Без сенсації

Останнім часом Ніжинські правоохоронці перебувають у зоні тотальної критики, пов’язаної з минулорічними резонансними вбивствами офіцера МНС Сергія Довганюка і депутата міської ради Григорія Потильчака. Як відомо, зараз триває судовий розгляд справи про вбивство льотчика і в ході процесу визначається ступінь відповідальності підсудних міліціонерів, а про загибель депутата тільки і говорять на сесіях міськради.



А тут смерть пересічного громадянина у стінах міськвідділу (про це „Гарт” писав у попередньому номері).

ФАКТИ

Ніжинцю Сергієві Губичу у травні мало б виповнитись 27. Він мешкав в елітному районі міста і належав до «еліти». Кримінальної. Був раніше судимим за крадіжку чужого майна (ст. 185, ч. З КК України), за умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (ст. 122, ч. 1 КК) і за зберігання наркотичних засобів з метою збуту (ст. 707 ч. ч. 1,2 КК). Останнім часом перебував під адміністративним наглядом як звільнений з місця примусового утримання. Зі слів родичів, Сергій вів асоціальний спосіб життя. Таких, як він, у Ніжині чимало.



Зранку вони тусуються біля воріт поблизу базару, сподіваючись на тимчасові заробітки і можливість отримати «ліки» від трясучки. До речі, кілька днів до трагічної події Сергій був постійно збудженим, гостро реагував на будь-які спроби поговорити з ним. Останнього разу в поле зору міліції потрапив після спроби проникнення до сусідського помешкання. Був затриманий. Відсидів в ITT 5 діб. Але у суді повів себе неадекватно — розбив пляшку і гострим краєм намагався розрізати собі горло.

Очевидці стверджують, що Сергій у будь-який спосіб намагався уникнути відсидки. Він буквально вимолював у дільничного не передавати справу до суду. З цього приводу існує кілька версій, одна з яких полягає в тому, що молодик у цей весняний період відчував особливу тягу до «зілля», а будь-яка ізоляція від світу — це, у першу чергу, неможливість задовольнити потребу в наркотику. Ось у такому стані перебував Сергій Губич у переддень своєї смерті.

ХРОНОЛОГIЯ

Наслідком епатажу Сергія Губича у суді стала постанова старшого слідчого Ніжинської прокуратури С. Івашка про його притягнення до адміністративної відповідальності за злісну непокору законній вимозі працівника міліції (ст. 185
Кодексу України про Адміністративні правопорушення).

Виконання цієї постанови було доручено дільничним інспекторам — лейтенантам міліції Ігореві Фурману та Ва-лерієві Романьку. Для складання протоколу про це порушення Сергія Губича о 14 годині 5 березня 2007 року було доставлено до адмінбудівлі міськрайвідділу внутрішніх справ.

Протокол мав складатися в кабінеті начальника відділу дільничних інспекторів міліції на третьому поверсі. Доставляв правопорушника Ігор Фурман, без застосування наручників.

Від сходів до кабінету кроків 15-20 і ще 10 до коридорного вікна за кабінетом, яке виходить у внутрішній двір.

За кілька кроків до кабінету Сергій раптом різко відштовхнув дільничного, який ішов поряд і тримав його за руку, й побіг до вікна в кінці коридора. Міліціонер від несподіванки поточився, а коли став на ноги, то побачив, що втікач розбив скло і стрибнув униз. Усе сталося за лічені секунди, і касир відділу, яка вийшла у коридор, навіть незрозуміла, що трапилось, — І лише відчула подих свіжого повітря і побачила сполотніле обличчя Ігоря Фурмана, який відразу ж оговтався і кинувся до чергово? частини з повідомленням про НП.

Потім прибула бригада швидко?допомоги (лікарь Шепель, фельдшер Ю. Дегтяренко). Лікарі „швидкої", які оглядали потерпілого після падіння, намагались зробити йому укол, їм це довго не вдавалося, адже у того вени були понівечені від уколів. Як сказав один із лікарів, живого місця немає. Дуже ймовірно, ще п’ятиденна відсидка "струсонула" організм Сергія так, що він панічно боявся знову бути відірваним від «зілля». Недарма ж за кілька днів до загибелі у запалі сказав матері, щоб готувала йому могилу.

Звичайно ж, це версія і не більше. Відповідні служби проведуть перевірку і дадуть оцінку діям кожного з фігурантів цієї надзвичайної події. Можливо, працівники міліції у чомусь помилились, не вжили запобіжних заходів. Але навряд чи вони підштовхнули Сергія Губича до такого кроку. «Швидка» доставила тяжкотрав мован ого Сергія Губича до травматологічного відділення Ніжинської центральної міської лікарні. За інформацією чергового лікаря цього відділення, приблизно о 15 годині того ж дня Губич помер від отриманих травм.

Валентин Зозуля, «Гарт» №11 (2295) від 16 березня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: