У Дніпровському закрили стаціонарну лікарню, зроблять амбулаторію

29 березня, полудень. Холодний, вітряний, похмурий день. Пахне снігом і талою водою.
Дільнична лікарня у селі Дніпровське Чернігівського району останній день працює у режимі стаціонару. П'ять ліжкомісць закривають. Зроблять амбулаторію, для денного прийому.

Двоповерхова будівля лікарні у Дніпровському — з білої цегли. Біля широких цементованих сходів акуратний дворик, ще засніжений. Він обнесений невисоким парканом. Ворота з двору відчинені. Біля воріт на асфальтовій дорозі стоїть сірий УАЗик «швидкої». Двері машини теж відчинені. Навколо автівки юрмляться схвильовані люди.
Чотирьох хворих, які були на стаціонарі у Дніпровському, заводять у «швидку». Анатолія Ткаченка, Юрія Пінчука, Надію Брантову, Михайла Клепацького повезуть у Михайло-Коцюбинську районну лікарню.
— Став коліно, бо не залізеш, — помагає пацієнту Михайлу Клепацькому сестра-хазяйка Галина Райська. — Коліно став, нижче. Отак-о. Щасливої, з Богом!
— Мишко, Мишко, буде все нормально, Цить-цить-цить, Мишунько. Погуляй, сигарет зараз дамо, — втішає розстроєного дядька санітарка Любов Симончук. — Он бабі на ноги одіяло тре' було положить, — показує на пацієнтку Надію Брантову, яка вже у салоні.
— Пересадіть його туди, — знову всаджують Михайла Клепацького. — Он на те сидіння хай сяде, щоб не впав.
— Не замикається воно у вас? — питають водія. — Замкніть двері, бо не дай Бог... Щоб не вискочив бува.

Чути гуркіт. Машина заводиться. Від'їжджає.
Персонал лікарні, всі, хто був неподалік, всього чоловік п'ятнадцять, завмерли на сходах лікарні.
«Швидка» зникає. Люди розходяться.
— Ой бєдниє вони, нещасниє. Mo', так і нам прийдеться, — плачуть.
Особливо сумують за тими, хто у лікарні, по суті, жив. По кілька років. Як у геріатричному пансіонаті (домі престарілих). Згадують, як виряджали хворих у путь:
— Мишаня (це про Михайла Клепацького) то матюки горнув, а то сів на задницю на східцях, і не зрушиш з місця.
— Тут був цирк на дроті, — розказують крізь сльози. — Тьо-гом тягли. Сказав — не піду, і все.
— Волнується. Нерви його взяли.
— Плакав. Учора пішов, як ліг і не встав.
— Баба (Надія Брантова) так плакала... Ніч не спала. Вона ж то думає, що її повезли додому. Вона ж не знає, що то її повезли в Коцюбинськ.
— Стільки років доглядаємо, — розказує про колишніх вже підопічних Любов Симончук. — Учора помили їх, постригли. Вони все казали: «Нікуди отсюда не поїдем». Їх поздавали до нас у лікарню. Надія Брантова — із Василевої Гути. У неї нема ні детей, нікого, її паралізувало. Ми її привезли мертву, можна сказать. Отхаяли тут оде. Михайло Клепаць-кий — із Ведилець.
— Було, що й по 10, по 12 чоловік клали,— згадує Галина Райська. — Койок не хватало. Налегли: «Закрить». Кому воно мешало?.. Або дом престарілих би открили, хай би жили люде. У селах онде такие всі каліки. Іще ж би скільки людей прийшло б до нас, дак і жили б.

У кабінеті лікаря Устеленцева – шість робочих місць

В кабінеті лікаря Дніпровської амбулаторії Чернігівського району Олексія Устеленцева — шість робочих місць. Такого нема, стверджує він, ніде в Україні.
— Сенс такого кабінету: людина заходить і обстежується повністю. Вона не шукає вузьких спеціалістів. У нас пацієнт перебуває не 12 хвилин (так має бути за нормами), а 40 хвилин, — пояснює Олексій Миколайович.
У такому кабінеті може працювати всього одна людина — сімейний лікар.
Перше робоче місце. На ньому лор-оснащення — для обстеження та лікування вуха, горла, носа. Стоять тубус-кварц, апарат УВЧ (ультрависоких частот).
Друге. Обладнане фіброгастроскопом (досліджують шлунок), ректоскопом (пряму кишку).
Третє — воно в окремому кабінеті. Стоїть гінекологічне крісло. Є кольпоскоп для дослідження шийки матки.
Четверте — для обстеження очей. Можна поміряти тиск очного дна.
П'яте — для неврологічного огляду.
Шосте — місце для заповнення медичної документації.
Для аналізів крові, в тому числі, крові на цукор, стоять автомати та експрес-системи. Лаборанти не потрібні.
У кабінеті є також апарат для ультразвукового дослідження та кардіограф.
— Якщо людина бігає по кабінетах, шукаючи, де зробити УЗД, де зробити кардіограму, це вже туфта. Це не сімейна медицина, — вважає Устеленцев.
У лікаря Олексія Устеленцева є свій реклама погляд на проведення медичної реформи. На завдання сімейної медицини. Свої розрахунки й показники виставляє на персональному сайті (сторінці) в Інтернеті. Сайт лікаря Устеленцева працює з 2004 року.

Підготувала Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №15 (1405)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.