Антонієві печери зараз відвідав. Старовиною і містичністю віє від них. При вході на касі застрічає жіночка приємна така.
- Студент?
- Так.
- Ага значить тобі квиток за дві гривні.
Дає мені квиточок дешевий і каже "Впірьод".
Бр-р... моторошно...
Без екскурсовода якось стрьомнувато там ходити - людей там немає - одні кістки і духи. Зате, на табличках інформаційних все розписано гарно на трьох мовах. Хожу келіями старовинними, роздивляюсь. Раптом чую погляд чийсь на собі. Оглядаюсь, а ззаду мене дяько бородатий стоїть. Я до нього "Добрий день", а він мовчки розвернувся і крізь стіни пішов, ні слова не сказавши. Ну, таке думаю. привиділось просто. Заходжу в глибину печери. Давкий запах підземелля і погляди святих, що на іконах зображені, змушують думати, що знаходишся не на "цьому світі". Йду далі - в заграт
...