moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф



Собаче місто

Собаче місто
«Щодня близько десяти українців стають жертвами нападів безпритульних собак. Травмпункти ледве не щодня реєструють такі випадки. І нерідко поранення від такої зустрічі закінчується трагедією.
«Переважно десь дві-три людини звертаються на день, буває більше, буває менше. Були випадки смерті від укусів, були переломи від укусів, тобто, собака перекушував кістки»,– розповів лікар-травматолог Андрій Аксютін…»

ТСН, 23.11.2011

Ану, хто тут „цар природи”?!


Чи бачили Ви, шановний читачу, фільм „Планета мавп”? Така собі історія про те, як на одній з планет еволюція розвивалася таким чином, що „царем природи” замість людини стала... мавпа. Люди ж натомість жили по лісах та печерах дикунами і боялися виткнути свого носа зі сховків.
Але то все фантастика, від якої ні холодно, ні жарко. А от в Україні, де людина, яка досі вважалася „вінцем еволюції” і „царем природи”, все частіше побоюється вийти на вулицю, бо там реально царюють не двоногі, а чотирилапі. Не мавпи, а... собаки. І саме тому все частіше я, згадуючи „планету мавп”, подумки називаю рідний Чернігів „собачим містом”.

Кілька десятків років тому бродячих собак у місті майже не було. Якщо ж випадково представник собачого царства забрідав сюди, на це швиденько реагували представники комунальних служб. Цуцику швидко ставало зрозумілим, що він зробив велику помилку в своєму собачому житті.
Тепер же пси рідко ходять поодинці. Собачі зграї покинули смітники на околицях і перейшли в центр міста, – в районах Красного мосту, Валу, Центрального ринку та багатьох інших можна бачити загони чотирилапих, які іноді нараховують до двох десятків особин. Що вже казати про т. зв. „спальні” райони – Ремзавод, Шерстянка, Рокосовського, де рано-вранці людей замість гімну з радіодинаміків, давно будить виття й гавкіт псів, які гризуться між собою і лякають поодиноких перехожих

У нас не Англія

Вони вже не „спальні” – ці райони. Вони – „собачі”, тож громадяни почали проводити дітей та онуків до шкіл, не пускати малюків гуляти самих на дитячий майданчик, носити з собою газові балончики, щоб захиститися від оскаженілих псів. А дехто вже почав... стріляти. В деяких виданнях іноді (проте, все частіше) з’являються „сльозливі”, зініційовані, гадаю, т. зв. „захисниками тварин”, матеріали про те, що там чи сям підстрелили нещасного песика. А якщо „дістало”?! Якщо вчора на вашу маленьку доньку чи неповнолітнього онука напали пси і, якщо не погризли, то перелякали точно?! До того ж, всім відомо (і собачим „захисникам” – також), що вони можуть не лише погризти, а й загризти. Пригадуєте інформації в теленовинах про мертву жінку, загризену псами, чи дитину, скалічену ними ж. Страшні інформації – не проплачені!
А от на прес-конференціях чи просто конфренціях, проплачених здебільшого їхніми західними колегами, такі „захисники прав тварин” люблять піднімати догори пальчик і казати: „А от у них в Англії...” Ну, так, звісно, у них, в Англії, люди ще є господарями як псів, так і міст, якими водять своїх чотирилапих, на щелепи яких натягнуто намордники. В одній руці поводок, а в іншій – пакетик, куди господарі акуратно прибирають лайно, якщо їхнім улюбленцям захочеться дорогою „накласти купу”. Хай лише спробує англієць вигуляти пса без намордника, поводка чи пакетика – штраф буде таким, що більше не схоче.

А у нас?! Пси бойових порід до речі, заборонених в тій же Англії) не лише „кладуть купи”, де їм заманеться”, а й бігають (без намордників!) поруч з дітьми у парках та скверах. Мало того, захочеться поміняти пса на іншого, – викинуть з квартири та й по всьому. І потім нашими вулицями ходять ротвейлери та бультер’єри, розмножуються скільки заманеться, – врешті-решт на світ з’являються потвори з мізками дурнуватої дворняги і зубами піт-буля. Це нормально?

Собакам – права виборців!

