Картопля на дровах та між шифером погана, у соломі – хороша

Картопля – головна культура на Чернігівщині. Її вирощують багато. Є й експериментатори. Вони ростять картоплі трошки і не так, як усі.



Бульба хороша, та миші поїли

Кияни Сергій та Галина Левченки від весни до пізньої осені живуть в Авдіївці Куликівського району. Вирощують картоплю в... соломі. Такий спосіб вичитали в Інтернеті. Місцеві трактористи кажуть, що орати город Левченків після їх новацій не стануть — бояться побити техніку об шифер.

Город Сергія та Галини мало схожий на інші в Авдіївці. Один його ряд під соломою, другий — порослий бур’яном, третій у неглибоких ямках.

— Плоскорізкою чоловік зробив рядки по 50 сантиметрів, — показує Галина. — Міжряддя — по метру.

— Покопав ями. У них закидав гнилі дошки, щоб тримали вологу, поставив шифер, щоб бур’ян не ліз, — перераховує Сергій Левченко. — Присипав трохи землею. Картоплю саджали під сапку.

— А гній додавали?
— Ні.

— Міжряддя за літо косили три чи чотири рази, — бідкається жінка — Картоплю пололи. Таким способом ростить картоплю господиня із Західної України. Каже, урожайність більша, ніж при звичайній посадці. А в нас — ні. Сухо, ціле літо не було дощу. За літо наполивалися!

Цього року пробували вирощувати картоплю і в соломі, — показує своє господарство Галина Левченко.

— Землю до посадки не готували. Поклали бульби, зверху накидали соломи вище колін, — розповідає Сергій Левченко. — Більше до картоплі не заглядали. Тільки раз жука потруїли.

— Бульба пускає коріння, деякі паростки заглиблені в землю, — підказує Галина. — Як молода картопля була, то її можна було намацати рукою в соломі.

— Посадили два рядки для проби, — продовжує чоловік. — Солому вилами перекотив — зібрав урожай. Він хороший. Кращий, ніж картопля на дровах і шифері. Одне тільки — миші її трохи поїли. Треба шукати, як з ними боротися, щоб не розплодилися.

Галина та Сергій збираються продавати дачу в Авдіївці. Хочуть переїхати на батьківщину жінки, на Житомирщину.

— Як сталася аварія на ЧАЕС, з моєї батьківщини людей повиселяли, — пригадує Галина Левченко. — Років два тому дозволили повертатися. Людей у моєму селі мало: монахи і декілька родин. Світло є тільки на центральній вулиці. Моя ж хата на околиці. Електрики нема. Мобільний треба заряджати у монахів. Чоловік хоче зробити геліоустановку.

Зате там зелено, ліс, повітря чисте. І землі на обробіток можна взяти скільки хочеш.

— Квартиру в столиці також продасте?

— Ні, там житиме старший син. Менший має проблеми зі здоров’ям, житиме з нами.

Хочеш виростити помідори і перець — не саджай картоплю

у Количівці Чернігівського району (Іванівська сільська рада) ще одна родина вирощує городину по-особливому. Інга та Віталій Омельяненки обробляють свою земельну ділянку способом мульчування. Подружжя родом із Санкт-Петербурга, жили в Чернігові. У 2005 році купили хату в Количівці. Відтоді і почали «по-дивному» для місцевих обробляти городи.

— Мульчування — це не мій винахід. Як жартують друзі, це город серед газону, — проводить екскурсію Інга. — Система постійних грядок. Траву між грядками скошую і пускаю її на компост. Ніде нема голої землі, рослини не хворіють. Під мульчею волога не випаровується, не проростає зілля. Знизу трава підгниває і удобрює рослини.

Чисто із жадібності, щоб земля не гуляла, цього року посадила три рядки картоплі. Хотіла виростити в соломі. Та поклала на землю рядочком і обгорнула з обох боків. Оскільки картоплю посадила вперше за одинадцять років, з нею не виникло ніяких проблем: раз прополола і забула. Ми її їли липень, серпень, вересень і ще маємо два відра.

Попередні господарі на цьому городі бульбу вирощували як монокультуру. Тому земля була заражена усіма паразитами і бактеріями, котрі живуть на картоплі: фітофтороз, дротяник, колоради. Перший рік ми не могли з’їсти помідор. Вони тільки сходили, жуки їх знищували. Баклажани — аналогічно.

Вирішили картоплею не займатися. У ній нічого, крім крохмалю, нема. А помідори — це лікопін, він протираковий. У процесі термічної обробки не втрачається. Картопля ж — її вирощує все село. Скільки її треба? Свиней ми не тримаємо. Коштує недорого.

Усе інше на городі Омельяненків росте в соломі.

— Цього року у всіх неврожай капусти, а в мене — он яка красуня, — хвалиться Інга. — Якщо літо аномально сухе, треба поливати. Капусту —тільки холодною водою. Але в мульчі волога тримається довше, поливати треба в десять разів менше. Солома захищає рослини від хвороб.

Для компосту використовую всю органіку. Харчові відходи, скошена трава, гілки дерев — усе перегниває.

Рецепт яблучного оцту від Інги Омельяненко.

— Перероблюємо яблука в яблучну кашу. На 800 грамів цієї каші — літр води, сто грамів цукру, 10 грамів дріжджів. Замутили все, поставили, щоб бродило. Коли все осяде, треба віджати, процідити. Розлили по трилітрових банках, по «плечі». Наділи марлеві комірці в чотири шари і міцно обмотали резинкою. До Нового року воно стоїть. Потім розливаю по пляшках — і в погріб.


Мульчування — вкривання поверхні грунту соломою, перегноєм тощо для захисту грунту від пересихання й перегрівання.

Вікторія Товстоног, Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №44 (1538)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: