Школа, яка нівелює невеселі думки про сільську освіту...

Дорогою до Ковчинської сільської школи, що неподалік від райцентру Куликівка, ми очікували побачити сучасний навчальний заклад, знаючй, що саме ця кузня знань входить до десятки кращих серед сільських шкіл України. Але побачене перевершило всі сподівання...

Триповерхова ошатна будівля школи. Доглянута територія. Гарно розписані стіни всередині приміщення... Ось ми й біля кабінету директора. Невдовзі з класної кімнати виходить струнка жінка і прямує до мене.

- Проходьте, - щиро запрошує до кабінету директора.

Світла кімната, на стінах якої гордо «красуються» з десяток дипломів та грамот.

- А де ж пані Наталя?

- Перед вами, - посміхнулася моя співрозмовниця.

Тут живуть нащадки гордих ковуїв...

За освітою директор Ковчинської ЗОШ І-III ступенів - історик. Тож не дивно, що свою розповідь Наталія Халімон розпочала з історії села.


Ковчин - поселення кочового племені ковуїв, які в XI столітті були вигнані зі степів Причорномор’я войовничими половцями. Вони, за домовленістю з чернігівськими князями, осіли на березі Десни, де є великі заплавні луки для пасовищ численної худоби. Про це свідчать літописи. Кілька років тому у нас тут працювала археологічна експедиція. Під час розкопок було знайдено давнє городище. Віднайшли характерне для цього кочового племені військове спорядження та зброю, - розповідає Наталія Миколаївна. - Нині - це експонати нашого пришкільного музею.

Справді багато жителів Ковчина, як от і наша героїня, відрізняються від світлошкірих корінних поліщуків смаглявою красою і палкою вдачею. Тож не дивно, що й дотепер з ентузіазмом і завзяттям беруться вони за справу, мовляв, своє - святе. Тому біографія Ковчина розписана «до сьомого коліна»; У рейтинг кращих місцева школа потрапила і завдяки цьому.

- Не довелося винаходити нічого нового, ми просто описали власну модель, за якою працює педагогічний колектив, - зізнається директор.

Півтора століття в освіті

Минулого року навчальному закладу виповнилося 150 років.

Півтора століття - солідна дата! Не кожна школа району й області може похвалитися такою давньою історією, - з гордістю говорить її керівник. - Точкою відліку історії ковчинського навчального закладу вважається 1862 рік - час відкриття в селі церковнопарафіяльної школи. Працював тоді лише один клас, де місцевий дяк Єлисей Карпинський навчав дітей читанню та церковнослов’янській мові. У 1875 році у Ковчині була відкрита земська школа. На той час приміщення школи визнавалося одним з найкращих у Чернігівському повіті.

Не менш важливим історичним етапом для сільської школи є восьмирічне вчителювання в нін авторки українського букваря, який витримав аж 19 видань, Лідії Деполович. Школа нині носить її ім’я. У 1900 році розпорядженням земства вона була направлена на роботу до Ковчина, щоб назавжди увійти в історію села, звідки сама родом.

Але були у житті школи нелегкі часи -післявоєнні. Тільки завдяки тогочасному директору Михайлу Чуяну в ті складні роки почалася справжня розбудова навчального закладу.

На будівництві працювали всі вчителі, батьки, учні. Вже 11 вересня 1956 року було перерізано символічну стрічку до нового шкільного приміщення.

Наприкінці 80-х років XX століття назріла необхідність зведення нової будівлі. З великими труднощами за 8 років було виготовлено проектну документацію. Будівництво розпочалося навесні 1988, а вже 1 вересня цього року триповерхова красуня-школа приймала учнів.

За останні сім років школа у Ковчині під керівництвом Наталії Миколаївни вийшла на перші позиції у районі, а її внесок у цю добру справу оцінено присудженням звання «Відмінник освіти України». Недаремно! Минулого року всі одинадцять випускників навчального закладу вступили до вишів на місця за державним замовленням!

До 150-річчя школи, яке святкували восени минулого року, директор видала книгу спогадів про учнів, якими пишається навчальний заклад. З коштами на добру справу допомогли випускники школи.

- Всі заслуги, які маємо - це результати сумлінної праці вчителів, учнів, випускників, батьків. Ви навіть не уявляєте, яка я щаслива бути керівником такого чудового навчального закладу. Я готова працювати тут щодня зранку до ночі, аби тільки школа тримала такий рівень завжди. Тим більше, є люди, які нам у цьому неабияк допомагають. Мабуть, жоден навчальний заклад не має стільки випускників-меценатів, як наш. Хтось з ремонтами допомагає, хтось дітей оздоровлює. Є такі, що у культурно-просвітницьку діяльність кошти вкладають. Наші учні навіть стипендію отримують.! все завдяки землякам, які ні на мить не забувають про своє коріння. Мені неабияк приємно, що нашу школу пам’ятають усі. Ось, наприклад, коли ми відзначали наш ювілей, на свято завітав правнук Лідії Деполович Андрій Чміль, який живе у Санкт-Петербурзі.

Шкільний музей мас 3000 експонатів

Наталія Миколаївна пригадує, як у Ковчині всім селом створювали краєзнавчий музей, який одержав звання зразкового і міг би зробити честь будь-якому райцентру. Тому що в його залах зберігається понад три тисячі рідкісних експонагів. Ьс збирало кілька поколінь учителів і учнів школи. Частину знайдено під час розкопок на території села. Деякі із знахідок датовано Х-ХІІІ століттями. Отже, осередку Малої Академії Наук, який єдиний у районі, працює в ковчинській школі, достатньо матеріалу для вивчення і осмислення минулого.

Диво-котельня творить дива

З не меншим захопленням, аніж про історію школи, пані директор розповідає про котельню з встановленим сучасним енергозберігаючим обладнанням, яка працює тут два роки. До речі, стару, зношену й неефективну, не викинули, а реконструювали під тверде паливо, причому будь-яке. А поряд встановили блочно-модульні котли, робота яких повністю автоматизована.

- Коли надворі сонячно і температура у класах підвищується» котельня автоматично відключається, - розповідає Наталія Миколаївна. - Вистачає лише встановленого потрібного температурного режиму. Якщо ж говорити про економію, то вона вагома - 150 тисяч гривень на рік.

 Класні кімнати і спортзал добре оснащені, не гірше інших сучасних міських шкіл. Є. кабінет лікувальної фізкультури зі спеціальними тренажерами, інгалятором, доріжками... Тут все роблять для зміцнення здоров’я школярів. І саме тут працює «Школа сприяння здоров’ю».


Унікальність Ковчинської ЗОШ полягає ще й в тому, що тут проводиться багаторічне професійне навчання. Вихованці мають змогу в стінах школи освоювати професію водія автотранспортних'засобів.

Вже кілька років учні навчального закладу листуються зі своїми ровесниками з однієї з елітних шкіл Великобританії Сі Фелстедської, а також-зі школярами з Естонії. Це неабияк допомагає у Вивченні іноземних мов.

- А все ж таки, чи є у такого бездоганного закладу проблеми?

Вмить з вуст Наталії Миколаївни зникла посмішка.

- Є. Народжуваність у селі зменшується. Результат - нестача учнів у школі. Нині в нас навчається 81 дитина. Але я не втрачаю надії, що ситуація покращиться, й наша школа ще не одне століття зберь гатиме давні сільські традиції і примножуватиме національні цінності, - підсумовує Наталія Халімон.

Сніжана Божок, газета "Чернігівщина" №7 (387) от 14.02.13

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.