Представники ж влади тільки руками розводять та плетуть байки про якісь міжнародні стандарти і договори, про те, що в України можуть відібрати право на проведення ЄВРО-2012, якщо ще раз почують, що у нас зайвого (в прямому сенсі цього слова!) цуцика прибили дошкою. Розумніші ж із чиновників розповідають про „права тварин”. Щоправда, це зовсім зайве, адже і без них видно, що пси в Чернігові (та й не лише тут) мають набагато більше прав, аніж люди – точніше, прості громадяни. Ну, правильно, чиновник випхне вранці праву ногу з п’ятнадцятикімнатного будинку, а лівою ступне в автомобіль „Лексус” (не набаго менший за будинок) і поїде на місце служби народу, де проведе ту ж процедуру – тільки навпаки. Він же – високопосадовець – навіть по землі, де людям не стало життя від псів, не ступає, йому все „до лампочки”.
Коли думаєш про все це, то, слово честі, складається враження, що і за мерів, і за депутатів усіх рівнів на виборах голосували не люди, а... собаки... Я вже називав і місто і вулицю „собачими”, тож не втримаюсь, щоб не приліпити цей самий епітет до слова „влада”.

Тупцяння на місці

Так-от, щодо Англії, де, пригадуєте, „собака – друг человека”. Можливо. А нам, продовжуючи тему „Діамантової руки” і акторки Мордюкової, вже й „управдом” давно не друг. Бачачи переляк влади, яка, неначе ота собака в Англії, йде на повідку у т. зв. „захисників тварин”, комунальники, не маючи ані дозволів, ні коштів на боротьбу з чотирилапими потворами, махнули на них рукою.
А ще нам вішають локшину про якусь „стерилізацію”. Нібито вона акуратно здійснюється. Не вірю! Зате вірю в те, що на стерилізацію акуратно виділяють гроші з бюджету. Але куди ті гроші потім потрапляють, цілком можу здогадатися.

Ще одна цитата від згаданої вчора інформації ТСН: «Захисники тварин взагалі сумніваються в тому, що ветеринари справді стерилізують собак. Хоча на рік ця процедура коштувала 250 тисяч бюджетних гривень...» Зверніть увагу, що це говорять не раз згадані мною тут „захисники”!
І ще одне, – мені взагалі не зрозуміла ота „стерилізація”. Що, після неї цуцик кусатися не вмітиме, чи на дітей не кидатиметься? Тож пропоную „захисникам” інше – замість „стерилізації” хай вимагають спрямування бюджетних коштів на створення та функціонування спеціалізованих стоматологічних кабінетів, де псам, замість стерилізації, видалятимуть зуби. А що? Потім хай ще просять грошей на кашку для своїх беззубих і вже зовсім безпечних улюбленців... Може, дадуть. Якщо УЄФА чи Бриджіт Бардо допоможе.

Розпорядження пішло

Жарти жартами, але днями ця французька акторка, яка останніми роками більше спілкується з собаками, аніж з людьми, лякала українського Президента, що спробує вчинити скандал і відібрати оте ЄВРО-2012, якщо, мовляв, в Україні не стануть „по-людськи” ставитися до собак. Президент, у свою чергу, так налякав Прем’єр-міністра, що той невідкладно (цитата „Lenta.ru”): „отдал Министерству регионального развития, строительства и ЖКХ распоряжение обеспечить меры по предупреждению бесконтрольного размножения бездомных животных, а также создать нормальные условия отловленным и помещенным в приюты особям”.

Ну, віддав розпорядження. І що? Притулки ж оті слід спочатку збудувати. А у нас хто цим займатиметься? Чиновники. А якщо вони, то куди гроші, виділені на будівництво і подальше утримання, підуть?... Ото ж бо й воно. І виходить, що... нічого у нас не виходить, тож проблема залишиться, і ніяке ЄВРО не допоможе.
Відповіді на одвічне запитання „Що робити?” я не маю. На те є влада, яка поглинає мільярди бюджетних коштів, тож нехай і вирішує. Може, прочитає цей матеріал, який би можна було поставити під рубрикою „Крик душі”. Не ставлю, бо не люблю банальностей. Але ще більше я не люблю бачити зграї брудних і злих чотирилапих, які, не забуваймо, можуть загрожувати людям не лише зубами, а й – бактеріями, переносниками яких є. І не лише я цього не люблю.

Олександр Супронюк, тижневик «Чернігівщина» №49 (324)

Теги: собаки, напад, «Чернігівщина», Олександр Супронюк

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект