Вирок для убивці міліціонера

Гірка іронія долі — 15 лютого, у День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, колишній солдат-контрактник, який служив в Іраку, був засуджений до 15 років позбавлення волі.



Такий вирок Апеляційний суд Чернігівської області виніс 26-річному Олександрові Ф., який звинувачувався в убивстві заступника начальника слідчого відділу Прилуцького МРВВС Леоніда Тищенка. Убивство міліціонера набуло великого резонансу. Писав про це "Гарт".

Нагадаємо читачам, що 28-річний капітан міліції ЛеонідТищенко був убитий близько 22-ї години 24 вересня минулого року в Прилуках на кладовищі на вул. Гімназичній, коли повертався з кафе додому, де на нього чекала дружина. Тіло вбитого знайшов наступного ранку випадковий перехожий, який вигулював собаку. Як з’ясувалося під час огляду місця злочину, смерть міліціонера настала в результаті колото-різаної рани шиї. Пізніше було встановлено, що вбивця забрав золотий ланцюжок, обручку і мобільний телефон убитого. Барсетку та службове посвідчення він викинув у вигрібну яму розташованого неподалік громадського туалету. Та про це дізналися лише після того, як убивця написав явку з повинною.

На розкриття цього злочину були кинуті значні сили міліції. За підозрою у скоєнні вбивства був затриманий Олександр Ф., прилучанин, 1984 року народження, колишній воїн-контрактник українських миротворчих сил в Іраку, а нині працівник одного з місцевих підприємств. До речі, він кілька разів потрапляв у поле зору правоохоронців як особа, що регулярно вживає наркотики, але був затриманий, коли з'явилися вагомі докази його провини.

За словами працівників карного розшуку прилуцької міліції, незважаючи на те що Олександр вживав наркотики, військових навичок він, мабуть, не втратив. Удар ножем у шию був професіональним. Ті ж самі міліціонери стверджують, що до Іраку Олександр поїхав, щоб позбутися нар-козалежності, пройшов відповідну підготовку, але реальність у країні, де триває неоголошена війна, була такою, що контрактник достроково попросився додому. Цікава деталь: згідно з характеристиками, отриманими слідством, засуджений міг після Іраку служити у правоохоронних органах. Однак він обрав для себе інший життєвий шлях.

Увечері 24 вересня він побачив на стежині, що вилася через цвинтар, невідомого чоловіка і напав на нього. Лише знайшовши службове посвідчення убитого, він зрозумів, що зарізав співробітника міліції.

Державне обвинувачення кваліфікувало дії підозрюваного як розбійний напад з метою заволо-діння майном Тищенка, поєднане з насильством, небезпечним для життя, та умисне вбивство з корисливих мотивів.

Судовий розгляд цієї кримінальної справи почався 29 січня. Підсудний визнав, що ударив ногою в обличчя потерпілого, від чого той упав, а потім завдав удару ножем у шию і заволодів барсеткою. Підтвердив, що був сам. Однак заперечував, що завдав інших7 ударів, сліди яких були виявлені на тілі загиблого, та що заволодів обручкою й золотим ланцюжком. Разом з тим сліди від ударів свідчать, що між підсудним і Тищенком була боротьба. Це підтверджують і висновки цитологічної експертизи слідів крові, знайденої під нігтями потерпілого.

За висновком слідства та версією обвинувачення, підсудний не тільки завдав цих ударів, а й убивав потерпілого холоднокровно, діючи виважено. Після скоєного він витер кров з ножа об комірець піджака Леоніда, потім переглянув здобуте, підсвічуючи запальничкою, викинув непотрібне, забрав 30 грн., мобільний телефон та барсетку, якої пізніше позбувся.

Вирок, винесений у результаті судового розгляду, — 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Саме такої міри покарання вимагав і державний обвинувач. Законної сили вирок набере через місяць після винесення, коли закінчиться термін його можливого оскарження. Державне обвинувачення у цій справі підтримував прокурор Чернігівської області Анатолій Василевський.

Дружина вбитого міліціонера Людмила Тищенко не подавала до суду окремого позову про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Вона каже, що це чоловіка не поверне, а від убивці їй нічого не потрібно.

У залі №3 Апеляційного суду області, де виголошувався вирок, було небагато людей. Коли суддя зачитував рішення суду, в якому коротко викладалися обставини злочину, плакали дві жінки. Молода Дружина загиблого міліціонера, в уяві якої, напевно, поставали останні хвилини життя коханого чоловіка. І мати засудженого, коли почула, що її синові доведеться провести за гратами довгих 15 років... Обидві жінки не згодні з вироком. Перша вважає його занадто м’яким, друга — занадто суворим...

Валерій Литовченко, «Гарт» №8 (2292) від 23 лютого 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: