За вимагання і розчленування – від 10 до 12 років з конфіскацією

Деснянський районний суд Чернігова виніс вирок злочинній групі (трьом чоловікам), які били і залякували потерпілих, вимагаючи їхні квартири. Одного з них забили до смерті. Труп розчленували.
Суд підтримав позицію прокурора і за вимагання в особливо великих розмірах та умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, засудив трійцю до позбавлення волі з конфіскацією майна.

28-річному Ігорю Коцюбі за скоєне, в тому числі за порушення недоторканності житла та вимагання, викрадення, привласнення документів, суд відміряв 10 років позбавлення волі. Розповідають, що Коцюба виріс у бабусі, у селі Блистова Менського району. Вчився там у школі. Був тихим, непримітним. Відслужив у армії. Потім працював у Києві в міліції. Чому звільнився звідти, невідомо. Кажуть, він був у компанії за водія.

35-річному Юрію Литвиненку суд дав 10 років і 6 місяців. Він лише у вересні минулого року повернувся з місць позбавлення волі, де відбував покарання за крадіжку. Батьки — люди порядні, і в квартирі лад. Та син вдався непутящий.

55-річний Микола Дерев'янко, раніше судимий, отримав 10,5 року, до того ж суд додав йому строк від попередньої судимості — від 19 листопада минулого року, і вийшло 11 років 10 місяців.

1. Голову мерця витягли з туалету

Чим займалася злочинна група, створена у січні цього року, стало відомо шостого березня.
Саме цього дня на околиці Чернігова (район Бобровиця), це як їхати у бік Мени, зібралася юрба чоловіків, деякі були у міліцейській формі. У громадському туалеті (зелена будочка, вбиральня на дві кабінки) був літній чоловік, зовні схожий на безхатька. Він заліз у дірку і дістав із лайна чоловічу голову.
Відрубана вона була якраз по підборіддю. Як з'ясувалося, належить голова 67-річному чернігівцю Валентину Бобришу. Він — українець за походженням, росіянин за громадянством. Більшу частину життя працював на півночі Росії.
Розчленоване тіло чоловіка знайшли за десятки кілометрів від голови у лісосмузі по дорозі, як їхати з села Високинь Ріпкинського району на Любеч.

Бобриш приїхав у Чернігів продавати однокімнатну квартиру, яка дісталася у спадок від матері. 90-річна Ірина Адамівна померла 9 травня 2011 року. Валентин був її єдиною дитиною і спадкоємцем. У грудні 2011-го він приїхав з жінкою, казав, москвичкою, зробили косметичний ремонт. Квартира невелика, трохи більша 30 квадратних метрів. Таку можна нині виторгувати за 21-22 тисячі доларів. У гривнях це приблизно 175 тисяч. Дачу він змусив матір продати ще за життя. З дружиною давно розлучився. Отож після виходу на пенсію подовгу жив у Чернігові. Любив випити. Бувало, на певний час від'їздив до Росії. Так було і торік у грудні, поїхав, ключі від квартири залишив сусіду і другу, 57-річному Віктору Попку. Просив, щоб той приглядав за квартирою, поливав квіти.

Востаннє живим Бобриша бачили 12 лютого. Попок розповів:
— Валик приїхав на таксі близько четвертої ранку (московський поїзд прибуває у Чернігів о 3.56. — Авт.). Приніс пляшку. Ми її випили. Потім ледь дочекався відкриття магазину «Седам», сходив іще за пляшкою. Знову випили. А тоді й каже: «Чи поміняю гроші, чи зніму у банку» і пішов. Більше я його не бачив. А ввечері, десь близько шостої, — грюк, ніби щось упало. Я не здивувався — на п'яну голову Валентин міг погрюкати. Це тривало кілька хвилин. А потім — тиша. Спати ліг, подумав я. Сам проспався і десь годині о сьомій пішов до нього. Двері ніхто не відкрив. Тоді я відімкнув їх тими ключами, що він мені залишив. Валентина в квартирі не було. На столі стояла недопита чарка, поряд валявся шарф. Крові ніде не було. Валентин пропав безслідно.
Про зникнення заявив у міліцію родич Бобриша, який кілька днів поспіль не міг його ніде знайти.

2. Не пий, козаче...

Міліціонери тиждень за тижнем шукали Бобриша, та марно. Аж поки випадково на голову в туалеті не натрапив чоловік, який зайшов по нужді.
Опитуючи всіх, з ким підтримував стосунки Бобриш, вийшли на чоловіка на прізвисько Лисий, який і вивів їх на слід. З'ясувалося, потерпілий випивав з ним і розказував, що приїхав продати квартиру. Це викликало заздрощі. Дочекавшись, коли чоловік удосталь захмеліє і піде додому, зателефонував двом товаришам. Спільники під'їхали до будинку. Витягли з квартири сп'янілого Бобриша, зв'язавши перед тим його скотчем, і повезли у село Високинь Ріпкинського району.

3. «Щоб у погребі подумав»

Чому у Високинь? Хата там є порожня. В ній вони вже тримали ще одну жертву — 49-річного Ігоря Фокіна. Хата — власність чоловіка на прізвище Бондар. Свого часу він жив з матір'ю Ігоря. Вона у бібліотеці в Чернігівському педінституті працювала, потім у Високині вчителювала. Після її смерті сестра забрала Бондаря до себе у Чернігів, бо хворів. А от Ігор Фокін, хоч сам чернігівський, час від часу жив у цій хаті. Має у Чернігові квартиру у кооперативному будинку (дісталася йому від матері). У Фокіна є дружина і діти. Та коли почав випивати, сім'я розпалася. І чоловік, як власник квартири, яку можна легко відібрати, перетворився на потенційну жертву. Тримали Фокіна під замком у селі. Та документів на відчуження квартири він так і не підписав. Тоді взялися за Бобриша. Його побили і зачинили у холодний погреб. Пропонували віддати квартиру в обмін на життя і свободу. Чоловік відмовився. Тоді рекетири залишили його в погребі «подумати». І це в середині лютого! Пообіцяли повернутися. Минуло аж три доби. Зловмисники повернулися до села, сподіваючись знайти у погребі змерзлого і голодного, а тому дуже поступливого бранця. Та знайшли труп.
Вивезли труп у лісосмугу, неподалік села, і залишили. За кілька днів злочинна трійця не витримала, повернулася до покійника. Тіло розчленували і заховали у різних місцях. Голову привезли у Чернігів і викинули в громадський туалет.

Отож залишився один живий потерпілий Ігор Фокін. Суд присудив сплатити йому 10 тисяч гривень за спричинену моральну шкоду і стягнути гроші із засуджених солідарно. Квартири вціліли. Та, що була Бобриша, дісталася його сину. Та, що належить Фокіну, стоїть нині порожня. У дверях стирчать повідомлення про заборгованість за комунальні послуги. «Давненько, мо', місяць ми не бачили Ігоря», — кажуть сусіди по під'їзду. Казав, що поїде на заробітки в Гомель (Білорусь). Після тієї історії, у Високині, він випивати майже перестав. Ходив переляканий, пригнічений. Розповідав, що в нього злочинці відібрали паспорт і не повернули, довелося робити новий. А ще, коли він був на заробітках, зловмисники два тижні жили у його квартирі.
До речі, сусіди навіть не підозрювали, що коїться за стінами, як і жителі Високині, котрі дізналися про бранця з погреба, лише коли в село приїхало аж дев'ять міліціонерів.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №51 (1389)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.