Блог frodo
-
Архітектурне
У 2025 році британські металкор-ветерани Architects випустили альбом, який можна описати як «метал для тих, хто не знає, що таке метал». "The Sky, The Earth & All Between" — це музичний твір, що поєднує агресивні рифи, електронні вставки та мелодійні приспіви, створюючи враження, що група намагається задовольнити всі смаки одночасно.
Альбом відкривається треком "Elegy", який починається з м'якої гітарної мелодії, але швидко переходить у потужний брейкдаун, що може викликати головний біль, якби він не був так майстерно побудований. "Whiplash" — це пісня, яка поєднує важкий риф з мелодійним приспівом, що нагадує про добрі часи Linkin Park. "Blackhole" пропонує суміш агресії та мелодії, додаючи до цього гітарне соло, що додає новий вимір звучанню групи.
Проте, не всі треки однаково вр
...
-
Альтернативне
Альбом BONES UK «Soft» — це як спроба обійняти хижу кішку: спочатку м'яко, потім боляче, а в кінці — знову м'яко, але вже з відчуттям, що ти не зовсім у безпеці.
Група, відома своєю здатністю поєднувати індустріальний рок з елементами електроніки та альтернативного попу, на цьому альбомі вирішила підняти ставки. Відкриваючий трек «Bikinis» — це як сексуальний маніфест, що запрошує до танцю, дуже небезпечного танцю. «Me» — це гімн самоприйняття, але з таким гірким присмаком, що ти починаєш сумніватися, чи варто любити себе, якщо це так боляче.
«Won’t Settle» — це трек, який намагається бути бунтівним, але замість цього звучить як спроба втекти від власних емоцій. «Knee Deep» — це спроба бути атмосферним, але за
...
-
Пост-гранжеве + 1'R
Ось і на горизонті з’явився новий альбом Seether — "The Surface Seems So Far", і, як завжди, цей гурт продовжує дивувати: вони, схоже, забули, що означає рухатися вперед, і тепер випускають альбом, який звучить як вже добре знайомий кошмар для меломанів з початку нульових. Але не поспішайте засмучуватись, бо насправді все це прекрасно у своїй іронічній банальності.
Музика, як і раніше, закріплена в жанрі пост-грнеджу з елементами альтернативного року, і, звісно, не забуваючи про ті знайомі розчаровані рифи, що грають на улюблених нотах депресії. Вірші? О, вони теж залишаються вірними старій традиції — ви відчуваєте, як серце знову розривається, тому що у вас занадто багато емоцій, а світ надто важкий, щоб із ним впоратися. Прекрасно, чи не так? Справжня симфонія туги.
Перше враження від альбому — це наче ви знову повертаєте
...
-
Металеве + 200'R
Здається, що Arch Enemy вирішили, що якщо вже зібрали всю важку артилерію металу, то потрібно накласти на це ще й інгредієнт найгіршого з можливих кліше. «Blood Dynasty» — це альбом, який намагається звучати глибоко, але насправді нагадує пісочницю для металголіків, де кожен інструмент намагається голосніше кричати, щоб йому більше уваги приділили.
Від самого початку альбом намагається створити атмосферу апокаліпсису: важкі гітарні рифи, удари барабанів, немов землетрус, і вокал, який цілком здатен пробудити глибинні інстинкти нападника. Але після перших треків ти починаєш усвідомлювати, що це більше схоже на спробу пограти в пісочницю з металевими іграшками, ніж на щось по-справжньому глибоке. Звісно, кожен фанат жанру, ймовірно, буде занурюватися у ці звуки екстремальних бітів і металевих гармат. Але ось де з’являється
...
-
Ностальгійне + 1'R
Альбом "The Way" гурту Dorothy — це наче магічне відправлення в світ класичного рок-н-ролу, тільки з сучасним штрихом і привітанням від 70-х. Іронія починається вже з назви — "The Way". Ну, звісно ж, це саме "той шлях", який приведе вас до музичної революції... чи хоча б до того, щоб послухати кілька пісень і виявити, що ні, нічого нового тут немає, але все одно хочеться пританцьовувати під звуки гітар і барабанів.
Відкриває альбом композиція, яка обіцяє "вау-ефект" — і він дійсно є. Тільки, мабуть, більше на рівні "яка сильна, так і повинно бути". Вокал Дороті Мартін гучний, здавалося б, і проникливий, але через певний час цей же вокал нагадує про забуту епоху, де кожна співачка намагалася бути "супер-сексуальною" і "погрозливою". Після кількох пісень починаєш мріяти, щоб хтось на вокалі все-таки зайнявся чимось новим, а не прост
...
-
Темненьке + 1'R
Ну що ж, Tsunami Sea - це саме той альбом, який можна назвати "колекцією звукових хвильових ефектів, пережованих в астральній площині". Spiritbox, група, відома своєю схильністю до експериментів у жанрі металкору, тут, по суті, зробила те, що робить будь-який майстер: створила щось аморфне, але при цьому гіпнотично привабливе. Це не просто альбом - це океан, в якому розчиняється вся суть музики, але не варто хвилюватися - вам навіть не доведеться шукати рятівне коло.
Так от, типова композиція альбому "Tsunami Sea" - це як найгучніша хвиля в океані, на якій начебто ще не зовсім визначилися, що робити з гітарами та барабанами. Ритмічні стрибки, неприродні переходи, а потім спокій. Натхненні метафорою "цунамі", хлопці плавно перейшли до ліричних вод та глибин, де гітарні партії іноді звучать так, ніби самі намагаються потонути у морі звуків. І знає
...
-
Прелюдія до екстазу + 2'R
"Prelude to Ecstasy" - це альбом, який обіцяє вам не просто музику, а цілу екскурсію у світ філософських роздумів, ексцентричних ноток і, звичайно, вишуканих переживань. І якщо ви думали, що рок-гурт у 2025 року звучатиме як щось свіже та непередбачуване, то, можливо, вам не варто слухати цей альбом. Тому що, якби альбом був рецептом, то це був би коктейль з інді-року, трохи бароко-попу та частки театральності, залишеної на ніч у старому винному погребі.
Почнемо з того, що "Prelude to Ecstasy" буквально готує ґрунт для великого вступу в екстраординарну музичну подорож, але замість того, щоб вас у буквальному сенсі віднести на крилах ангела, ви швидше відчуєте себе в кріслі театрального залу, де актори з усіх сил зображують ваше внутрішнє збудження. Тут навіть не знадобляться спеціальні ефекти — просто увімкніть альбом, і ви відчуєте, як під
...
-
Чудернацьке + 1'R
О, ось і новий альбом St. Vincent - "All Born Screaming". І якщо ви подумали, що за цією непривабливою назвою ховається щось таке собі, то ви, мабуть, маєте рацію. Однак не поспішайте з висновками, бо ця робота не просто музична праця, а справжня симфонія для тих, хто втомився від щасливих людей і хоче трохи поплакати в кутку, слухаючи неймовірні звуки та переживаючи дотепні філософські глибини.
З самого початку «All Born Screaming» нам подає несподіваний коктейль з електронних бітів і не завжди зрозуміло, навіщо гітарних рифів, що виникли, і як би випадкових, але, здається, глибоко продуманих вокальних ексцесів. Так, це St. Vincent, і, звісно, цей альбом — чергове підтвердження її майстерності у вмілому створенні атмосфери безглуздого занепокоєння. Це альбом для тих, хто хоче почути, як звучить саме існування у світ
...
-
Прогресивне + 1'R
Альбом "Melodies of Atonement" від норвезької прог-метал групи Leprous - це як багатошаровий торт, який зовні здається шоколадним, а всередині на тебе чекають несподівані смакові комбінації. Уявіть собі, що ви замовляєте десерт, а вам подають витвір мистецтва з вишуканими, але абсолютно непередбачуваними нотами. Емоції на рівні «що це за чортівня?» перемішуються з "це можна слухати нескінченно". Ось і весь Leprous.
"Melodies of Atonement" - це альбом для тих, хто не боїться бути втопленими в розривах емоцій, вирі прогресивних ритмів і запаморочливих гармоній, приправлених вокалами, які то вриваються у вухо, то залишають дивний осад у серці. Аудіофіли будуть задоволені. На слух сприймається як би багато всього — і в цьому, мабуть, і схована вся суть. В одному моменті ти насолоджуєшся мелодією, а через 30 секунд уже шкодуєш, що ву
...
-
Готичне + 1'R
Якщо вам не вистачало драматизму, пафосу і трохи аури великого відчаю в житті, то новий альбом Lacuna Coil під назвою "Sleepless Empire" точно прийшов у потрібний момент. Невже хтось ще не зрозумів, що готична музика, оди та страждання – це круто, а справжнісінька фішка таких альбомів – це зробити всі свої почуття такими глибокими та туманними, що слухач за кілька хвилин встигає відчути себе філософом у монастирі.
На жаль, замість того, щоб занурювати нас у цей хисткий світ мракобісного театру, група дивним чином скочується у нескінченний вир банальних гітарних рифів та вокальних кліше, які, здається, були записані у 2000-ті, але так і не пішли нікуди. Вибачте, але як можна назвати "Sleepless Empire" безперервним творчим розвитком, якщо у вас на треках ті самі прийоми, що і на альбомах 15-річної давності?
А
...


737


