Людмила Кобзар чекає з війни сина Ігоря

— Як роблю, мені легше, заспокоююсь, — говорить 54-річна Людмила Кобзар з села Талалаївка Ніжинського району.


Мати чекає

Людмила Віталіївна чекає з війни 30-річного сина Ігоря.

— Шарую помідори, — показує доглянуту грядку томатів. — Освіжаюхату водою, мию.

Бабусі допомагають племінниці Ігоря — Вероніка Кобзар і Діана Журкіна та кошенята.

— Трьохмасна Роза, Рижик і Чорочка, — показує волохатий «букет» Вероніка.


Вероніка і Діана

У селі Червоний Колодязь чекають Ігоря дружина Оксана та діти Ярослав, Дня та Аліна.

— Найбільше жде мама, щоб там не було, — зітхає Людмила Кобзар.

Ігор — боєць 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області. Зараз у зоні АТО. У липні приїздив у відпустку.

— Прийшов сивий, — говорить секретар Талалаївської сільради Ольга Колонтай. — Змужнів. Схуд.

— Після контузії був у госпіталі під Донецьком, — додає мама. — Я нічого не знала. Не казав про госпіталь, аби не переживала. Думки всякі... Перестала спокійно спати, як пішов служить. До призиву робив у Києві на хазяїна, в охороні. Як повістка прийшла, не ховався. У мене серце щеміло, але йому казала: «Ігорю, якщо беруть, для чого скриватися?»

Тамара Кравченко, Валентина Тимошко, тижневик «Вісник Ч» №32 (1526)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: