Школярки – «пожежниці»

Ілона і Аня тільки-но повернулися додому після пожежі

Не думали 12-річні учениці Броварської школи №2 Ілона Москаленко та Аня Гайдак, які приїхали до Сосниці на канікули, що їм доведеться попрацювати... пожежницями.
Ілона практично виросла у бабусі й дідуся в Сосниці. До того як пішла в дитсадок, вона взагалі жила у них, а ставши школяркою, проводила тут кожні канікули. Ось і цього літа приїхала погостювати і привезла із собою подружку Аню.

У неділю, 14 червня, дівчатка пішли прогулятися до річки
— Ілонці хотілося показати подружці красиву сосницьку природу.
— Ми йшли понад Убіддю й побачили герусів (такі черв'ячки на наживку для риби). А дідусь якраз усі ці дні їх шукав, — розповідає дівчинка.
— Тож ми почали їх збирати. Коли минули дерев'яний міст, побачили на березі дим. Спочатку не звернули уваги, думали, що то хтось розпалив багаття. Підійшли ближче, бачимо — горить верба. Вогонь всередині, а дим піднімається вгору. Видно, вона тільки почала горіти. Ми подумали, що з пожежею впораємося самі. Довкола дерева валялося багато пластикових пляшок, тож ми заходилися набирати ними воду з річки й заливати вогонь. Мимо проходив чоловік з нашого селища, він почав нам допомагати. Начебто погасили. Ми з Анею пішли далі.

Погуляли, повертаємось назад, а верба знову горить. Кинулися ми знову її гасити. Та вогонь стовбуром піднімався доверху, туди ми вже не діставали. Побігли по допомогу до людей, які живуть неподалік, вони викликали пожежників.
Поки ті їхали, Ілона й Аня із сусідами продовжували рятувати вербу. Зібралося багато людей. Нарешті приїхали еменесівці й остаточно погасили пожежу. Обвуглену вербу спиляли.

Тим часом звечоріло. Поки дівчата боролися з вогнем, Ілонина бабуся, Катерина Трухан, занепокоїлася, що їх так довго немає, адже пішли вони близько шостої вечора.
— Я на кухні готувала вечерю, — розповідає Катерина Давидівна. — Закінчивши, вийшла, погукала дівчаток — немає. Я — на велосипеда, проїхала до річки, де Ілонка зазвичай купається, їх не видно. Поїхала до своєї подруги, та припустила: «Може, вони на дамбі?» Але ж я знаю, що туди Ілонка не пішла б, вона взагалі без дозволу нікуди не ходить.
Мабуть, того вечора дівчат вела доля, що вони випадково опинилися біля місця пожежі. Місцеві жителі вдячні Ілоні й Ані, що вони не пройшли байдужо мимо. Інакше наслідки могли б бути жахливими, адже неподалік від тієї верби проходить лінія електропередач.

— Якби верба упала, то якраз би на електродроти, — говорить Ілона. —Жінка, яка живе по сусідству, сказала, що вони під напругою у 10 тисяч вольт. Коли вербу пиляли, її нахиляли мотузками, обв'язаними навколо стовбура, щоб вона впала в інший бік.
Лише близько десятої вечора дівчата повернулися додому. Мокрі, брудні, померзлі, але ж героїні!
Ілона думає, що дерево хтось підпалив навмисне. Бо біля нього вона бачила пластикові пляшки, обмотані фольгою. Зараз на тому місці залишились самі тріски — вербу спиляли під корінь. Поряд ще багато дерев, таких самих старих. І невідомо, що буде, якщо хтось знову надумається так «пожартувати», а ніхто не нагодиться...

смт Сосниця, тижневик «ГАРТ» №28 (2416)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: