хочемо побудувати невелику котельню, яка буде опалювати дитсадок. Коштує вона 80 тисяч гривень плюс 10 тисяч гривень на проектну документацію. Знайшли під цю справу інвестора — київського підприємця. Але тяганина, пов'язана із введенням удію згаданого закону, не дає зрушити задумане з місця. Втім місцева влада не впадає у відчай, а шукає вихід. Переконаний, він є.



Андрій Димич, «Гарт» № 17 (2301) від 27 квітня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: