Чи боїтесь ви смерчів, ураганів та інших природних лих?

Підозріло тихим видається нинішній червень. Рясні дощі плодять хмари комашні — тільки й усього. Але так було не завжди. Останні кілька років на початку літа природа не раз доводила людям їхню слабкість.
Судіть самі.
7 червня 2009 року, на Трійцю, околицю села Андріївна Чернігівського району зачепив смерч. Так-так, справжній торнадо, як у американських фільмах. Свідки навіть відео на мобілку зняли. Вихор зніс дахи на чотирьох будинках, поламав стіни.
25 травня 2010 року ураган пронісся над Ічнянським районом. Пошкоджено 21 будинок.
1 липня 2011 року — смерч пройшов по селу Велика Загорівка Борзнянського району. Пошкоджено 12 будинків.
6 червня 2012 року ураган звалив пам'ятник Леніну в селі Євминка Козелецького району, пошкодив 96 дворів. У сусідньому селі Карпеки знесені дахи на 42 будинках. У селі Сираї вихор зніс два поверхи триповерхового будинку Дмитра Артюха. Сосниця завалена поламаними деревами. В Хибалівці Куликівського району пошкоджено 30 будинків, на чотирьох з них майже цілком знесло дахи.
10 червня 2012 року ураган у Бобровицькому, Корюківському, Менському та Ніжинському районах пошкодив 46 будинків. Через поламані дерева кілька діб відновлювали електропостачання в Корюківці.

Тож ми запитали у людей: чи боїтеся ви смерчів, ураганів та інших природних лих?

Микола Пророк, м. Новгород-Сіверський:
— Я не боюся смерчу. Я радію (дивиться на пошкоджені дерева). Стихія поламала дерева — нам з хлопцями робота. Заготовляємо матеріал для пилорами.
Виваляло приблизно два гектари лісу. Буревій лютував приблизно два місяці тому. А зовсім недавно ще три дерева зламало.
За свої 57 років я подібного не бачив. Як Пророк можу напророкувать, що такого тут уже не станеться (сміється). Бо вже поваляло, а ми приберемо. А от в іншій місцині — все може бути.

Валентина Фіцак, пенсіонерка, с. Андріївка Чернігівського району:
— Коли смерч чи ураган, не страшно. А от повені я дуже боюся. Не так страшно, коли в повітрі стихія бушує, як все затоплює водою. Декілька років тому на власні очі бачила, як ураган пішов у бік хати, де живе мій батько. У тата пошкодив сарай. Подвір'я сусіда взагалі розніс. Я якраз у той час на полі корів пасла. Чорна хмара, яка закручувала все в себе, пройшла повз нас і пішла на край села. Летіло все: шифер з даху, туалет, курник, ворота, каміння. Спостерігати мені було не страшно, навіть трохи цікаво.

Олександр Ярмоленко, начальник пожежно-рятувального підрозділу Куликівського районного сектора Державної служби з надзвичайних ситуацій:
— Ні смерчів, ні інших природних катаклізмів ми не боїмося. У нас є пожежний автомобіль підвищеної прохідності, щоб розтягувати завали. Є сучасні пилки. Смерчі — це, найчастіше, повалення дерев. Для розчищення задіюється ще служба автодору.
Порада: якщо смерч застав зненацька, у чистому полі, необхідно лягти на землю. Краще в улоговинку. .
Коли ж лютує надворі, з будинку не виходьте. Дах може зірвати, але ж стіни уціліють. А так можна поранитися уламками шиферу, який летить.

Лідія Лісовець, пенсіонерка, с. Лугове Ічнянського району:
— Ой, дуже боюсь! Як гроза чи буревій, то в гардероб ховаюся! Хата у нас стара, валиться, тече, а в шафі надійно. З дитинства погоди поганої боюся. А коли пішла працювати учотчицею, то на полі бачила шарову блискавку. Я стояла на переїзді, а вона по полю котилася, Ох і настрахалася. А ще колись їхала полем, так гроза захопила. Як я швидко педалі велосипеда крутила, щоб додому встигнути! А то, думаю, і під дерево страшно заховатися, і серед лану стоять. Зараз, як тільки буревій починається, спішу в хату. Кажуть, що вихор може людину підхопити і закрутити. А ще страшно, бо за сараєм тополя стара і суха росте. Височенна. Як повалить вітер, то прямо на сарай. Я сина просила спиляти, а він каже, що в гілках електродроти. І правда, як була буря недавно, віття чіпляло дроти, аж іскри летіли. Зверталася до електриків у Мартинівку, а вони тільки посміялися. Взагалі я ляклива. Плавати не вмію, як у ставок дивлюся, то аж у голові паморочиться від страху.

Юрій Ковбаско, директор Старобасанської школи-інтернату, Бобровицький район:
— Не боюся. Наш регіон буревії не дуже люблять. Думаю, що обійдеться. І взагалі не задумувався, чого я боюсь. Грозу — ні, собак— ні, у самого два великих пса. У глобальному масштабі можна боятися дощів, бо урожай заливають. Але я вважаю, що все в руках людини.

Тамара Кравченко, Юлія Семенець, Валентина Остерська, Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №25 (1415)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.