Не устают черниговские папарацци щелкать на свои фотокамеры моменты из жизни города. То автомобили на зеленой зоне зафиксируют, то пьющего люки без крышек найдут, то сфотографируют гору мусора возле рекламного щита. В общем на месте не сидят!
Настоятель Свято-Троїцької церкви отець Василь (Томишин) — людина в Мені авторитетна. Вже вдруге мешканці міста обирають його депутатом міської ради. Нині він ще й член виконкому. Не було жодного випадку, коли б отець Василь відмовив у допомозі людям, які її потребують, сиротам, хворим, нещасним.
20 августа в живописном селе Вишеньки Коропского района, в Екатерининском дворце отмечали праздник. Да не какой-нибудь, а день рождения бывшего нардепа Украины Петрова Олега Владимировича. Господина Петрова знают в Коропе все. Ведь личность он неординарная, мало того, что был не последним депутатом во времена Кучмы, так и сказочно богат по местным меркам.
Принаймні таку оцінку отримали чернігівці за організацію процедури тестування від представників Харківського регіонального центру оцінювання якості освіти. Які ж бали матимуть учасники, стане відомо тільки через три—чотири тижні.
Тим часом основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання вже офіційно стартувала! Цьогорічні абітурієнти встигли написати три тести. Ті, хто обрав для зовнішнього незалежного оцінювання історію України, біологію чи фізику, нарешті можуть видихнути спокійно, принаймні до наступного тесту.
Серед чернігівців явка — майже стовідсоткова: на історію не з’явилося тільки сім учнів, на біологію — 1. Усі мають поважні причини, а тому мали ще 5 днів після тесту для реєстрації на додаткову сесію. Загалом, процедура в Чернігові спрацювала, як годинник.
— На кожному пункті чергували правоохоронці й лікарі. Усі служби: і міліція, і медики, і педпрацівники — спрацювали чудово. Ми задоволені. Ані письмових скарг, ані апеляцій на процедуру тестування не було ні від учасників, ні від громадських спостерігачів. Оскаржити ж результати тестів, за правилами, учасники зможуть до 15 червня, — пояснює Михайло Рубан, заступник начальника управління освіти.
ТАК ОСЬ ЯКЕ ВОНО — ЗНО
Не могли не скористатися нагодою взяти участь у тестуванні й ми — принаймні як громадські спостерігачі. Спостерігали за найбільш затребуваним (із тих, що вже пройшли) тестом — з історії України.
Вже о 10 ранку на подвір’ї школи № 20 зібрався цілий натовп: цьогорічні випускники — організованими купками, а старші учасники — поодинці. Перші голосно обговорюють національно— визвольну війну Богдана Хмельницького й особливості хрущовської «відлиги», а другі спокійно й розслаблено рахують хмарки на небі.
Запускати почали о 10.15. В цей же час із заповітного директорського сейфу під пильним оком правоохоронців виймають засекречені пакети за сімома печатями — тестові зошити. Їх до школи спеціальною кур’єрською доставкою доправили ще о сьомій ранку (цього року на ніч не залишали — зекономили на охороні). Кожен старший інструктор отримує пакет на свою аудиторію, а інструктор розсаджує учасників відповідно до «заздалегідь придбаних білетів» — тобто на місця, які їм визначив комп’ютер. Інструктори обмінюються останніми порадами і, налякані не менше ніж учні, розходяться по аудиторіях.
— Ми хвилюємося ще більше, ніж учасники, — запевняють, головне тут — ні на крок не відходити від інструкції.
Рівно об одинадцятій — кордон, тобто двері усіх аудиторій — на замок. Хто не встиг, той запізнився, як кажуть. Приходьте наступного року! Короткий інструктаж і одразу ж попередження: спіймався на списуванні — за двері, а результати анулюються. Та ще й заохочують один одного «здавати». Які тут шпори, коли за тобою не просто дві пари очей спостерігає, а шістнадцять! В туалет, правда, вийти можна — там наглядачів нема…
І — старт. Рівно 150 хвилин часу на 70 запитань. Усі зосередилися, у кожного власний підхід. Не проходить і півгодини, як «найслабкіші» не витримують. — А можна вийти на вулицю покурити? — невинно запитує майбутній випускник. Ні, далі коридору й туалету виходу нема.
Відведеного часу виявилося забагато, вже за 40 хвилин перші роботи опиняються на столі в інструктора — роботу завершено. Щоб поцікавитися, хто це такий спритний, виходимо за сміливцем з аудиторії.
— Я школу закінчив два роки тому. Працював цей час, а тепер ось вирішив вступати до політеху на заочку. Думаю, з тестами у мене шансів більше. А швидко так закінчив, бо все одно багато відповідей не знав, то чого там відсиджуватися? Так навмання написав, та й усе, — пояснює хлопець.
Назад в аудиторію, за правилами, повертатися не можна, тому йдемо в двір. Виявляється, сміливець з нашої аудиторії — не найшвидший. У дворі школи вже нервово курять і переминаються з ноги на ногу ті, хто впорався ще оперативніше. Усі — випускники минулих років.
Рівно через дві з половиною години роботу над тестами завершують. Відповіді знову запаковують і відсилають до регіонального центру. Тепер справа за малим — дочекатися результатів. От такі вони тести — ніяких сенсацій, ніяких несподіванок, ніякого фурору.
Ольга Чижова, тижневик "Чернігівські відомості", № 20 (948)
Экспорт новостей