Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Віднайти своє коріння, дізнатися про долю репресованих родичів чи намалювати власне генеалогічне дерево (відео)

Віднайти своє коріння, дізнатися про долю репресованих родичів чи намалювати власне генеалогічне дерево (відео)

Подібні думки змушують людей звертатися до різних архівів. Побувавши в ролі шукача інформації, подолавши низку перепон, перечитавши «сповідальні розписи», «ревізькі казки» та «брачні обиски» пересічні громадяни поступово розуміють – без допомоги спеціалістів опрацювати величезні масиви інформації та не отримати поразку майже неможливо. І це доводить, зокрема, досвід роботи архіву Служби безпеки України в області.



Сьогодні отримати інформацію значно легше після прийняття кілька років тому законів «Про доступ до публічної інформації», а також до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму. Але… За сім років скористалися такою можливістю особисто прийшли до СБУ лише 260 чоловік. До того ж перебороти страх деяким вдається лише на порозі смерті. Як розповідає Тетяна Гапієнко, співробітник архіву, переступити цей поріг не дозволяє «ген страху».

Подолати стереотипи і допомогти в архіві намагаються, відповідаючи на письмові запити та навіть у телефонному режимі. Переважна більшість допитувачів прагне відновити чесне ім’я своєї родини, та інколи трапляються випадки, що інформацію знаходять у фонді колаборантів – тих, хто співпрацював з окупантами.

Зрозуміти людину, яка змушена виживати сама і рятувати дітей, не побувавши на її місці, важко.


Семенівський бургомістр платив гроші, відмовляв, зволікав, купляв довідки про тиф та малярію для своїх односельчан. За всю окупацію з Семенівки до Німеччини вивезли лише п’ятьох людей. І коли у 1943-му Орловського намагалися засудити, численні свідки просто не дали цього зробити. І кримінальну справу закрили. За часів, коли все мало бути лише чорно-білим, подібний випадок не міг стати прецедентом для інших, тож в 1946 справу знову відкрили і людину засудили на 25 років. Його подальша доля невідома, але слугує прикладом для більш ретельного розгляду кожної справи, кожної сторінки архіву.

А наскільки важко гортати пожовклі листочки, знає не з чуток Галина Люберець. Сюди вона прийшла, аби дізнатися про долю свого батька, Миколу Мельника. Несправедливо звинувачений, пройшовши через допити і тортури, він загинув через три місяці після свого арешту. Маму як ворога народу вислали до виправних таборів. Трирічну дитину направили до Ніжинського інтернату, де діти помирали від голоду і врятувало її одне – те, що вона впізнала свою тітку, яка намагалася відшукати і забрати дівчинку. Так у неї з’явилася друга мама і другий тато… За черговим доносом забрали і другого батька. Більше його ніхто не бачив. Що керувало людьми, які писали наклепи? Чи можна зрозуміти і їх?

Ще одна мотивація, яка рухає людством, – це помста. В ті часи вона вела до фальсифікованих справ, зараз намагається зійти за справедливу відплату.

Жити майбутнім, враховуючи уроки минулого — якщо керуватися цим принципом, проста цікавість до родинної історії стає не простою мотивацію зануритися в архіви. І будь-які, навіть несподівані висновки – це ваше право на правду.

«Сівер-центр»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: архів, СБУ, Тетяна Гапієнко, «Сівер-центр»

Добавить в: