moregoods
Пародонтакс
Шампунь
Доместос
Рекс
Шампунь
Крем дневной
Мицелярная вода
Тушь
Ленор
Кондиционер
moregoods
Зубная нитка
Пятновыводитель
Сейфгарт
Тайд
Рексона
Сиф
краска
крем для рук
Даф
Шампунь Даф



Коли біда приходить зненацька…

На початку грудня минулого року Чернігів сколихнула жахлива новина: обвалився один із міських гуртожитків. Його мешканці за лічені секунди залишилися без даху над головою, одна людина загинула. Це горе торкнулося родини молодшої медсестри Чернігівського наркологічного диспансеру Наталії Ткаченко, яка прожила у гуртожитку більше двадцяти років.



12 грудня 2016 року близько шістнадцятої години обвалилася стіна чотириповерхового гуртожитку по вулиці Попудренка, 16 у Чернігові. Внаслідок обвалу впали плити перекриття з першого по четвертий поверхи, була повністю руйнована зовнішня стіна фасаду. Тоді під завалами загинула 25-річна жінка, мешканка цього гуртожитку, та постраждав 17- річний юнак. У той вечір без даху над головою залишилося 196 мешканців злощасного гуртожитку. Вже через декілька годин після трагедії їх розселили у двох готелях Чернігова.

Цей гуртожиток сімейного типу довгий час перебував на балансі швейної фабрики «Елегант», а дев’ять років тому його передали на обслуговування в КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради. Мешканці переконані, що цей обвал стіни стався саме через халатну роботу комунального підприємства, адже гуртожиток знаходився в аварійному стані досить давно. Та на всі скарги людей ніхто не реагував.

Наступного дня після цієї трагедії був звільнений начальник КП «Новозаводське», а начальник Управління ЖКГ Ярослав Куц і профільний заступник міського голови Олександр Кириченко лише отримали догани. Наразі ж тривають експертні дії. Вирішується, чи можливо відновити гуртожиток, і в які строки.

Звук був, ніби падає доміно



На момент обвалу гуртожитку сім'я Ткаченків у повному складі була дома. Адже для них це був святковий день. Доньці Карині виповнилося 17 років.

«У той час, коли це все сталося, ми всі були дома і чекали на гостей, щоб відсвяткувати сімнадцятиріччя Карини, – згадує Наталія Володимирівна. – Та так і не дочекалися. Ми почули такий звук, ніби падає викладене в ряд доміно. Чоловік вийшов на коридор подивитися, що там таке. Та швидко забіг назад і сказав, щоб не зволікаючи вибігали на вулицю, бо гуртожиток валиться. Отак, у чому були, в тому й побігли. Перед очима стояла така пелена пилюки, що нічого не було видно. Ми навіть не розуміли, що саме впало. Коли вибігли на вулицю, то біля нашого будинку вже були МНС-ники, які перекрили дорогу і відводили від будівлі людей. Адже в будь-який момент будинок міг повністю впасти. І тоді, коли ми обійшли наш гуртожиток, то побачили, що частина його завалилася. Нам, можна сказати, пощастило. Адже наша кімната 49, а 50 повністю рухнула».

Розселили всіх

Майже відразу людей почали розселяти по готелях міста, в школах №10 та №20. Маленьких дітей у той вечір прихистили в 42-му садочку.

«Ми жили в Придеснянському готелі 5 днів, а потім нашу сім'ю і ще 12 сімей поселили в гуртожиток ліцею побуту , що на КСК, – розповідає пані Наталія. – Наші сім'ї були одними з перших, кого переселили з готелю, останні люди почали виселятися десь 14 січня. Це ті, котрі зараз живуть у гуртожитку на вулиці Ціолковського».

Пані Наталі пощастило, адже вона змогла забрати всі свої речі, що вціліли.

«Майже всі речі нам вдалося забрати вже на наступний день, – каже Наталія Володимирівна. – Не вдалося врятувати тільки те, що було в побутовому приміщенні. Два велосипеди, каструлі, повністю вся консервація, посуд та ще багато різної всячини».

Чуже своїм не стане

В гуртожитку ліцею побуту сім'ї Ткаченко виділили кімнату, ідентичну тій, що була у них на Попудренка. Вони разом з іншими родинами з обваленого гуртожитку ділять поверх зі студентами. Та запевняють, що ті їм зовсім не заважать. Одне лиш, стіни тут чужі.

«Ми там прожили 22 роки і там наш дім, ми знали там кожний куточок, кожну щілинку, а тут усе чуже, – з сумом говорить жінка. – До того ж, тут багато чого заборонено робити навіть у своїй кімнаті. Не можна, наприклад, нічого вішати на стіни, щоб нічого там не порушити. Коли нам давали тут кімнату, то попередили, що на невизначений термін через те, що не знають, коли з нашим будинком вирішиться питання. Та нещодавно нас, можна сказати, примусили підписати договір. У цьому договорі був додаток, де йшлося, що житло – на півроку. Строк указаний до 30 червня. Ми, звичайно, з насторогою поставилися до цього пункту, але в мерії нас запевнили: якщо до цього часу питання по нашому гуртожитку не вирішиться, то мерія продовжить договір».

Якби не волонтери…

Так уже повелося в нашій державі, що на допомогу людям в першу чергу приходять волонтери. Саме ці люди в більшості випадків реально допомагають у біді; так сталося і з жителями обваленого гуртожитку. Всі його мешканці вибігли на вулицю в кімнатних капцях та одягу, в якому були на той момент. Саме небайдужі люди та волонтери їх одягали.

«Волонтери привезли нам все – від нижньої білизни до консервації, – ділиться пані Наталя. – І вони допомагали протягом усього нашого перебування у готелі. Міська рада також надала допомогу – виділила кожному члену родин, у яких обвалилися кімнати, по 5 тисяч гривень, всім іншим по 750 гривень. Та ці гроші виплатили лише тижнів через два».

Будинок реставруватимуть, а коли – невідомо

Трагедія, яка сталася з гуртожитком на Попудренка, скоріш за все, є наслідком халатної роботи багатьох інстанцій міста, починаючи з комунальної служби і закінчуючи управлінням ЖКГ. Адже саме вони роками не звертали уваги на проблеми цієї будівлі, а проблеми були, і досить серйозні.

«Я в цей гуртожиток заселилася у 1995 році, і вже тоді він був аварійним, – згадує пані Наталя. – Спочатку він був фабричним, а в 2008 році його передали на баланс міста. То куди дивилися комунальники, коли його приймали? Будівля постійно була на скобах. Нам ставили маячки, поза якими йшли тріщини, та на це ніхто не зважав. У нас були великі проблеми з трубами, а в підвалі ніколи не висихала вода. Коли ми викликали комунальників відкачувати воду, то вони зайти туди могли лише в рибальських чоботах. Як розповідала жінка, котра працювала деякий час прибиральницею, – коли текли труби, то працівники комунального підприємства перемотували трубу куфайкою чи ганчіркою, поверх звичайним скотчем – і це був увесь їх ремонт.

Що могли, люди ремонтували своїми силами, а так за сім років нам ніхто нічим не допоміг. Одне, що зробили напередодні обвалу комунальники – заліпили велику дірку в фундаменті. Ми неодноразово зверталися до комунальників зі своїми проблемами, але реакції від них – жодної».



Нині вирішується питання реконструкції зруйнованого гуртожитку. Відтак, Інститут
«Чернігівцивільпроектреконструкція» вже розробляє відповідний проект, який подадуть на розгляд до 20 березня.

«Відповідно проекту, весь фундамент цього гуртожитку буде обсвердлений спаями, – розповідає начальник управління капітального будівництва Чернігівської міської ради Анатолій Дзядзько.– Таким чином укріпиться фундамент, а поверху – монолітний пояс. Тобто ця будівля буде скріплена, як етажерка. Все робитиметься за проектом і буде міцніше, ніж було».

Марія Пучинець, "Чернігівщина" №7 (616) від 16 лютого 2017

Теги: гуртожиток, Попудренка, 16,

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект