Чому плаче Количівка?

“ДОРОГА РЕДАКЦІЄ ГАЗЕТИ «ГАРТ»!
Прошу вас допомогти жителям нашого села. Питання, з приводу якого я до вас звертаюся, хвилює всіх мешканців нашого села. Справа в тому, що через Количівку проходить траса "Чернігів -Київ", якою їде нескінченним потоком транспорт зі швидкістю, що часом перевищує 100 км/год. Дорогу практично неможливо перейти, особливо людям похилого віку.

Але найжахливіше те, що біля дороги немає жодного ліхтаря для нічного освітлення. На роботу те з роботи люди повертаються потемну. І на дорогу страшно навіть ступити.

Ми просимо, щоб хоча б на центральній вулиці зробили освітлення".

Цього листа ми отримали від жителя села Количівка Чернігівського району, помічника депутата райради Михайла Сидоренка.

Телефоном ми зв’язалися з іванівським сільським головою Світланою Струк та головою Чернігівської районної ради Федосом Носенком. Відповіді були однотипними. І сільський, і районний голови сказали, що гроші на освітлення дороги в Количівці у бюджеті 2006 року закладені не були, але у бюджеті 2007 року передбачена певна сума на це, і у першому кварталі 2007 року проблему буде розв’язано. Поки ж що голова Чернігівської райради Федос Носенок пообіцяв посприяти, щоб найближчим часом установили хоча б два ліхтарі біля автобусної зупинки. Дійсно, після Нового року це зробили, але поставили не два, як обіцяв Федос Михайлович, а один. Та й той, як кажуть у народі, курям на сміх. По-перше, лампочку вкрутили потужністю аж... 75 ват! А по-друге, цей ліхтар працює з великими перебоями. З Іншого боку, виникає запитання; чому, сам Михайло Сидоренко через свого депутата жодного разу не порушив цього питання на сесії райради?

Віктор Шатковський, «Гарт» №6 (2290) від 9 лютого 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: