Мобильная версия сайта Главная страница » Блоги » Блог Inshe_misto » Вокзали Чернігова: німецька архітектура та українська безгосподарність


Вокзали Чернігова: німецька архітектура та українська безгосподарність

28 Марта 2011 18:28   Просмотров: 6091
Метки: залізничний вокзал, автовокзал
Тинявся сьогодні вокзалами Чернігова. Розгледів там чимало як позитивних, так і негативних моментів. Найперший позитив – приємні та доброзичливі люди, архітектура. Серед негативів – відсутність інформації для іноземців на табличках та вказівниках, а також ганчір”я для миття підлоги, що висить в центральному холі залізничного вокзалу. Якщо якимось чином ображу Ваше рідне місто – вибачайте. Для Вас деякі речі можуть здаватися звичними, а для мене - несподіваними. Це – погляд іншими очима на інше місто. Таким його бачать всі, хто тут вперше.
Те, що в Чернігові залізничний та автовокзал знаходяться поряд - дуже зручно. Не треба витрачати час, якщо ти приїхав на потязі, а тобі потрібен автобус, і навпаки. Проте, на самому залізничному вокзалі з номерацією колій та навігаційними вказівниками все досить “прісно”. Вийшовши з вагону, не бачу ніяких вказівників, які б показували, де можна знайти таксі чи громадський транспорт. Але для мешканця українського обласного центру то звична річ: підходиш до двірника, питаєш і він відразу посилає тебе туди, куди треба, або туди, куди вважає за потрібне.



Інша справа, якщо приїдуть представники старої ситої Європи чи нової жирної Америки. Тим на кожному стовпі треба вказівники розвішувати. А вказівників, які б посилали англійською до кас, туалетів чи ще кудись на вокзалі не виявилося зовсім. Сама будівля вокзалу в плані архітектури виглядає привабливо. Вийшовши з потяга відразу хочеться сфотографуватися біля неї, що психологічно налаштовує не “чохлити” фотокамеру і шукати інші архітектурні цікавинки дорогою в місто. Зліва від центрального входу на вокзал, кидається в очі старий дерев”яний будинок із ставнями на вікнах на Привокзальній 2. Це додає старовинного колориту “воротам міста”. Дивно, що в такому вигідному місці якісь “прихватизатори” його ще не знесли, встановивши продуктовий магазин чи пивну палатку. То – величезний плюс.


На пероні вокзалу можна курити, проте, урн для сміття там небагато – одна при вході, інша – біля лавок. Зовсім не видно номерації колій. Хоча, за потреби до кожної з них можна пробігти навпростець. Якщо під поїзд не потрапиш.
Ніяких хитромудрих підземних тунелів з номерами та вказівниками немає. Все просто і зрозуміло для нашого брата, але не для “імпортних” гостей.
Тішить око табличка з “гіперпосиланням” на безкоштовний туалет. Заходжу туди – антураж іще той, але ж безкоштовно!
Потім йду до приміщення вокзалу і натикаюся на бабцю з кравчучкою, яка відразу починає “парити” мені “смачні” пиріжеченьки. Спробувати не ризикнув, хоча, треба буде обов’язково скуштувати, з огляду на те, що туалет не далеко.
В центральному залі вокзалу око радує розкішна “буржуйська” люстра, що конфліктує із зображенням радянської символіки на стінах. Доповнюють внутрішній ансамбль забраження воїнів-визволителів.
В тій таки залі на батареях сушаться ганчірки для миття підлоги і швабри. Ну хіба не можна сушити їх десь у підсобці чи поза людськими очима? Щойно туалет ними мили, а тут – на тобі! Любуйся на здоров”я! Тільки подумав про це і камеру дістав, щоб зняти – виходить моцна тьотя з вбивчим поглядом, яка і навішала тих ганчірок. Ото думаю, зараз звезе по пиці тією мокрою шматою. На щастя, минулося.
Інформація на касах продажу квитків – українською. Ні англійського ні російського тексту там немає. Зала очікування досить велика і тепла. Виженуть з дому – зимувати прийду сюди. Проте, в одній її половині триває ремонт. Прикриті недоремонтовані частини так, щоби рахувалось. Ну, нічого, завершать ремонт і буде файно.
Незрозумілою річчю є центральне табло залізничного вокзалу. Нічого там не написано, нічого не показано, але воно висить. Для чого – незрозуміло. Проте, всі внутрішні недоліки залізничного порту компенсуються його блискучою архітектурою ззовні.
При виході з вокзалу дивно виглядають порожні білборди. Логічно було б розмістити, хоча б на одному з них, рекламу пам”яток архітектури чи готелів.
Автовокзал, хоч і не виглядає зовні так розкішно, як З/Д, проте, всередині все зроблено охайно і зручно. А! Спочатку я почав “ломитися” до центрального його входу, який чомусь виявився зачиненим. Певно, щоб тепліше було. Хоч би табличку повішали, що вхід з іншого боку. Наша людина то додумається. А якийсь заморський гість не допетрає - буде лобом в двері битися, поки не відчинять. Загалом, автовокзал всередині здається “живішим”. І “плазма” там на стіні з розкладом руху, і карти маршрутів різні. Хоча, знову ж таки, все це українською мовою. Англійських текстових відповідників не подано. Всередині є кафе, де можна щось перекусити. Один із її відвідувачів демонструє, що там і поспати можна. Платформи автовокзалу під накриттям. Великий плюс. В Чернівцях, наприклад, пасажирам доводиться мокнути під дощем. Платформи також досить близько і компактно розміщені відносно вокзалу. То дуже зручно, якщо маєш мало часу, щоб квиток купити. В Хмельницькому, наприклад, доки від кас до платформи добіжиш, то без тебе поїдуть.

А тим часом в
Полтаві: //kolo.poltava.ua/blogi
Рівному: //blog.ogo.ua/inshemisto.html
Чернівцях: //www.molbuk.com/blogi/blog_denis/






Добавить в:


ЦентрКомплект