15 тисяч гривень кредиту на новий одяг взяла Ніна Альохіна після того, як схудла на 50 кілограмів

70-річну Ніну Альохіну у Борзні, як то кажуть, знає кожен. Колишня підприємниця з 25-річним стажем їздить на скутері та мікроавтобусі, тримає більше 30 кіз. Та найбільшої популярності і шани жінка заслужила близько трьох років тому, коли їй вдалося за півроку схуднути на півсотні кілограмів (зі 140 до 90) і на 10 розмірів — з 66-го перейшла на 54-56. Після того Ніна Іванівна вирішила не економити на собі. Взяла 15 тисяч гривень кредиту. І купила для нової себе новий одяг та взуття. З кредитом давно розплатилась, а гарне вбрання залишилось.



«Для схуднення теж треба здоров’я»

— Зараз трошки добрала. Пила ліки. А їх треба приймати після їжі п’ять разів на день. От і поправилась, — зітхає жінка. Проте як на свої 70 виглядає дуже непогано. — До того ж немає грошей на дієту. Раніше ківі коштували 20 гривень, а зараз 50 і більше. їм те, що безплатно, хоч і не можна такого. Картоплі насмажу, капусти натушу, — Ніна Іванівна показує сковорідки з харчами. І згадує той час, коли могла вдягнути штани навіть 50 розміру. — Ось ці, — демонструє голубі штанці з биркою 48-50, — ще у минулому році надівала.

Зараз потроху починаю приходити у форму. Від доньки дізналася, що корисно пити багато води. Сьогодні вже літрів п’ять випила.

— Що змусило худнути?
— Це вже моє друге похудання. Років двадцять тому скидала вагу уперше. Всі жінки у нашому роду схильні до повноти. Як я виходила заміж у 18 років, то мала 50 розмір. Але дуже через те не страждала. А у п’ятдесят вирішила, що треба щось із собою робити. Швидко схудла. З часом знову набрала вагу. У 68 мала 66 розмір і більше 140 кілограмів ваги. У мене сильно заболіли ноги у колінах. Ходила, спираючись на паличку, стілець. Тоді і задумалась, куди я йду і як жити далі. Вирішила, що так більше не буде. Як взялася за себе, то страшне діло. За півроку скинула 50 кілограмів. Це ж уявляєте, носила на собі мішок картоплі чи цукру. Ото така нагрузка на ноги була.

— За чиєю методикою худли?
— За власною, — усміхається. — Я людина не дурна. Була однією з перших підприємниць Борзни, займалася оптовим продажем продуктів.

У першу чергу пройшла курс лікування у лікарні. Прокапалась, серце капітально підкріпили, щоб добре робило. Бо для худання теж треба здоров’я.

Їла у певний час певні продукти. О 8 годині сніданок: дві чашки чаю і чайна ложка меду. І до обіду ні крихти. В обід літрову банку моркви чи буряку. Відрами варила. А ще капусту квашену їла. Вона, як мітла, усе погане зі шлунка вимітає. Додаю трохи олії. Нравиться мені чи не нравиться, а я запихаю. Втоптую в себе, щоб шлунок наповнить. А тоді наверх шматок м’яса нежирного, риби чи варене яйце.

Варила цілу курку. Шкіру, жир, нутрощі, бульйон викидала собакам. Собі тільки м’ясо.

Старалась так, щоб кожен день було 50 грамів сала. Це для підшлункової добре.

На вечерю два стакани чаю і чайну ложку меду. Увечері їсти хочеться, то пару ківі, апельсинів, яблук з’їдаю.

— А чого саме ківі? Можна ж простіші фрукти брати.
— Дуже вони корисні для організму. Банан, кажуть, калорійний.
Як неділю усе це проробила, живіт далеко-далеко впадав. Одразу живіт розтає, тоді ноги, далі плечі ідуть.
Щоб похудать, треба зашити рот. Трудно, їсти тягнеться. Хай хоть камні падають, нєльзя, Ніно Іванівно, казала собі. Було порося, я його перед Пасхою зарізала. Хоч вірте, хоч ні: не зжарила собі і п’яти грам.

— Які продукти собі заборонили?
— Макаронів ні грама. Не можна картоплі. Муку і мучне ісключить. Молока, сметани, майонезу не можна. Ніяких ковбас.

— Спортом займалися?
— Попробувала прес качати. Ні три рази зробити, так я одразу 10. Як стало погано, блювать верне, піднятися не можу. То я спорт і кинула. Одне діло в молодості робить, а як мені уже 70 год.

— Когось на свою дієту підсадили?
— Хто питав, усім розповідала. Та ніхто не зміг витримати і тижня. Донька, дивлячись на мене, теж худнути взялась. Завидно, що мати так змогла.

— Речі 66 розміру зберігаєте?
— Здорово одягу і не було. Не обращала на себе вніманія. Як хожу, так і добре. Із старого тільки халат лишився, до кіз ходити, та куртка стара, ноги накриваю, як картоплю перебираю. Решту роздала та повикидала. Знаю, що до того розміру уже не повернусь, — упевнена жінка

— На шоу, де всі худнуть, не хотіли поїхати?
— Нащо мені, щоб хтось мною управляв, як сама собою управляю.

«Хороша людина не попадається, а говна не хочу»

— Після схуднення від чоловіків, мабуть, відбою не було?
— Мого чоловіка сім років як немає. Щоб хороша людина прийшла, я б його прийняла. Жили б, цвіли і пахли, — мріє Ніна Іванівна. — Як стали за мене по газетах писать, то дзвонили мужики. І багато. Приїжджали. Та без толку. Кому я не понравилась, хто мені.
Один казав, що може приїхати з Новгород-Сіверського району, тільки бензин пополам. Я должна прийнять таку бидлу? Даже і до двору не підпущу!

— Який він, чоловік вашої мри?
— Щоб був не менше 172 сантиметрів зросту, не жадний, трудяга, щоб мене любив, розумний. І не старий, можна, щоб молодший за мене. Мені такий треба, щоб живий був.
Дзвонив мені один. Запитую: де робили? «У колгоспі», — відповідає. «З вилами?» — я до нього. «Ні, я ветврач». Тоді продолжаєм розмову дальше. Бо вила мене не цікавлять. Я всю жизнь по роботі з директорами мала справу. І не знаю, про що з тими вилами і балакать. Я поганого про таких чоловіків нічого сказать не можу, бо я їх не знаю.
Мені від чоловіка нічого не неда. У мене дом із ванною, із туалетом. Усе, що в нього є, то його дітям і онукам. Мені тільки пенсія.

— Так ви свого обранця теж худнути заставите?
— Ні, — запевняє Ніна Іванівна. — Хай буде і товстішенький за мене.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №47 (1541)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: