Діти різних народів

Сьогодні появою в Україні, особливо у великих містах, представників інших національностей нашого брата вже не здивуєш. Кияни й часті гості столиці навіть жартують, що у „Глобусі” китайців більше, ніж у Шанхаї. Але якщо людина з екзотичною зовнішністю з ’являється в невеличких містах чи селах, це все ще стає місцевою сенсацією.

Так, декілька років тому в Куликівці заговорили про те, що членом однієї місцевої родини став темношкірий чоловік. Нещодавно в гостях у цієї родини побували і ми. Виявилося, що цей чоловік — не єдиний представник іншої національності в сім’ї.



Знайомтесь: Анжела Умуханівна Гадирова, напівукраінка, напівазербай-джанка, дружина шріланкійця, мати дівчинки, у жилах якої тече кров уже трьох національностей. А ще Анжела — приватний підприємець і просто приємна молода жінка. Працівники критого ринку, де вона разом із матір’ю, Ніною Володимирівною, реалізує товар, говорять про Анжелу, що вона дуже товариська й доброзичлива. Познайомившись із нею, я в цьому переконалась. Анжела і охоче розповіла про свою інтернаціональну сім’ю. А згодом прийшов і її батько, який додав до розповіді дочки чимало цікавих деталей.

ПЕРШЕ ПОКОЛІННЯ

Умухан Ахмвдогли Гадиров (у Куликівці його називають Едиком) говорить: „Я — син трьох народів". Тому що народився в Азербайджані, виріс у Грузії, а живе в Україні. Сюди приїхав у 1975 р., працював у Чернігівському річковому порту. Тут і зустрівся з майбутньою дружиною Ніною, яка родом із Козелецького району. Помітивши дівчину, спершу просто спостерігав за нею, а потім познайомився. І вже через тиждень запропонував їй стати його дружиною — справжня рішучість гарячого кавказького чоловіка! Попервах Гадирови жили в Азербайджані, де й народилася дочка Анжела. Але через деякий час вона захворіла, і лікарі порадили змінити клімат. В Умухана ще з молодих років залишилось в Україні багато друзів, до того ж це батьківщина Ніни, тому й вирішили повернутись сюди. Спочатку родина жила в Кладьківці Куликівського району, а потім перебралася до районного центру. Глава сім’ї працював шевцем, до нього і зараз приносять взуття на ремонт, бо задоволені його роботою.

АНЖЕЛА ІНІЗАН

Анжела розповідає, що в дитинстві мама водила її в кінотеатр на індійські фільми. Пам’ятає, як усі плакали над заплутаними долями їхніх героїв. І дівчину настільки полонив цей екзотичний світ, що вона вирішила: коли виросте, обов'язково або побуває в індії, або познайомиться з індійцем. Але й припустити не могла, наскільки близько. Працюючи в Києві, Анжела заочно познайомилась із вихідцем зі Шрі-Ланки. Почалось телефонне спілкування. Спочатку їй це було просто цікаво, ніби втілення її дитячої мрії. Але з часом телефонний роман переріс у щось більше, хлопець постійно освідчувався їй в коханні. А нарешті зустрівшись із ним, вона також зрозуміла, що більше нікого не уявляє біля себе. „І зараз, — зізнається Анжела, — для мене не існує нікого більш достойного, ніж Нізан, тому і приводів для ревнощів не даю". Повне ім'я чоловіка Анжела не стала називати. Ну що ж, нехай симпатичний темношкірий шріланкієць і залишиться таким же загадковим для Чернігівщини, яким він тут з’явився волею кохання. Але дещо про нього ми все ж таки розповімо. Приїхав в Україну навчатись. Через рік мав повернутись у Німетчину, куди переїхала вся його сім'я, оскільки на рідному острові в той час точилась війна. Але, зустрівшись з Анжелою, нікуди не поїхав. Удвох вони багато їздили Україною, працювали в різних містах. Жінка говорить, що на них, звісно, звертали увагу — пара, дійсно, колоритна — але пальцями, як то кажуть, не показували. А ось такої неадекватної реакції з боку куликівців вона побоювалась, тому довго не привозила коханого знайомити із рідними. Але все-таки наважилась, попередивши батьків, що її обранець іншої національності. Ніна Володимирівна прийняла майбутнього зятя спокійно, адже сама пережила щось схоже. А ось батько довгий час ставився до Нізана з осторогою.

— Не очікували, що в дочки буде темношкірий чоловік? — запитую у Гадирова.

— А хіба батьки моєї дружини думали, що зятем буде азербайджанець? Та для мене головне, щоб він до Анжел и добре ставився.

АМАЛІЯ

А з появою маленького дива, на ім’я Амалія, всі сумніви зникли самі собою. Нізан став чудовим батьком, куликівці не раз бачили його з коляскою, а згодом і з красивою смуглявою дівчинкою. Місцеві жителі говорять, що і чоловік, і дитина дуже красиві, просто незвично темношкірі.

— Нізан — не негр, — говорить Анжела. — Негри високі, кучеряві, з великими губами, а він — як звичайний український хлопець, тільки має темну шкіру. А дочку я уявляла саме такою, як вона є. Коли Амалія народилася, я навіть здивувалась: настільки вона була схожа на той образ, який я вимріяла. Може, я думаю як будь-яка мати, але для мене вона — найгарніша дівчинка в світі.



Амалії 6 років, вона готується до школи, дуже товариська й допитлива. До речі, розмовляє дівчинка українською, а мовою батька (як і азербайджанською) володіє частково. Живе з мамою, бабусею й дідусем. Дуже сумує за татом, як і мама, бо не бачили його вже більш ніж місяць. На жаль, не вдалося й мені з ним поспілкуватися. Нізан займається рекламою різних сортів цейлонського чаю, працює на багатьох виставках, здебільшого у великих містах України. Тому дуже часто у від’їзді. Ось і зараз не зміг приїхати навіть на день народження дружини. Але Анжела впевнена, що він приїде з гарними подарунками, бо вибирати їх уміє і любить радувати кохану.

— Добре, що тепер е мобільні телефони. Дочка може розмовляти з татом^п безліч разів надень. Та і яз 1 ним спілкуюся останнім часом тільки так, — говорить Анжела.

Звичайно, їй хочеться, щоб чоловік постійно був поруч, але жінка розуміє, що йому треба забезпечувати сім’ю. Та й подобається Нізану його справа. Краще за шрі-ланкійців їхнього чаю ніхто не розрекламує. З української кухні Нізану подобаються борщ, картопля, із задоволенням їсть він і сало. А ще Анжела розповіла, що чоловік боїться наших морозів навіть менше, ніж вона сама (це при тому, що на його рідному острові звичайна температура +40 °С).

Нізан уже давно не бачив рідних, вже й не уявляє, який зараз наймолодший брат, бо бачив його в 5-річному віці. Але про Анжелу родичі Нізана знають, спілкуються з нею телефоном. Жінка говорить, що вони дуже хороші люди, добре до неї ставляться. Можливо, колись вона з ними й зустрінеться.

А поки що Анжела виховує дочку й чекає чоловіка. Вони разом уже 10 років. Почуття не згасли, навпаки — з народженням дочки спалахнули з новою силою. У Куликівці уже звикли до незвичайно! сім'! Гадирових, добре про неї говорять. До речі, в ній зійшлися представники не лише різних національностей, а й різних релігій. Уму-хан - мусульманин, Нізан -індуїст, Ніна Володимирівна — православної віри. Анжела до 20 років була мусульманкою, а потім похрестилась, хрещена й Амалія. Гадирови поважають православні свята, дотримуються звичаїв.

Анжела повторила долю своєї матері — знайшла чоловіка-іноземця. Цікаво, чи третє покоління буде таким же різнонаціональним? Підросте Амалія — побачимо. І побажаймо цій родині всього найкращого!

Аліна Селюк, «Гарт» №10 (2294) від 9 березня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: