Чернігівські служби таксі готові надати оглядові автоекскурсії містом

В Чернігові є біля семи служб радіо-таксі. Так таксисти місцеві розповідають. Що здивувало, то це те, що тариф за кілометр визначається незрозумілим шляхом. Ніби й лічильники в машинах є, а тобі наперед кажуть, скільки це коштуватиме. Наприклад, від вулиці Преображенської до вокзалу таксист впевнено заявляє, що це коштуватиме двадцятку. В загальному ж, ціни тримаються в межах від півтори до двох гривень. Посадка – від шести до десяти.


Спробую проїхати одну й ту ж відстань на машинах кількох різних служб. Спочатку дзвоню на “Армаду”. Через десять хвилин під”їжджає фара – “Ланос” зелений. В салоні чисто. Прошу відвезти мене з Красної площі до 14-го будинку на Преображенській. Дарма, що тут пішки п”ять хвилин іти, але я ж не знаю, тіпа – не місцевий. Водій довозить мене найкоротшим шляхом і за це просить червонця.
- А чек можна? – перепитую.
- Нє, чек не можна. Про чек треба казати, коли машину викликаєш. Не у всіх лічильники є, тому диспетчерів треба попереджати.
- Угу… не знав.
Вертаюся пішки на те ж саме місце на площі біля суду. Викликаю “Партнер”. Через п”ятнадцять хвилин під”їжджає добита тридцять перша “Волга”. Сідаю в салон, а там накурено, хоч сокиру вішай. З колонок Круг співає про Мадам, а штатна попільничка авто переповнена бениками. У-у, думаю, цей зараз матюками як повезе, то точно на двадцятку накатає.
- Мені до цієї, як її, Преображенської треба, чотирнадцятий будинок.
Водій мовчки рушає по-шоферські крутячи цигарку в роті.
- А далеко це? Я не звідси просто.
- Ну, можу завезти за десять хвилин. Можу за п”ять – тобі дорожче буде. Але насправді тут дві хвилини їхати.
Дядько довозить мене коротким шляхом і за це бере десятку.
- А чек даєте?
- Ой, нашо тобі той чек? Ну, жди хвилину…
Пару разів стукає по таксометру, смикає за папірець, що стирчить звідти і таксометр зі скрипом видає документацію. Під час цього процесу дядько починає розпитувати мене, чого я сюди приїхав і хто я такий.
- А ти шо, етат, папарацці? – запитує.
- Та, нє, торговий.
- А по чому торговий.
- По молочці, - відповідаю.


Було видно, що чоловічка здивувало прохання видати чек.
Втретє вертаюся до відправного місця на площі і телефоную в службу “СВМ”. Просять чекати 15 хвилин. Ну, чекаю. Через хвили 10 під”їжджає “Hunday Getz”. Всередині чисто, видно, що машина не “колгоспна”, а приватна. Знову кажу, що немісцевий і що шукаю вулицю Преображенську. Водій везе мене найкоротшим шляхом за ту ж таки десятку.
Тепер пробую не викликати, а зупинити машину. Трохи поголосувавши, спиняю сірий “Ланос”. Шашка на ньому була, а от лічильника всередині не було. Цей труженик “чяснава ізвоза” за таку ж відстань запросив 15 гривень. Чеку, звісна річ дати він не міг. Вихожу і дивлюсь на шашку, а там просто “TAXI” пише. А яке – Бог його знає. Шашки на більшості чернігівських таксі дуже схожі. Маленькі. Жовті такі з номером телефону, чи назвою служби. Наприклад в Чернівцях, кожна зі служб обклеює свої “колгоспні” машини наклейками величезними, так, шоб здалеку було видно. Якщо ж машина приватна, то ставиться спеціальна величезна шашка з назвою служби. Якщо ж бачиш маленьку шашечку на якій пише просто “таксі”, то таких треба десятою дорогою обходити, бо ті кукурузники три шкури здеруть.


Офіційно в службі радіо таксі “Армада” посадка коштує десять гривень, кожен наступний кілометр - 1,50грн. Екскурсію замовити можна – оглядову. Оплата – погодинна. Година коштує сорок гривень. Щоправда, водіїв, котрі володіють англійською немає.
Телефоную в “СВМ”. Там – аналогічна ситуація. Посадка - червонець, кожен наступний кілометр 1,50 грн. Є можливість замовити екскурсію, щоправда, тільки оглядову. Водії погоджуються провезти пасажира історичними місцями, але розповідати їхню історію не будуть. Оплата, як і в попередньому випадку погодинна. За годину – сорок гривень. Англомовних водіїв немає.
В таксі “Партнер” посадка дещо дешевша – шість гривень. Проте, кожен наступний кілометр коштує 2 гривні. Є в них така опція, як влаштування авто екскурсії. Коштує така забава 200 гривень за чотири години. Можна замовляти самому, а можна й вчотирьох, так дешевше обійдеться. Тут деякі водії є одночасно екскурсоводами. З інглішем, щоправда, там теж проблематично. Хіба – російською чи українською.
Таксі жовтого міжнародного кольору в міських службах таксі теж немає. Взагалі такі в Україні зустрічаються рідко. Замовити кортеж для прийому товстосумів з лімузинами в міських службах теж не вдалося. Певно, є спеціальні кортеж-прокати, де це можна зробити.
Взагальному, як на обласний центр, то ціни є досить демократичними. В Чернівцях, наприклад, так само. Місто не дуже велике і тарифи на проїзд у таксі відповідні.

Полтаві: //kolo.poltava.ua/blogi
Рівному: //blog.ogo.ua/inshemisto.html
Чернівцях: //www.molbuk.com/blogi/blog_denis/