Срібнянці вимагають повернути свої мисливські угіддя

Усе почалося восени 2011 року, коли районна газета «Срібнянщна» опублікувала повідомлення управління юстиції, що Василь Мотренко, голова районної організації УТМР (Українського товариства мисливців і рибалок), створює приватне мисливське господарство «Лісовик», і саме на мисливських угіддях Срібнянського району Юридичною адресою «Лісовика» значилась домашня адреса Мотренка.

Мисливці захвилювалися. Пішли чутки, що Василь Павлович оформляє угіддя на себе, щоб перепродати багатим киянам. Збиралася рада УТМР, неодноразово. Наймасовіші збори відбулися зимою 2012 року у приміщенні райдержадміністрації в присутності голови РДА Олега Власенка. Тоді ж Василя Мотренка відправили у відставку.
Голови всіх п'яти первинних мисливських організацій району висловили йому недовіру. «Приїхали з Прилук п'яні, схожі на бандитів люди, прийшли до нас на збори, — говорять мисливці, — лаялись, матюкалися, навіть незважаючи на присутність Власенка. іх попросили за двері. А київський інвестило Кравець з єгерем Фурсою того дня ганяли кабанів, ні на що не зважаючи». Головою Срібнянського УТМР збори обрали Олександра Вольвача. Але, втративши виборну посаду, Василь Мотренко залишився працювати мисливствознавцем Срібнянського відділення мисливсько-рибальського підприємства «Прилуцьке». Ці дві посади він суміщав довгий час. Мотренко і досі розпоряджається в мисливських угіддях — де полювати, де ні, і саме його слухають єгері. Змиритися з цим мисливці не можуть, їх, як кажуть, дістало.

Розповідає Олександр Вольвач, голова Срібнянської районної організації УТМР, мисливець, військовий на пенсії, підполковник запасу, голова районної організації ветеранів Афганістану:
— У Срібнянському районі 51500 гектарів мисливських угідь. Зимою, після відсторонення Мотренка, ми знайшли підроблений протокол і дізналися, що наші угіддя вже два роки не наші, передані у користування TOB «Статус-К».
Нібито з цього приводу Мотренко збирав раду УТМР, потрібна була згода ради. Документ стверджував, що таку згоду рада надала. Ще документ, який я зміг знайти, коли став головою Срібнянського УТМР, — інвестиційний договір між мисливсько-рибальським товариством «Прилуцьке» і TOB «Статус-K». Привертають увагу дати на першій сторінці інвестиційного договору. Підписаний він 11 листопада 2008 року, а затверджений президією обласної організації УТМР на три тижні раніше — 23.10.2008 року, ще до підписання сторонами! Як таке може бути?
У результаті ми, місцеві, виходить, зайві. Скоро взагалі ніде буде полювати.

— Як це — два роки не знали?
— Не знали напевно. Бачили чужих людей у заборонених зонах, вночі, на хороших машинах. Вмикали фари і ганяли звіра, аж фари плавились. Мотренко казав: «А ви йдіть полювати в інше місце». Останні два-три роки найкращі ділянки мисливських угідь віддавали чужим багатим людям. Нам можна полювати тільки в ярах, колгоспних посадках. А там звіра не дуже.
— Коли угіддя передавали, нас не питали, — говорить Володимир Мусієнко, голова мисливців з Гриціївки, водій «швидкої допомоги». — Тепер нас в угіддя не пускають. Тільки спостерігаємо. Дикі кабани люблять купатися у солярці, мазуті, калюжах (так вони знищують паразитів). Каністру виллють на землю, і всі кабани йдуть з кукурудзи на запах. їх тоді відстрілюють.

— Ви стверджуєте, що протокол підроблений. Чому?
Щоб відповісти на це запитання, Олександр Вольвач запросив до приміщення УТМР усіх голів первинних мисливських організацій, небайдужих мисливців. Усі прийшли.
— Мій підпис у протоколі ради районного УТМР від 26 квітня 2010 року про передачу мисливських угідь TOB «Статус-K» підроблений. Я вказаний секретарем зборів, але на зборах не був. Тому і думаю, що протокол фальшивий, — засвідчив Василь Разумейко, начальник дільниці Срібнянського цеху телекомунікаційних послуг, мисливець. Його підтримали Анатолій Косенко, Олексій Приліпко, Сергій Сергієнко.
— Ми стверджуємо, що угіддя передані незаконно, без нашого відома, і добиваємось, щоб ці угоди, шиті білими нитками, були скасовані, — говорить Олександр Вольвач. — Крім того, як людина, котрій весь район висловив недовіру, може працювати далі?
Про те, як на Срібнянщині полюють кияни, у районі можуть розповісти чимало історій. Приміром, як «гості» понапивалися і стріляли в ізолятори високовольтної лінії, і вирубилось світло у селі Поділ.

Василь Мотренко стверджує, що всі звинувачення на його адресу безпідставні:
— Усі протоколи, підписи у Чернігові, на Шевченка, 36. У Сачок Олени Іванівни, голови обласної організації мисливців. Колишній голова, Прокоп'єв (той самий, якого засудили за хабар у сумі 10 тисяч доларів за оформлення інвестиційного договору, який надавав приватному підприємству з Києва першочергове право проведення полювань у межах Городнянського відділення мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської обласної організації УТМР (див. офіційний сайт обласної прокуратури. — Авт.). був ініціатором створення мисливсько-рибальського підприємства «Прилуцьке», воно діє на території Срібнянського, Варвинського та Прилуцького районів, є рішення обласної ради, підписане Романовою (колишня голова ради. — Авт.).Тоді Прокоп'єв знайшов інвесторів. Уклали договір між «Прилуцьким» і TOB «Статус-K», до 2027 року. Під цим договором підписались директори вказаних підприємств. Поки не було інвестора, у нас і звіра не було. Ми почали прижимать мисливців. Створили дільницю відтворення, де не можна полювати.

— А кажуть, багатим киянам у вас усе можна, а от місцевим — закон. Розповідають, що «Статус-К» усюди полює.
— Ви подзвоніть інвестору — Кравець В'ячеслав (називає номер телефону), він голова TOB «Статус-К». Я вчора зустрічався з Власенком. Хочуть мене позбутися? Не вийде мене позбутися. Я мисливствознавець, на роботі в МРП «Прилуцьке». Звільнити мене може лише директор Логвиненко. А не голова місцевого УТМР. Ви розмовляли з мисливцями, там Микола Іванович був?
— Був.
— Я так і думав. Шевченко, а син у нього прокурор Срібнянського району. Зять—заступник начальника міліції. Хочуть під Дейманівкою полювати, а я їм під батьківською хатою зробив зону відтворення, 5 тисяч гектарів. Там найбільша чисельність звіра: і коза є, і лось, і кабан. Тому і дільниця відтворення. От родина Шевченків зі мною і воює. Був уже я і в обласній прокуратурі, і в природоохоронній. Я не воюю ні з ким.
Мисливці скаржаться, а того не розповіли, як ніс розбили єгерю, моєму сину. Це факт зафіксований.
Відчувалася у ньому певна зверхність до місцевих, хай навіть і начальників. Слухала і думала: якщо навіть прокурор району і зам. начальника міліції не можуть без проблем сходити на полювання, щось у Срібному не те...

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №29 (1367)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.