17-річну Наталію Щербач поховали у весільному вбранні

Першого листопада у селі Обманів Бахмацького району у весільному вбранні поховали 17-річну Наталію Щербач. Прощатися з дівчиною прийшли чи не усі односельці. Приїхали однокласники з Батурина, де Наталія цьогоріч закінчила школу. Вступила на філологічний факультет Глухівського національного педагогічного університету (Сумська область).

«До чого тут Хеловін?»

Дівчину знайшли під ранок 31 жовтня повішеною на яблуні. На вулиці Валовій у Глухові. Слідів насильницької смерті міліціонери на її тілі не виявили. Що це означає? Те, що нема синців, забоїв, переломів. Чи обстежували тіло дівчини прискіпливо на наявність проколів шкіри тонкою голкою, подряпин? Дуже сумніваюся. Вбити можна не лише важким предметом, ножем чи кулею. Один укол потрібної речовини — і людина гине. Або робиться покірною, виконує чужі вказівки. Мати Наталі стверджує, що на шиї доньки є сліди не тільки від вірьовки. А ще якісь червоні смужки: «Так буває, як впадеш на асфальт, такі подряпини».
Ні батьки, ні друзі не вірять, що Наталія, котра завжди була життєрадісною, веселою, ні з того ні з сього наклала на себе руки.
Уже дев'ять днів відпоминали. Та відповіді, чому і як усе сталося, немає. Навіть дядьки на вулицях Обмачева кажуть: «Це Наташка не сама».

— Я б уже змирилася, що це не вбивство, якби не стільки але, — каже 37-річна Надія Щербач, мати загиблої. — У доньки було стільки мрій, планів. Хотіла піти на курси перукарства і візажу. Їй подобалося робити зачіски і макіяж подругам. Дівчата часто її просили. Щовихідних приїздила додому.
У п'ятницю, першого листопада, планувала привезти подружку і піти на день народження двоюрідного брата. Відклала 60 гривень на квиток, віддала їх подружці Ірі. Навіщо? Значить, точно збиралася додому. Ми щодня зідзвонювалися з Наташею. У середу я набрала її десь близько першої дня. Голос веселий. «У мене все добре». Поговорили, нічого тривожного ні в її словах, ні в голосі не помітила. Я вже перестала читати газети і Інтернет, де пишуть, кому що заманеться про смерть Наташі, — жінка замовкає. Після паузи продовжує:
— Пишуть, померла на Хеловін (відьомська ніч. — Авт.). Неправда. Хеловін святкують з вечора 31 жовтня на ніч 1 листопада. Доньки не стало до четвертої ранку 31 жовтня. Не була вона і у весільному вбранні. Аватарку нареченої (заставку) вона поставила на своїй сторінці «ВКонтакті», знайшла її в Інтернеті. (На картинці темноволоса молода дівчина у весільній сукні злизує свою кров, котра стікає по руках. Такий костюм можна вдягти на Хеловін. — Авт.).

Студенти збиралися гуляти в Хеловінський вечір, і донька з ними. Ніякого зловісного вбрання не готувала. Ось що я знайшла у її косметичці: накладні вії і нігті. Упаковки навіть нерозпечатані, — показує Надія Григорівна. — Збиралася гуляти, значить, не планувала йти з життя.
— Донька була вдягнена в джинси, короткі чобітки, куртку, а під нею літня кофтинка з короткими рукавами, ніби вискочила на вулицю поговорити ненадовго. Слідчий показував мені фотографії, — долучається до розмови батько, 41-річний Микола Щербач. — В Інтернеті пишуть, що вона, як поїхала з дому, за два місяці змінилася, а до того виховувалася строго і була домашньою. Дурниці.
— Дочка була дуже самостійною, і ми їй довіряли, — продовжує Надія Григорівна. — У шкільні роки, було, і по двічі на рік їздили у санаторії. І гуляти ми її відпускали. Ми були з нею, як подружки, а не як мати і донька, - говорили на усілякі теми. Пам'ятаю, в останній її приїзд лягли, розговорилися, що у Сумській області знайшли дівчину, зґвалтовану і повішену. Я просила Наташу самій пізно не ходити. Вона ще сказала, батьків шкода, для них це велике горе. А про мене не хвилюйтесь, я ніде по дурних стежках не ходжу.

