Купує… сміття та бите скло

35-річний В’ячеслав Бобров з Борзни, ром, син голови циганської громади Борзнянського району, три тижні тому розпочав прийом сміття з борзнянського сміттєзвалища. Полігон побутових відходів за 3,5 кілометра від Борзни. Площа 2,2 гектара.


В’ячеслав Бобров біля купи "грошей"

— Підвожу сировину, іноді людей, які її збирають, — каже Бобров.

Під’їхав до звалища на стареньких «Жигулях»-шістці. Перепрошує, що в салоні може бути неприємний запах.

— То ось таке воно, циганське золото?

— Ні. Циганське золото ось, — киває на масивний перстень на пальці.

Підходить чоловік з каністрами з-під миючих засобів, зносить їх у купу. На безхатька не схожий.

— Я тут працюю на бульдозері, — каже. — 63-річний Микола Васильович Пекельний, — називається. — Так, Пекельний, як «Пекельна кухня», пекельний перець, — сміється. — У вільний від роботи час збираю на звалищі папір, пляшки, каністри, пакети. І тут же здаю. Якщо не лінуватися, за день можна заробити і 200, і 300 гривень, — хвалиться чоловік. — Спасибі Славику, що таке добре діло організував.


Микола Пекельний

— В’ячеславе, побутує думка, що цигани ворожать, крадуть, продають наркотики, дурять людей. А ви раптом взялися за таку роботу.

— Не буває поганих націй, бувають погані люди. Якщо один циган вкраде, то вже розтрублять, а як десять українців, то так і пройде. Не без того, є випадки. Але серед ромів багато юристів, є лікарі, вчителі і т. д. Народ відійшов від кочового життя. Треба думати про дітей, давати їм гідну освіту. У мене діток троє. Найстарша Патріна, їй 7,5 року, вчиться добре, мріє стати лікарем-кардіологом. Еммі — п’ять років, хоче в артистки, спадкоємцю Тихону — вісім місяців. Дружина раніше працювала продавцем, нині доглядає за дітьми.

Я не знаю, про що думають ті люди, які в річки, поля, ліси вздовж доріг і де прийдеться викидають сміття. їм же дихати цим повітрям, їм, і їхнім дітям, і онукам жити на цій землі. Тому вирішив зробити чистішими Борзну і район для майбутніх поколінь, і, звісно, щось на цьому заробити.

— На які прибутки розраховуєте?

— Навіть якщо я зароблю тільки на те, щоб заплатити за електроенергію, газ і купувати продукти для родини, це вже буде добре. Для мене і гривня гроші. Нині про прибутки говорити не доводиться. Я поки що вкладаю. Людям плачу за зданий непотріб. Печива, водички накуплю, привезу тим, хто на сміттєзвалищі. Дам просто так. Сюди ж здебільшого не безхатьки приходять, а ті, хто хоче живу копієчку заробити. Назбирав, здав, і вже в кишені 100-150 гривень. Вистачить і на хліб, і до хліба. Буває за день і на 350 гривень здадуть. Ось вже купи наскладали. Тільки машина під’їде, біжать. За два тижні, відколи я взявся до прийому, вже розчистили майже весь смітник.

— Як увесь, він же з 1975 року діє?

— Того, що затрамбовано під землю, я не чіпаю. А все, що над землею, йде в хід. Харчових відходів дуже мало. Адже в Борзні тримають хоч якусь живність.

А ось пакети тут не літають, їх збирають, як скляні пляшки, так і бите скло. До речі, зі склобою я починав. Зараз у мене його назбиралося 40 тонн. Один чоловік біля річок у селі визбирав і привіз тонну. Я дав йому 700 гривень (вийшло 70 копійок за кіло). Згодьтеся, все, що ми викидаємо, може принести гроші, — переконує Бобров. — Скло і склобій приймають у Гостомелі і в Харкові. Треба тільки назбирати стільки, аби машину гнати повну, бо це ж теж гроші. Є чимало підприємств, які переробляють пластикові пляшки, каністри, пакети, мішки бігбени і т. д. Друзі казали, що перероблені каністри домішують у плитку, вона міцнішою виходить. Зі своєю ініціативою я звернувся до міськради. Надали мені в оренду частину приміщення на очисних спорудах і прес.

Чоловік показує, як спресовує пластикові пляшки. Час від часу нашу розмову переривають телефонні дзвінки. Дзвонять голови сільрад. Пропонують співпрацю.

— Хочу поставити у селах контейнери для роздільного збору пластику і скла. Пропоную сільським громадам зробити їхні населені пункти чистішими, — каже Бобров. — Роботи вистачає. Прокидаюсь о шостій ранку. Іноді в хату заходжу о десятій вечора.

Аби мати гроші, треба працювати. Хочу у співпраці з міською радою придбати машину для подрібнення на щепу деревини, яку звозять на смітник. її можна багато де застосовувати. Пустити на пелети для твердопаливних котлів. Підстилку для худоби, для водяних фільтрів і т. д.

— Звідки підприємницька жилка?

— Від тата. Він ще при Радянському Союзі працював заготівельником. Приймав картоплю, цибулю, часник.

Хочу купити «Газон», старий, аби їздити по селах, збирати сміття. В мене є вантажний бусик, але то замало.

— А де ж крутий «Мере»?

— Буду працювати, зароблю. І на 18-річчя сину подарую. Адже ще мрію створити екоферму і продавати натуральні м’ясо, молоко, овочі. Правда, землі маю небагато, всього гектар. У мене є коні, свині, вівці. Раніше ще й кроликів тримав.

Та як дохли, шкода було, аж серце заходилося. Жалісливий я. Для тієї живності, що нині маю, корму вистачає, плюс купую зернові відходи у сільгосппідприємствах. Коли ж займуся ековиробництвом, сподіваюся, і однодумці, і інвестори, і земля знайдуться.

Хай працює, я двома руками «за»

— Роздільний збір сміття ми запровадили ще торік. Розставили по місту уже двадцять сіток. І ще плануємо, — каже 63-річний Анатолій Койда, міський голова Борзни. — Слава Богу, знайшовся підприємець, який взявся за його збір і вивіз. Хай працює, я обома руками «за». Ми і прес йому дали, який придбали за кошти обласного екофонду. Головне, аби наші місто і район були чисті. Сміття не накопичувалося, не забруднювало ні територій, ні повітря, ні грунтів. Він планує збирати сміття і по селах, для цього потрібне авто. Ми продамо йому старий «Газ-53», раніше хотіли його списати.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №21 (1723), 23 травня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: сміття, В’ячеслав Бобров, Борзна, сміттєзвалище, бізнес, «Вісник Ч», Валентина Остерська

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект