Дмитро Селянський 22 дні був у Гондурасі «акулою»

28-річний Дмитро Селянський (родом із Понорниці Коропського району, живе в Чернігові) брав участь у другому сезоні проекту телеканалу ICTV «Останній герой». Зйомки проводили у Гондурасі. Це острівна країна у Центральній Америці. Гондурас на півночі омиває Карибське море, на півдні — Тихий океан. Шоу триває 40 днів і 40 ночей. Дмитро протримався 22. 25 листопада після таємного голосування він покинув проект.

— Побути останнім героєм мені порадив співак Кирил Туриченко. Подумав, чому б і не спробувати. В Інтернеті відправив заповнену анкету на участь, — розповідає Дмитро Селянський. — Батьки тільки спитали: «Що ж ти там їсти будеш?»
Перед проектом медичного огляду ми не проходили, це мене здивувало. У кожного з учасників могли бути проблеми зі здоров'ям, а нам казали: «Все, ідеш».
Головний приз — двокімнатна квартира в центрі Києва. Коштує вона приблизно 150 тисяч доларів. Учасники шоу — це відомі люди: шоумен чернігівець Олексій Дівєєв-Церковний, з ним я познайомився вже на острові, спортсмен Олег Лисогор, хореограф Ксенія Горб і прості, нічим не відомі — співробітник УБОПу, домогосподарка, студент.
Нас розділили на два племені: «Каймани» і «Акули». Я був «акулою».
Ставив мету не виграти, а випробувати себе і свої можливості. В собі розвивав такі якості, як терпіння, витривалість. Нам дали тільки сокиру, знаряддя для розведення вогню, мотузку, кілограм рису і висадили на острів серед моря. Перший день їли рапани, на смак вони ніякі. Потім уже пристосовувалися до ловлі риби.

«Бачу мету, не бачу перешкод»

— Перша ніч була холодною, тому що ми не розвели вогню. Спали, притулившись один до одного, щоб було тепліше. Під ранок дуже сильно почали кусати комахи. Після першої ночі всі казали, що не жалкують, приїхавши на острів. Але я впевнений, десь у душі кожен думав, нащо він приїхав. Команда вирішила, що лідером стане Андрій Монін. Учасникам уночі снилися рідні. Друге, що снилося, — їжа.
Один день там тягнувся, як тиждень. У нашому племені було два добувачі їжі: я і Євген Генсюровський. Андрій Монін займався господарськими справами.
Коли не було змагань, ми досліджували острів у пошуках їжі. Шукали кокоси, ягідки.
Куштували кожен листочок з дерева, знайшли навіть аналог лаврового листа, який потім застосовували в їжі. Вона була несмачна, але допомагала хоч трохи втамувати голод.

На початку проекту ми втікали від змій, потім змії тікали від нас. Це була їжа.
Найважче мені далося змагання, коли відмовили руки. Уявіть собі, я чемпіон Чернігівської області з армреслінгу, та коли мені довелося виступати у цьому виді спорту, я був слабший за дівчинку.
Але віра і прагнення — це більше, ніж сила. Я зібрав усі свої сили і переміг суперника. Редактору не сподобалося, і він наполіг на тому, щоб перезняти кадр. Удруге я програв. Але не здався і почав наполягати, щоб дали змогу перезняти кадр утретє. Перемогу на екрані не показали.



Негативний герой повинен бути у кожному шоу

На острові було два типи ягід: жовта мушмула росла всюди, інші — лише де-не-де. Рідкісні ягоди для компоту зберігалися в скрині. Коли вони почали гнити, Дмитро вирішив їх перебрати і пригостити всіх «акул». Дівчата відмовились, хлопці їли. Одна ягода зникла. Хто її взяв? Підозри впали на Дмитра. Він вважає, що той, хто більше всього кричав, — той і з'їв. Тим самим зробили Дмитра антигероем проекту.
— У кожному шоу такий герой повинен бути. Так сталося, в цьому шоу це я. Звичайно, коли незнайомих людей з різними характерами поселили на один острів, то не з усіма можна знайти спільну мову. Траплялися конфлікти. Коли стосувалися особисто мене, я стримував себе і свої емоції, але коли мова заходила про команду, я казав свою точку зору. Кожен міг розповідати, який він хороший, але все проявлялося у випробуваннях. На час мого вибуття з проекту ми всі стали дружнішими. Було таке, що хтось комусь не подобався, але це нормально.
Непорозуміння виникали. З Мариною Козерод і Алісою Шпак у мене були сварки. Та інтереси — спільні.

«Стратегія була, але проголосували проти мене»

— На двадцятий день «Кайманів» і «Акул» об'єднали в одну команду.
Назву їй дали «Хамелеони». На щасливий випадок сподіватися не можна. Я вирішив домовитися. Для коаліції вибрав Євгена, у нього був стимул, і Марину, це було добре для коаліції, у нас із нею виникали конфлікти, і за нами ніхто не слідкував.
Першою тактикою було вигнати всіх учасників племені «Кайманів», — говорить Дмитро Селянський. — Потім підтримувати один одного до останнього.
Звичайно, переможець забрав би собі головний приз. А нам дав би якусь невелику суму грошей. Але в останній момент Марина проголосувала проти мене, тим самим зрадивши не тільки мене, але і всю команду.
Я знав, що останнім героєм стати нелегко. Навіщо конкурувати з сильнішими, їх потрібно відсіювати. Дехто із учасників казав, що «Останній герой» — це гра. Та я вважаю, що життя — це також гра. Гра останнього героя перетворилася в останнього негідника.

«Як їв і їв»

— Які три речі були для тебе необхідними на острові?
— Особисто мені потрібні були ТІЛЬКИ вогонь, сокира і Біблія. Я віруюча людина і багато розмовляю про Бога.
Грошей за участь у шоу мені не платили. Я також.
Після того як я покинув острів, мене поселили в готель. Жив там ще два тижні. Першим, що було, — їжа. Я їв і їв. М'яке ліжко, ковдра.
Зрозумів: щастя не в тому, що в тебе є три квартири, дві машини і п ять коханок, а у житті є ще й інші цінності і радощі. Потрібно цінувати те, що у тебе є.
Про те, що взяв участь у проекті, не жалкую. Вважаю, що це кльово. Життя пізнається в порівнянні. Багато чого навчився. Отримав досвід, став витривалішим.
Людина — як незагартоване залізо, яке дуже крихке і ненадійне. Це випробування я пройшов гідно, зберігши цінності і принципи, з якими я йду по життю.



Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №49 (1387)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.