В одній руці телефон, в іншій — записка

— Не було поганих передчуттів. Я був на заробітках у Києві, — каже батько. — У середу десь о 23.20 мені подзвонив хлопець Наташі, Вова: «Дядя Коля, подзвоніть до Наташі, чи нічого з нею не сталося, бо вона трубки не бере».
Я набрав разів з десять зі свого мобільного. Виклик іде, та ніхто не відповідає. Чого я тільки не передумав. Бігав до хлопців, з якими працюю, брав їхні мобілки (у них інші оператори), дзвонив з чужих номерів. Те ж саме. Зателефонував дружині о пів на дванадцяту ночі, — говорить Микола Миколайович.
— Я теж давай дзвонить, не відповідає. Тоді зателефонувала хазяйці, в якої Наташа і ще одна дівчина винаймали житло. Вона каже, піду гляну. Передзвонила. Наташі немає. І я, і чоловік до другої ночі набирали — безрезультатно, — каже мати. — А тоді пішла шукати машину, щоб їхати на Глухів. Село спить, доки достукалися, машину підготували, їхати ж 90 кілометрів. Я думала, може, пішла у гуртожиток до дівчат. Спить і не чує телефону, — продовжує мати.

— Десь о п'ятій ранку приїхали у Глухів. Я до дівчини, з якою дочка винаймала квартиру. Та розповіла, що десь близько десятої вечора вона зібралася в інтернет-клуб. Наташа якраз писала практичну. Вони повечеряли, поговорили. Моя їй сказала, що, може, поспить, а після 12-ої ночі, «як прийдуть на ноутбук гігабайти», встане і допише роботу. Речі дочки були усі на місці. На фотоапараті знайшла її фото, зроблене 30 жовтня о 22.05. Нафарбована, із зачіскою і у спальній піжамі. Лице спокійне. Значить, зібралася лягати відпочивати. Що ж сталося, що вже через 25 хвилин вона перестала відповідати на дзвінки? Поїхали в гуртожиток, там немає. Була десь шоста ранку. Вкотре подзвонила до неї, слухавку взяла якась жінка. Питаю: «А Наташу можна?» «Хто це?» «Мама». «А я слідчий. Під'їдьте у міліцію».
З'ясувалося, на вулиці Валовій Наташу знайшов чужий чоловік. Сім'я збиралася раненько їхати в Росію. На початку п'ятої він вийшов покурити у двір і побачив на вулиці постать неподалік ліхтаря. Підійшов ближче, а там моя дитина.

— Правда, що була записка? І що в ній?
— Була, написана начебто рукою Наташі: «Папочка, мамочка, я вас дуже люблю. Простіть за все». Хоча, якщо ніж приставлять до горла, будь-що напишеш. Ми не віримо, що дочка добровільно її написала. І ось чому, — продовжує батько. — Мені міліція показувала фотографії. Від того місця, де вона жила, і до того, де її знайшли, кілометрів зо три. Це інший район міста. Якби вона йшла такий довгий шлях, розстроєна, по холоду, то могла б і заспокоїтися. Трубку не брала з 22-ої ЗО, отож де вона була кілька годин до смерті? Відстань між гілкою і головою, як сірникова коробка. Там схил. Наташа не висіла, а була напівнахилена назад. П'ятки уперлися в землю. Склалося враження, що її або потягли за ноги, або підштовхнули ззаду. А може, ноги боролися? В одній руці вона затисла телефон. Він так і залишився в руці. В другій біліла записка. І вірьовка якась дивна, з метр. Таку ще спробуй знайти. Подібними напинали військові намети в радянській армії. У ті дні йшов дощ, була грязь, а на взутті доньки ні грудочки землі. Як вона могла пройти через усе місто і не забруднити взуття? Адже до того місця треба спускатися через яр. На одному чобітку було лише вапно. Весь замазаний. На тому місці, де її знайшли, хтось висипав вапняний розчин. Наташу ніби поставили у ту купу. От і думай, як вона потрапила до тих гаражів. Що, ніхто з багатотисячного міста не бачив, як ішла? Може, її везли машиною. Схиляюся до того, що хтось її викликав надвір з квартири, вона легко вдяглася і вийшла ненадовго.
Але хто?

— Зараз пишуть, нещасне кохання, була вагітна і тому подібне.
— Наташа не була вагітною, це показав розтин. Навіть якби завагітніла, ми були б не проти дитини. Я з донькою відверто говорила на цю тему. Вона казала: мамо, ще рано. От переведуся на заочне, вивчуся на візажиста, тоді і заміж. Планувала весілля. На наступну осінь. У неї був хлопець з-під Чернігова. Вони познайомилися в гостях на минулий Новий рік. Того злощасного вечора він говорив з нею о пів на одинадцяту вечора по мобільному. Останні її слова були: «Я тебе люблю». А потім він не зміг додзвонитися.


"Кривава наречена" зі строрінки Наталії "ВКонтакті"

Хрещениці наснився темноволосий чоловік

— Я б повірила, що вона це сама зробила, аби мала хоч маленьку зачіпку про причину. Немає. Ось гаманець доньки, квитанції, розклад руху автобуса, список, що треба купити: «носки, чай, кофе». І слідчий шукає причину. На почеркознавчу експертизу забрали записку, і я віддала доньчині конспекти. Забрала міліція і мобільний телефон. Наразі через суд будуть витребовувати в оператора список вхідних і вихідних дзвінків. Річ у тім, що екран мобільника Наташі не працює (недавно зіпсувався). Взяли на дослідження тканини внутрішніх органів. Результати будуть готові через місяць.
Для нашої сім'ї смерть Наташі — загадка. І якщо міліція її не розгадає, я докопаюся до істини. Якщо знадобиться, поїду у Глухів, винайму квартиру і сама буду з'ясовувати, що насправді сталося, — говорить мати. — Впевнена, про все знає лише Бог, вона та ще якась людина.

На другий день після похорону моїй хрещениці наснився сон, що йде Наташа у тому одязі, що її знайшли, а поряд з нею чоловік середніх років, невисокий, темноволосий. Я кинулася до бабок. Три сказали: до смерті причетний темний мужчина. Але про такого мужчину я від Наташі жодного разу не чула. На похорон з Києва приїздила моя подруга. Вона без мого відома до ясновидиці у Києві потім сходила. Та сказала: «Всі думають, що це самогубство, не вірте». Розповіла і про мужчину. Подруга попросила описати його детальніше, розповісти, яким чином він причетний. Та екстрасенс відповіла — поки не минуло 40 днів, не може зв'язатися з душею Наташі. Тепер чекаю. Прокручую у голові останні наші з дочкою розмови. Нічого поганого, спірного не йде на ум.

«Я іду туди, де ще ніколи не була»

— У цій історії багато питань і загадок, — каже глухівський журналіст Оксана Ковальова (вона першою опитала батьків, друзів, викладачів Наталі). — Записка зворушливого змісту, у руці мобільний, невідомо звідки совдепівська мотузка, до речі, зав'язана міцним незвичним вузлом, образ «кривавої нареченої» на заставці «ВКонтакті». Чому 17-річна дівчина, яка прожила у Глухові всього два місяці, опинилася у зовсім не знайомому місці — чагарниках на вулиці Валовій? Дивний і жахливий збіг? Два роки тому у дворі будинку №84 по вулиці Валовій повісилася студентка, теж першокурсниця Глухівського педуніверситету Аня Чеботарьова. А Наташа висіла на яблуні навпроти будинку №84. Малоймовірно, що хтось став би її вішати. Місце хоч і глухе, та поряд ліхтар, який горів усю ніч. Саме у світлі ліхтаря дівчину побачив чоловік Наталії Комендантової, який вийшов покурити. Дівчина мала студентський квиток у кишені. Можливо, для того, щоб швидше встановили особу, коли тіло знайдуть. Подруга Ірина розповіла, що на заставку «ВКонтакті» за день до смерті Наташа вибрала «Мертву наречену». Вона ж їй порадила менш вражаючу картину, «криваву наречену». Я дослідила сторінку Наталі в Інтернеті. Якщо влітку, вдома, всі її статуси і записи були з картинками бузку, іншими квіточками і милими фразами: «Я щаслива», «Мій амур», то уже з перших чисел вересня, відтоді, як Наташа переїхала до Глухова, вони стали мінятися. («Я хочу хотя бы один раз проснуться без боли в груди», «На душе хреново, но для всех у меня всё будет хорошо», «Всё проходит, даже то, что кажется вечным»). Згодом з'явилися жахливі картинки з кров'ю. За день до смерті Наталя написала: «Одним словом можно убить». її подруга Іра розповіла, що останній, з ким говорила Наталя, був її хлопець Володя. Вона йому сказала: «Я іду туди, де ще ніколи не була».
І викладачі педуніверситету, і одногрупники вважали Наташу життєрадісною і веселою. Підбадьорювала тих, у кого було погано на душі. Нині міліція веде розслідування. Відпрацьовуються різні версії. У прокуратурі кажуть, що розслідування займе місяців зо два. Відповідь на багато запитань дасть роздруківка дзвінків з телефону і на телефон загиблої, — каже Оксана.

Валентина Остерська, фото з Інтернету, тижневик «Вісник Ч» №46 (1436)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.