Дмитро Торяник: я хотів показати Чернігів справжнім гарним європейським містом

Скромний хлопчина з тихим голосом мружиться на сонце, прикриваючи очі лівою рукою, а по обличчю його блукає трохи розгублена посмішка.  Невисокий, худорлявий, у звичайному одязі і  з непримітною зовнішністю, глянь на такого, і перше враження - студент-відмінник, що проводить весь час за комп’ютером.
Хлопця звати Дмитро Торяник. Йому двадцять три роки, і він - автор єдиного на сьогодні timelaps-відео про Чернігів. Точніше, цих роликів було зроблено навіть два - влітку і взимку, вони розлетілися по всім соціальним мережам, набрали тисячі переглядів на youtube, а зимовий навіть показали на СТБ (безсоромно обрізавши копірайт автора, але про це - далі).
Зовнішність оманлива. Цей молодий чоловік зробив самотужки таку величезну роботу, за яку до нього не брався ніхто із більш відомих чернігівських фотографів та відеооператорів, і зараз його відео - єдине у своєму жанрі, яке розповідає про наше місто.
Тихим, трохи меланхолійним голосом Дмитро розповідає про свою роботу, ставлення до Чернігова і те, як треба захищати свої авторські права.

Освіта у мене вища інженерна. У інституті, десь курсі на другому, я і почав фотографувати. Були це просто репортажі для факультету, нічого особливого. А потім я побачив передачу на "Discovery", і мені захотілося знімати так, як вони. Того ж літа, було це три роки тому, я пішов на курси відеозйомки у Києві. Після цього ще рік працював на одній фірмі відеооператором. А останній рік працюю вже сам на себе.

Взагалі я відео знімаю давно. Але до того, як зробив свій ролик про Чернігів, нічого глобального і популярного не мав. Знімав по більшості щось кумедне для друзів. Пару років тому намагалися ще зробити соціальний ролик. Але успіху він не досяг.

Форма подачі у вигляді відеоролика, "склеєного" із багатьох фотографій, мені видається дуже ефектною. Може, це вже і не модно, але про Чернігів такого не було. Мені хотілося спробувати цю техніку - я робив. Прагнув показати, як проходять довготривалі процеси.

Все роблю один. Знімаю, монтую, обробляю. Тих, хто може зробити подібне в Україні, є кілька десятків чоловік. Це дуже витратно по часу, і приватний клієнт такого не замовить, тому що дорого, та і не треба воно йому. Цікаво може бути комусь хіба що на рівні міста.

Завжди є ситуації, коли все хочеться кинути. Були вони і під час зйомки роликів. Особливо взимку, коли ти більше години на вулиці, більше не можеш терпіти і думаєш: "Та нащо воно мені здалося?!".  Але, разу уже почав, то примушуєш себе достояти до кінця.

На виготовлення першого відео у мене пішло більше місяця і близько 40 000 фотографій, із яких більше 15 000 увійшло в його фінальну версію. Деякі епізоди не вдалися, щось треба було перезняти, тому так і вийшло. Знімав приблизно через день, дивлячись по погоді, небо щоб підходяще було. Один фрагмент знімається від сорока хвилин до трьох годин, камера робить кадри з інтервалом 5-10 секунд. Фотоапарат - звичайнісінький Canon 60D із об’єктивом 18-135. Іноді ще використовував радянський "Геліос".

Камера - витратний матеріал. Не варто її жаліти під час зйомки. Інша справа - себе, коли працюєш у якихось складних умовах. Себе треба жаліти більше.

Коли я виклав перше відео, за перших півгодини воно зібрало величезну кількість лайків і перепостів. І в мене з’явилося таке відчуття внутрішнього захвату від того, що мою роботу дивляться, що вона подобається стільком людям! Що люди зрозуміли, що наше місто не таке погане, як хтось думає. Насправді Чернігів дуже гарний.





Якась популярність, можливо, і була після появи ролика. Але знаменитістю Чернігова я себе зовсім не вважаю. Фанати мого відео може і знайдуться. А фанати мене - не думаю.

Перед тим, як почати робити своє відео, я передивився дуже багато подібного. І мене дуже надихнув ролик про Мінськ білоруса Артема Прядко. Подивившись його, я подумав: "Коли-небудь я зроблю такий же про Чернігів!" У цього ж автора є дуже гарне відео про Київ та про Москву.

Мені подобається висота. Саме тому у моїх відео багато зйомки з дахів. Я якимось чином потрапляв на них, ставив там камеру на штатив, і читав книжку, поки камера знімала. Лише на дах "Градецького" не вдалося потрапити, там я знімав із вікна останнього поверху. Взагалі, я дуже люблю спостерігати за сходом і заходом сонця. Мабуть, від цього і моя любов до висоти - звідси все краще видно.

Я передбачав, що на вулиці до мене буде підходити багато людей. Тому і місця для зйомки старався вибирати таким чином, щоб людей там було якомога менше. Але все одно і підходили, і питали, що я роблю. Була людина, яка побачила, що я знімаю на "Геліос", зацікавилася, ми розговорилися, і після цього стали друзями, зараз багато спілкуємося. А от конфліктів якихось не було, підозри я ні в кого не викликав.

Не можу назвати себе працелюбною людиною. Вставати раннього ранку і йти стояти кілька годин поряд із камерою було дуже важко. Іноді я беру когось із собою, щоб мені не було нудно самому. Часто завдяки цим людям я можу набагато довше простояти або  зняти більше точок, аніж я був би сам. З іншого боку, часто знімаєш один, тому що розумієш, що когось відволікати і забирати його час, щоб полізти постояти на даху, теж не дуже зручно.

Під час роботи над своїм відео я ні з ким з подібних авторів не знайомився, нічого не обговорював. Вже після того, як випустив свій ролик, я познайомився із людьми, які практично в той же час зробили подібне у Харкові та Дніпропетровську. Їх ролики стали популярніші за мого. Але я думаю, просто через те, що це набагато більші за Чернігів міста, з більшою кількістю людей.

Людям легше показати погане. І про місто наше теж. Всі кажуть: "Нецікаво, некрасиво, що тут робити? ". Дуже багато є про нас негативу. Я хотів показати Чернігів справжнім гарним європейським містом.  Саме тому і музику підібрав іноземну, і титри до ролика зробив англійською мовою. Я хочу, щоб коли людина з іншої країни набирала у пошуковику "Ukraine", він їй видавав не чергову аварію, а, наприклад, моє відео.

Якби мені замовили ролик про Чернігів, у якому мало б бути зняте щось визначене, він би, скоріш за все, не вдався. Саме тому, що я його робив сам для себе, і так, як робив, він є таким - поглядом зсередини, поглядом простої людини. Але якби мене покликали зняти подібний ролик в інше місто - я зробив би це із задоволенням.

Якщо порівнювати із якимось великим гамірним містом, у нас спокійно, тихо і красиво. У нас можна піти на інший бік Десни, посидіти на галявинці. У мегаполісі просто так просто виїхати за місто було б нелегко. Дуже люблю Ялівщину. Там так приємно спостерігати за заходом сонця. Але нам точно ще є куди рости. Якщо чесно, я б надовго тут не затримувався.

Ставте копірайти на своє відео і фотографії. Телеканал СТБ без мого дозволу показав один із моїх роликів, обрізавши в кінці копірайт. Я одразу зв’язався із адвокатом, ми склали їм листа. Але пройшло вже два тижні, і поки - ніякої відповіді. Скоріше за все, будемо подавати позов до суду на них. Того року була подібна історія, один із каналів показав схожий ролик про Євро-2012 у Києві. Людина звернулася до суду із заявою про порушення авторських прав і відсудила якусь суму грошей. Мені грошова компенсація не так важлива, я б і не мав ніяких претензій до СТБ, аби вони показали мій ролик, не обрізавши його. Але так, обрізавши - це свинство.

У найближчих планах - зняти ще один ролик про Чернігів, який би був значно кращим, ніж два перших. Відточити техніку, показати інші місця. Ще із планів - влітку хочу відправитися у подорож по Десні, знявши подібне відео з природою нашої області.

Не хочу втрачати надію і убивати мрію, що все-таки є робота, яку ти виконуєш, отримуючи весь час від цього задоволення, і за яку тобі платять. Вірю, що така робота у мене буде.









Богдан Гуляй, фото Артем Сініцин і Олексій Кітович

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.