Дніпро наближається до села – люди страждають

Поблизу осель деяких жителів села Миси Ріпкинського району стоять повеневі води. Лунає кумкання жаб. Селяни розорюють землю безпосередньо над невисокою кручею над Дніпром. Проте площа городів стала меншою, аніж торік...
Дійсно, ріка наближається до села, щороку «відкушує» шматки городів і повільно, але невпинно підкрадається до будиночків. З підмитого берега, ніби краєчок ковдри, звисає дерен. Не дивно, що тут одного разу шубовснув у воду кінь Султан. Подумалось: хоч би й собі з фотоапаратом не «пірнути»!

Заливає..

- Орати не можна? - запитую 65-річного Дмитра Трихліба, котрий щойно вивів на город коня.
- Не можна. Учора ще гній возив - не було води. Кожного дня прибуває і прибуває, іде з-під землі. Мій брат з Гомеля телефонував учора і казав, що поблизу міста Славгорода в Білорусі вода ще піднімається. Значить, і у нас буде ще вища. Коли навесні багато води, то нам тут доводиться пізно орати - наприкінці травня.

- Добре, що хоч хати неначе на горбочку стоять.
- Так, але як вода велика, то течія і там іде (вказує на берег вище за течією). У дворах крайніх хат можна сідати-у човен і пливти. А іноді й дрова на городи з течією припливають.
За повідомленнями управління з питань надзвичайних ситуацій Чернігівської ОДА, у Дніпрі триває процес підняття води. За даними посту в селі Неданчичі - на 4-5 см щодоби. Рівень води над нулем поста станом на 8 годину ранку 4 травня становив 608 см.

...І підрізає

Над невисокою кручею залишилося одне дерево. Ця груша стоїть за чотири кроки від обривистого берега. Торік відстань від стовбура до води була чи не вдвічі більшою. Вище за течією з ріки стирчить гілля верби.
- Видно, що й груші скоро не буде.
- Упаде скоро. Такий холодок ловкий там...
- До самої води тут не розорюєте?
- Ні, щоб берегом пройти можна було. Кожен рік трохи кидаємо і кидаємо, а городу вже більше на дні залишилось, аніж є на землі, - розповідає Дмитро Миколайович. - Тут підмиває, а на тому березі насипає і заростає. А оралося раніше далеко, до половини цього русла. Того року я метрів на п'ять город скоротив. А в позаминулому році - сильно, мабуть, метрів десять вимило. Навіть кінь мій у воду впав. Я його прив'язав на березі, а сам тут гарбузи сіяв. Чую - щось шубовснуло. Думав, круча обвалилася, озирнувся - аж мого коня нема! Довелося виводити.

- Як почувається ваш «пірнаючий» кінь?
- Уже нема, зарізали. Щось із ногою сталося. Іншого придбав, кобилу. 7-8 тисяч нині коштує кінь.
- А старе русло проходить далі, паралельно?
- «Старика» колись можна було побачити, а тепер нове русло вигнулося так, що не видно. Казали старі люди, що у тридцяті роки навесні річка підмила берег. Тоді його не укріпили, таку наступні роки й прорізалося нове русло. Село ж там раніше було, - вказує на острів між старим і новим руслом. - А потім люди сюди переселилися.
Дійсно, на знімках з космосу між новим і старим руслом можна розгледіти кілька коротких груп дерев, розташованих паралельно. Мабуть, це була одна з вулиць. Більш нічого на місці колишнього села не помітиш - люди забрали, що змогли, а решту стер час.

«Дзяржауний кардон» насувається

На березі, поруч із приреченою грушею, вкопана табличка: «УВАГА! Дзяржауний кардон Украины. Праход заборонены». Напис білоруською «дивиться» у бік Дніпра, а такий же напис українською - на селянські грядки. Звісно, ця позначка - лише символ. Але нате вони, символи, й існують, аби щось собою символізувати. В даному випадку - зменшення наших територій. Цей «прикордонний стовп» або впаде у ріку, або буде перенесений... в город громадянина України.
- На сьогодні ще не можна проводити моніторинг, бо ріка вийшла з берегів. Лівий берег Дніпра у тих місцях однозначно руйнується, - визнає Володимир Селюченко, начальник відділу захисту населення і територій управління з питань надзвичайних ситуацій Чернігівської облдержадміністрації. Навесні 2011 року він брав участь в обстеженні ступеня руйнування берега у складі районної комісії.

- Чи можна укріпити береги камінням?
- На мою думку, такі проблеми слід розв'язувати комплексно. Потрібно чистити Дніпро. Адже через те, що пісок не забирається, русло змінюється, «мандрує». Якщо поглибити дно і провести укріплення берега, тоді заходи будуть ефективними, - відповів Володимир Селюченко.
Можливо, пройде ще років з двадцять, і жителі Мисів, як і їх предки сотню років тому, будуть знову переселятися на нові місця? Ось тільки в ті часи не стояло, як тепер, питання «дзяржаунай мяжы» і втрати земель.

Сергій Стук, тижневик «Чернігівщина» №19 (347)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.