Про що умовчували в «Зеленому гаї»

П'ятниця, 16 березня 2007 15:12 | Переглядів: 660 | Обновлено 10 липня 2019 15:17

Гартівці допомогли розбити кригу мовчазної змови і розкрити злочин. Журналісти нашої газети зрушили з місця розслідування справи про зґвалтування 8-річної дівчинки, яке намагалися приховати ті, хто мав би турбуватися про дитину і захищати її.

Хроніка подій

День перший. СУБОТА, З БЕРЕЗНЯ

Середина короткого робочого дня, який не віщує ніяких несподіванок. І тут... До редакції зайшла схвильована дівчина.

— Я вже не знаю, до кого звертатися, — сказала вона зі сльозами на очах. — Може, „Гарт” допоможе добитися справедливості. У гінекологічному відділенні третьої чернігівської міської лікарні (колишньої радіозаводської) з 24 лютого лежить восьмирічна дівчинка Алла (ім’я змінено. — Авт.) із травмами статевих органів: Дитину в закривавленому одязі привезли Із санаторію „Зелений гай”. їй зробили операцію. Є підозра, що цю дівчинку зґвалтували, але всі про це чомусь мовчать.

Дівчина, назвемо її Катериною, розповіла, що про дитину, яка потрапила до лікарні, вона дізналася випадково. Каті вдалося з’ясувати, що дівчинка — вихованка інтернату і, схоже, залякана, бо твердить одне: „Я стрибала і забилася”. Крім того, Катя сказала, що буквально через кілька годин після того, як дівчинку привезли до гінекологічного відділення, до нього, у ту ж палату, поступила лікуватися вихователька санаторію, яка постійно контролювала Аллу. Дівчинка залякана, боїться чоловіків.

— Лікарі діагностували травми цієїдитини як забій, — продовжувала розповідати Катя. — Це ж саме вони сказали і міліції. Ніхто не розбирався, що сталося з Аллою. Я звернулася із заявою до прокуратури, але боюся, що, поки вона почне розслідувати цю справу, час буде втрачено. Вже й так минуло 8 днів, а потім взагалі нічого не доведеш...

І редакція почала діяти. Ще тривала розмова із Катею, а журналісти вже телефонували до прокуратури області, до кримінальної міліції у справах неповнолітніх, до соціальних служб. Важливість отриманої інформації допомагала знаходити такі слова, щоб чиновники та правоохоронці почали діяти негайно, незважаючи на те що робочі день і тиждень закінчувалися Вже того ж дня де Алли пішли працівники управління освіти Але нічого нового дівчинка їм не розповіла. При цьому було видно, що вона не до кінця відверта.

День другий. НЕДІЛЯ, 4 БЕРЕЗНЯ

Працівниця редакції відвідала Аллу в лікарні, поговорила з нею, пригостила солодощами. Дитина пішла на контакт, але так і не сказала, що ж із нею трапилося насправді, і продовжувала говорити, що стрибала і вдарилася об стілець.

Вже пізніше ми дізналися, що після того, як працівниця „Гарту” пішла, дитина розказала санітарці у відділенні, що до неї приходила дуже добра тьотя, але і їй вона побоялася сказати, що дядя Саша (ім’я змінено) зробив їй боляче.

День третій. ПОНЕДІЛОК, 5 БЕРЕЗНЯ

Справа Алли К. стає відомою навіть голові облдержадміністрації, з яким ми зв'язалися через його помічника Ірину Шевчук. Журналістка редакції разом із працівницею кримінальної міліції у справах неповнолітніх знову відвідують гінекологічне відділення лікарні № 3, але їх зустрічають вкрай непривітно. Медперсонал не дає журналісти) поговорити з дівчинкою. Аллу буквально ізолюють, при цьому одна із медсестер майже кричить на неї: „Ми ж сказали тобі — ні з ким не говорити!"

Вражені побаченим, гартівці вирішили звернутися до начальника Чернігівського міського управління охорони здоров’я Юрія Бойка. Побачивши журналістів біля свого кабінету, він став нервувати, говорити, що ніко- j го не кликав, | але, коли головний редактор “Гарту”

Дмитро Іванов, крім журналістського посвідчення, показав ще й посвідчення депутата обласної ради, все-таки дещо сказав:

— Нам зателефонували з лікарні і повідомили, щодо них'потрапила дівчинка із забоями статевих органів, але нічого надзвичайного ми в цій травмі не побачили. Головне, що допомога була надана вчасно і дівчинку врятовано.

На відміну від свого шефа, Юрій Шмаков — головний лікар міської лікарні №3, заслужений лікар Україйи - зустрів нас більш привітно: — Дівчинку доставили до лікарні з маточною кровотечею після 10 години. Алла потребувала негайної операції. З нашого боку було зроблено все необхідне: накладено шви, зупинено кровотечу. Але сказати напевне, що з нею трапилося, я не можу. Дитина стверджує, що вона стрибала і вдарилася об ріжок стола, і у нас немає ніяких підстав їй не вірити. Все сказане дитиною вкладається у характер отриманих травм. Колись до мене звернулись знайомі, у їхньої дочки була аналогічна травма, яку вона отримала під час гри. Коли жито дитини загрожує небезпека, то немає часу думати про експертизи чи шукати синці на тілі. Що, по-вашому, ми мали робити у цій ситуації? Думати, що дитину зґвалтували, і шукати ґвалтівника чи надавати допомогу? Мабуть, допомогу... Я вважаю, що з’ясуванням обставин має займатися міліція. Тим більше, що про кожний такий випадок ми зобов’язані повідомляти відповідним органам. Що й було зроблено. Чому не порушили справи і не зробили експертизи — не знаю, мабуть, ніхто не побачив у цьому випадку карного злочину. Щодо того, що я у змові із Миколою Шенем (головний лікар санаторію „Зелений гай". — Авт.), то це неправда. Про випадок із дівчинкою я дізнався лише 3 березня, хоча, за документами, вона у нас перебуває з 24 лютого. Якщо ж поставити запитання, кому потрібен цей скандал, то мені здасться, що цю тхвилю" підняли батьки, діти яких зараз у санаторії.

Дійсно, медики — не слдчі і не експерти. То чому ж саме вони запевняли міліцію та інші органи, які стали перевіряти обставини надзвичайної пригоди, що жодного натяку на кримінал у травмах дівчинки немає?

Хоча вже 6 березня Віктор Синиця, лікар-гінеколог вищої категорії', який оперував дівчинку, сказав гартівцям, що такі травми могли бути і при зґвалтуванні:

— Я чергував у суботу 24 лютого. Мені принесли Аллу із сильною кровотечею. Весь її одяг був у крові: светр, майка, колготки. При огляді з ’всувалося, що у дівчинки розірвані промежина та задня стінка піхви. Але верхня третина піхви пошкоджена не була, і це дало підстави вірити словам Алли. Такі травми можуть бути при сильному забої, хоча і при зґвалтуваннях теж. Ще за Радянського Союзу в моїй практиці був схожий випадок. Із Коропа до лікарні привезли дівчинку з аналогічними травмами. Мати стверджувала, що дитину зґвалтували, хоча ніяких подробиць не повідомляла. Тільки через два роки з'ясувалося, що дитину зґвалтував вітчим. Але жінці, напевно, чоловік був дорожчий за доньку...

Майже одночасно із Аллою до лікарні потрапила жінка з того ж таки санаторію з неповним абортом, тому відразу після дитини я почав займатися нею і мені вже було не до з'ясовування обставин. Та й експертизу проводити було недоцільно, навіть якщо щось там і було, то кров би усе вимила.

Ось тут саме собою й виникає запитання: якщо був аналогічний випадок, то чому ж лікарям треба було мовчати?

День четвертий» ВІВТОРОК, 6 БЕРЕЗНЯ

Цього дня гартівці приїхали до „Зеленого Гаю" — санаторію на околиці Чернігова. Головний лікар санаторію Микола Шень виглядав змарнілим і трохи зляканим — напевно, тому, що до нього вже навідалися працівники прокуратури та міліції. Втім він не відмовився прокоментувати НП для нашої газети:

— Дівчинка приїхала до нас на оздоровлення із Старобасанської школи-інтернату Бобровицького району. Хоча дитині 8 років, виглядає вона на 5-6, відповідний і розумовий розвиток. Ми майже одразу продіагностувал и дівчинку у дитячій обласній лікарні, де спеціалісти написали рекомендації щодо її лікування та оздоровлення. Знаючи, що в інтернаті ніхто Аллою займатися не буде, ми залишили її на другий термін, щоб довести справу до кінця. Краще б ми цього не робили...

Заїзд у санаторії триває місяць. Але батьки, як правило, забирають своїх дітей раніше. Уже в п’ятницю, 23 лютого, діти почали раз‘Саджатися по домівках. Залишились од иниці. Алла захворіла і тому перебувала в ізоляторі ще з однією цівчинкою. Після тихої години санітарка принесла їм полуданок і пішла по кефір на вечерю. Дівчинка, яка була з Аллою, поїла швидше і побігла дивитися телевізор... Алла залишилася сама. А коли санітарка буквально через 10 хвилин поверталася назад, дівчинка стояла на сходах, які ведуть на другий поверх, і її колготки були у крові. На запитання, що трапилось, вона відповіла, що гралася і, стрибаючи, дуже сильно вдарилася ногою об ріжок стола. Санітарка відвела її у медпункт. Але медсестра, побачивши, що там травма зовсім іншого роду і що зупинити кровотечу вона самотужки не зможе, викликала „швидку”. Після того як Аллу забрали до лікарні, наші працівники, не розуміючи, чим може бути спричинена така травма, обшукали усі темні закутки, туалети... Але не змогли знайти бодай чогось, що б свідчило про зґвалтування. Тому й вирішили, що дівчинка дійсно травмувалася сама.

Поговорили ми і з вихователькою, яка лягла у гінекологію через дві години після Алли і про яку жінки в лікарні розповідали, що, виписуючись, вона наказувала дівчинці, щоб та нізащо не говорила йікому, що поганого зробив їй дядя Саша.

Вихователька ж усе заперечувала: — Нічого сказати вам я не можу. В лікарні я лежала зі своїм діагнозом. Щодо того, що я лікувалася разом b дівчинкою, ю це випадковий збіг обставин, і спілкувалась я з Аллою лише тому, що дівчинка мені знайома. А те, що я начебто погрожувала дитині, це брехня. Нічого такого я не робила.

Зізнаємося: знайти щось, що могло б так травмувати дитину, в ізоляторі нам не вдалося. Ми не побачили жодної травмоне-безпечної речі інтер’єру (хоча у розповідях їх фігуроє три — стіл, стілець, вішалка). Та і як же так можна було дитині умудритися вдаритися об стіл, щоб пошкодити лише статеві органи, та ще й ізсередини? І не отримати жодного садна на інших частинах тіла. На це запитання відповіді не було.

Звісно, версія про нещасний випадок дуже вигідна працівникам оздоровчого закладу, інакше наслідки для них можуть бути дуже серйозними. Тож вони трималися цієї версії до кінця.

На щастя, зусилля „Гарту” не були марними. Співробітникам міліції, прокуратури та органів, які опікуються дітьми, таки вдалося розговорити Аллу, і у вівторок вона зізналася, що її зґвалтував набагато старший хлопець, який також відпочивав у санаторії. Прокурором м. Чернігова була порушена кримінальна справа за фактом зґвалтування.

День п’ятий, СЕРЕДА, 7 БЕРЕЗНЯ

У Новгород-Сіверському районі працівниками прокуратури Чернігова та кримінальної міліції у справах неповнолітніх УМВС області затриманий підозрюваний у зґвалтуванні Алли. Ним виявився оди-надцятикласник однієї із сільських шкіл району. У свої 17 хлопець виглядає на 12-13 років. Живе Олександр К. із бабусею-опікуншею та двома сестрами. Його батько — раніше судимий, а зараз хворіє на туберкульоз. Тому спілкування із дітьми у нього обмежене. А матір за пиятику позбавили батьківських прав. За словами голови сільради села, у якому проживав гвалтівник, Саша змалечку хотів бути лідером серед однолітків, але через свій маленький зріст не міг цього досягти. Тому, мабуть, і намагався підняти свій авторитет будь-якою ціною. Десь із півроку тому він обікрав магазин, але тоді хлопця засудили до одного року позбавлення волі умовно.

Слід зазначити, що дії прокуратури та міліції після втручання газети були дійсно оперативними.

Говорить Роман Кравченко, начальник кримінальної міліції у справах неповнолітніх УМВС України в Чернігівській області:

— „Гарт" відіграв важливу роль у тому, що ця спра-. ва зрушила з місця і ми розкрили злочин. Адже нашого працівника, який проводив попередню перевірку після того, як надійшов сигнал про травмовану дитину, і працівники гінекологічного відділення, і працівники санаторію „Зелений гай” запевнили, що це був нещасний випадок. Говорила про це і сама дівчинка. Довелося повірити цим запевненням. Адже іншої інформації не було. І коли фахівець говорить, що ніякого зґвалтування не було, то йому віриш. А ось чому ніхто з них не захотів ділитися своїми підозрами з міліцією — це з’ясується. Добре, що газета не залишилася байдужою і звернулася до нас. Це дало нам привід провести більш глибоку перевірку і розкрити злочин.

Як розповів начальник слідчого відділу прокуратури м. Чернігова Сергій Копєйкін, після того, як до прокуратури надійшла інформація про те, що Алла могла бути згвалтована, була проведена додаткова перевірка всіх обставин травмування дитини.

— Я особисто у присутності психолога та су дме -дексперта майже півгодини намагався розговорити дівчинку, — говорить Сергій Копєйкін. — Це було непросто зробити, адже дитина своєрідна, дуже складна. Та нам все-таки вдалося вмовити Аллу розкритися і розповісти про те, як над нею поглумився хлопець у санаторії. Після дослідження всіх обставин у вів торох прокурором м Чернігова була порушена кримінальна справа А вже у середу слідчий прокуратури та представник кримінальної міліції у справах неповнолітніх виїхали до Новгород - Сіверсь -кого району, де і був затриманий підозрюваний. Під час спілкування із слідчим хлопець зізнався у скоєному, деталізував та показав на місці у санаторії „Зелений гай” обставини скоєння ним злочину.

У четвер, 8 березня, йому було пред’явлене обвинувачення за ст. 152, ч. 4 Кримінального кодексу України (зґвалтування малолітньої), яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 8 до 15 років. Враховуючи те, що Олександр є неповнолітнім, максимальна міра покарання може бути у вигляді до 10 років позбавлення волі. Того ж дня він був заарештований, зараз перебуває у СІЗО. Проведена очна ставка між пост-раждалою дитиною та обвинуваченим.

— Чи дасть прокуратура оцінку діям дорослих — як представникам санаторію „Зелений гай”, так і персоналу лікарні?

— Так, зараз прокуратура вивчає це питання. І відповідні висновки щодо дій персоналу санаторію будуть зроблені. Що стосується персоналу лікарні, то щодо їхніх дій також проводиться перевірка, за наслідками якої буде прийняте законне та обгрунтоване рішення.

«АБИ Ж Я ЗНАВ, ЩО ТАКЕ СТАНЕТЬСЯ...»

З Юрієм Ковбаском, директором Старобасанської школи-інтернату у якій виховується Алла, ми поговорили у прокуратурі Чернігова. За словами директора, йому стало відомо, що вихованка інтернату потрапила до лікарні, лише у понеділок, 26 лютого, коли йому зателефонували і повідомили, що Алла отримала незначну травму і не варто хвилюватися.

— Мене запевнили, що там просто якась подряпина. У вівторок, 27 лютого, я приїхав за іншими своїми дітьми, які відпочивали у „Зеленому гаї" (крім Алли, там відпочивало ще 5 наших хлопчиків). Це була вже десь 16-17 година. Я запитав у директора санаторію, що сталося з нашою дитиною, і сказав, що хотів би її провідати. Микола Степанович Шень, у свою чергу, сказав, щоб я не переживав, що травма незначна, дівчинка зараз перебуває під наглядом лікарів і що відвідувати її вже пізно, до того ж у лікарні оголошено карантин у зв ’язку з грипом і мене можуть не пустити до Алли. Я не міг цьому непо-вірити. Крім того, мої діти говорили, що з дівчинкою нібито було все нормально.

Директор говорить, що збирався того тижня ще приїхати до Чернігова і провідати Аллу, але захворів. І дізнався проте, що сталося, лише коли почав розгорятися скандал.

За словами виховательки інтернату Тетяни Михайленко, Алла — звичайна дівчинка, дуже жвава й відверта. Фантазує вона не більше за інших дітей. В інтернаті живе і навчається вже три роки, починаючи з першого класу.

— До інтернату Аллу віддала її мама. Вона написала заяву, що не може сама виховувати дитину. Окрім цієї дівчинки, у неї ще двоє старших дітей — син і дочка. Вони вже дорослі, мешкають у Києві. Родина Алли переїхала до нашого району із столиці, в одному із сіл вони купили будинок. Через деякий час батько Алли помер, а потім згорів і їхній будинок. Сім’я знайшла прихистку якійсь халупі. Зараз мати Алли ніде не працює і не має постійного житла. Вона живе із хворим на туберкульоз співмешканцем. Влітку на канікулах Алла жила у матері, тому вважається тубконтактною і потребує відповідного догляду і лікування.

Юрій Ковбаско додав, що, коли матері Алли стало відомо про те, що сталося з її донькою, вона прийшла до нього і мало не з порога запитала, яка їй буде компенсація за пост-раждалу дочку (Без коментарів!).

Ми взагалі утримаємося від коментарів щодо дій усіх “героїв" цієї історії. Усе сказано ними самими, і досить красномовно. Додамо лише одне: коли ми розмовляли з Миколою Шенем 14 березня, він сказав: “Ніякого згвалтування не було. Ви не припускаєте, що вони просто гралися? Надивились усяких дурниць по телевізору і повторювали, що бачили. Дівчинка не кричала, мабуть, то було за обопільною згодою?” Дійсно, всяке могло бути. Але чи мали моральне право гратися у мовчанку лікарі? Слова Миколи Шеня — це крапка. Точніше — хрест. На моральності.

Валерій Литовченко, Ольга Мусій, «Гарт» №11 (2295) від 16 березня 2007