Містечку майстрів у Чернігові - бути?

Понеділок, 20 жовтня 2014 12:52 | Переглядів: 3742

Туристу після відвідин гарного місця хочеться мати з собою не тільки враження, а і щось матеріальне, що відображає специфіку місця, і що можна потримати в руках, поставити на поличку, і дивлячись, згадувати: "А от як же там гарно було ..." Особливої цінності подібний сувенір набуває, якщо це не фабрична масова річ, а виріб ручної роботи, унікальне, зроблене майстром, що несе у собі частку його душі.

У Києві є Андріївський узвіз, куди несуть свої товари майстри, рукодільниці та художники. Подібні місця є у Львові, Кам’янці-Подільському, Харкові та безлічі інших міст України. А от Чернігів, який буцімто пишається своєю древньою історією, до цього дня такого організованого місця для торгівлі сувенірами ручної роботи не мав. Не вважати ж за таке маленьку ятку на Валу.

Фестиваль Зелена сцена, що вже не перший рік проводиться в Чернігові, давно показав: майстрів, що власними руками можуть робити чудові речі, у нас повно. Знайти собі подарунка-дрібничку чи функціональну річ ручної роботи можна без проблем. Але, на жаль, працював фестиваль тільки по п’ятницям, і то - лише в літній сезон. Нелогічність ситуації, як виявилося, тих, хто безпосередньо має до неї відношення, тобто майстрів хендмейду, турбувала вже давно. Вони з весни ходили по високих кабінетах чиновників, зверталися до міської ради, обласного управління культури та туризму, та прохали виділити територію, де на постійній основі змогло б функціонувати "містечко майстрів", у якому туристи чи жителі міста могли б придбати товари ручної роботи, зроблені чернігівськими умільцями.

Цієї неділі у сквері на проспекті Миру, напроти бібліотеки ім. Короленка, відбулася перша спроба організації такого містечка. За результатами експерименту чернігівська міська влада і вирішить, чи буде воно існувати, і якщо буде, то де і в якій формі.

Об одинадцятій годині на вулиці сонячно, але по-справжньому осіння прохолода кусає за пальці. Майстри із сумками, столиками та стійками для товару розкладаються вздовж центральної алеї парку, вибираючи зручні місця. Поки що все неорганізовано, люди виясняють, кому і де краще стати, закривати чи ні лавочки, де розміщувати товари . Керує всім Галія Мугалимівна Бєлова, це вона організувала людей на ходіння по кабінетах чиновників, щоб добитися для майстрів виділення місця.

- Те, що зараз буде представлено перед нами, це так звана попередня презентація містечка майстрів. Міська рада попрохала нас скласти план нашого містечка, а також сфотографувати, як воно буде виглядати. Те, що Ви тут можете бачити - це не кінцевий варіант містечка. Ми будемо ставити перед владою питання про те, щоб були якісь красиві намети, бігборд. Тобто, організаційні питання ми будемо вирішувати після того, як місце буде надано.
Я була у Дніпропетровську, там майстрам виділено найкраще місце біля міської ради. У Тернополі, Харкові, Львові все це давно зроблено, і дуже гарно. В Чернігівській області у районних центрах існують такі містечка: Ніжин, Прилуки... А Чернігів же обласний центр.
У нас же стільки талановитих людей. Майстер, який робить витвір своїми руками, вкладає в нього своє тепло, енергію, частку душі. Коли на Зеленій сцені ми виставлялися, люди не раз питали "Де вас знайти?" А ніде, знайти нас неможливо! Я вважаю, що для Чернігова необхідно наше власне місце, де ми могли б бути присутніми постійно. У нас же місто туризму, це буде корисно і для його розвитку.
Багато майстрів працює, це для них не основний заробіток. Їм було б зручно приходити, наприклад, у вихідні, чи якісь інші дні. І кожен житель Чернігова знав би: ось є місце, де можна купити товари ручної роботи. Ми самі будемо слідкувати за його порядком, навіть можемо наймати людину, щоб тут прибирала.
У містечку майстрів не буде ніякого перепродажу, ніякого Китаю. Все, що тут представлено, зроблено власноруч нашими майстрами.

Галія Мугалимівна каже, що чернігівські чиновники із обласного департаменту культури та туризму ідею приймають схвально, а от міська рада за обласними чиновниками не встигає. На словах начебто і за, от на ділі трішки напружитися і надати людям необхідні дозволи ніхто не поспішає. Втім, приводи для оптимізму все ще залишаються, і якщо чиновникам сподобається сьогоднішня презентація, майстри зможуть бути присутніми у сквері проспекту Миру на постійній основі. Поки що все це виглядає досить неорганізовано, і нагадує більше стихійний ринок, але, думається, це лише труднощі перехідного періоду. Якщо питання буде вирішено позитивно, то можна буде і красиві намети зробити, і вивіску гарну, і територію організувати так, щоб було зручно і майстрам, і покупцям,і простим перехожим у парку.

Ну а поки що ми поцікавилися думкою випадкових чернігівців, як вони ставляться до появи містечка майстрів на центральній алеї міста. На диво, вся публіка реагувала досить схвально, із приблизно десятка опитаних перехожих проти не був ніхто.

Юлія:
Я ставлюся до даної ідеї позитивно, але за однієї умови: якщо це буде дійсно алея майстрів, а не перекупників із базарними речами. Якщо люди роблять товар своїми руками - чому б ні.

Галина Петрівна:
Я сприймаю появу такого містечка із задоволенням. Ми тут живемо недалечко, можемо хоч кожного дня ходити, дивитися на гарні речі.

Ірина та Андрій:
До появи місця, де продаються товари ручної роботи, зроблені чернігівцями, дуже позитивно ставимося. Хотілося б, щоб такий майданчик працював не тільки у вихідні дні, а щодня. Якщо це містечко таки з’явиться і буде працювати на постійній основі - буде чудово.

Наталя:
Я думаю, що таке містечко нам потрібне. Не думаю, що воно буде комусь заважати чи псувати вигляд Чернігова. Я і сама іноді можу купити вироби ручної роботи: картину з пейзажем, браслетики чи якісь інші прикраси своїм дівчатам.

Запит на містечко майстрів у Чернігові є не тільки серед тих, хто зацікавлений у продажі своїх виробів, а і серед жителів міста. Та і для туриста це було б однозначно цікаво. Головне, зробити все так, щоб дане місце не перетворилося на базар, а було справжнім містечком, населеним талановитими роботящими людьми, які хочуть поділитися часткою своїх вмінь. Подивимося, як то буде далі.

Богдан Гуляй