Була Сніжанкою, а стала Вікторією

Ця історія про маленьку дівчинку. Ще півроку тому вона була нічийна, жила у звичайній палаті педіатричного відділення Чернігівської райлікарні. У пологовому її лишила рідна матір. Народила і відмовилася. Крихітка побачила світ 3 травня. Важила всього два кілограми. Годували і піклувалися про покинуту дівчинку медики та добрі люди. Так тривало майже вісім місяців, аж поки маля не побачила Юлія. З того часу життя молодої жінки і її сім’ї набуло яскравіших барв та наповнилося щастям!



Ростили всі разом

«Деснянка» писала про маленьку Сніжанку торік улітку. Завідувачка педіатричного відділення Світлана Бойко розповідала, що біологічна матір дівчинки - жителька Чернігівського району, має двох дорослих дітей, зловживає спиртним. Пологи були передчасні, тож дитинка народилася крихітною. Проте немовля цілковито здорове.

Медичні сестри цілодобово доглядали свою маленьку підопічну. Майже кожні три години годували молочною сумішшю, дівчинку купали, змінювали підгузки. Про харчування дбала лікарня, все інше було на плечах педіатричного відділення і добрих людей.

- Одяг, спеціальні пляшечки для вигодовування та інші речі приносили мами, котрі перебували у нас зі своїми дітьми на лікуванні, - розповідає лікар-педіатр вищої категорії Світлана Бойко. - Підгузки купував у складчину весь колектив, також долучалися представники політичних сил, небайдужі пацієнтки. Ми дуже вдячні всім за допомогу!

У червні пані Світлана припускала, що якщо дівчинку ніхто не всиновить чи не оформить опікунство, то, найімовірніше, її чекатиме Прилуцький обласний будинок дитини «Надія». На щастя, цього не сталося.

Принцеса

Нещодавно перебувала в газетних справах в одному населеному пункті на Чернігівщині. Зовсім випадково зустріла знайому. Не бачилися з нею, мо’, рік. Усміхнена жінка йшла вулицею з дитячим візочком.

- Юліє, це ти?! Тебе ж не впізнати! Сяєш від щастя, - не приховую захоплення.

- Як не радіти?! У нас із Юрієм з'явилася принцеса! Ось вона, - Юля розвернула візочок, і я побачила гарненьку дівчинку.

- Справжня красуня! - щиро відказую. І дізнаюся, що з цією дівчинкою бачуся не вперше. Виявляється, фотографувала її майже рік тому в лікарні. Писала матеріал і сподівалася, аби у Сніжанки з’явилися хороші батьки.

Юля і Юра - однолітки, їм по тридцять з хвостиком. Вчилися в одному класі. Зустрічатися почали ще в школі. їхня дружба переросла у справжнє кохання, і вони одружилися. Мріяли про велику сім’ю, щоб обов’язково були хлопчик і дівчинка!

Світлина

Декілька років Юлії не вдавалося завагітніти. Куди тільки не зверталася?! І ось, нарешті, у подружжя з’явився первісток. Довгожданого синочка назвали Іванком. Упродовж трьох років Юля перебувала у декретній відпустці. Коли Ваня став пе-шачком, звільнилася з роботи, аби приділяти більше уваги синові: відводила і забирала зі школи, допомагала виконувати домашні завдання.

- Так я перетворилася на домогосподарку, - посміхається жінка. - Захотілося мені донечку. З кожним днем все сильніше. Проте бажання не справджувалося. .. Останні три роки Ванюша все просив: «Мамо, давай візьмемо у дитячому будинку не одну дівчинку, а одразу двох!» Я не наважувалася, просто чогось чекала. І ось, як зараз пам’ятаю, 6 листопада зателефонувала кума, вона саме перебувала з дітьми на лікуванні в педіатричному відділенні, й розповіла про дівчинку, яку лишила мати. Сніжанці, так називали її медики, було тоді півроку. Я попросила куму сфотографувати дівчинку і надіслати мені світлину. Побачила й одразу відчула - це моя доня!

Як на роботу

Наступного дня Юля з чоловіком приїхали до обласного центру. Звернулися до служби у справах дітей та сім’ї. Там сказали: «Збирайте документи».

- Бігала від однієї установи до іншої, вдалося отримати всі потрібні довідки упродовж трьох тижнів. Інші на це витрачають місяці! - розповідає Юля. - Документи подавала одночасно на усиновлення та опіку. Чому так? Бо процедура усиновлення потребує більше часу, а дитину хотілося забрати якомога швидше. Також сплатила шість тисяч гривень до податкової, не вистачало суми до прожиткового мінімуму.

Три тижні, поки Юля збирала різні довідки, чи не щодня їздила до педіатричного відділення. Ніби на роботу. Зранку й до вечора була поряд з дівчинкою. Годувала м, купала, перевдягала, виносила на свіже повітря, вкладала спати, а потім бігла на автобус. Вдома ж на неї чекали синок і чоловік.

Нова сім’я і нове ім’я

- 19 грудня, на День Святого Миколая, я сподівалася на диво, - продовжує співрозмовниця. - Відправивши своїх хлопців на роботу і в школу, поїхала в Чернігів з надією, що нарешті заберу свою принцесу додому. Увесь день просиділа в службі у справах дітей та сім’ї. Фахівці сказали, що з документами все гаразд, не вистачає тільки підпису голови райдержадміністра-ції. Робочий день добігав кінця. Начальник служби підійшов до мене й запитав: «Ви вірите у дива?» Я кивнула головою. «Так ось, став я підійматися сходами до кабінету голови і ледь з ним не розминувся - він уже направлявся додому. Якась секунда - і все тоді! Розповів я йому про дівчинку і як сильно її чекають. Не довго думаючи, він повернувся до себе в кабінет і підписав папери».



На сімейній раді Юля, Юрій і їхній синок Іванко обрали дівчинці нове ім’я й назвали її Вікторією.

- Ніяких речей з лікарні не забирала, лише попросила віддати соску, тепер її бережу, - каже Юля. - Віка важила майже п’ять кілограмів, нині - сім сімсот. Набирала вагу не надто стрімко, були проблеми з травленням, часто зригувала. Тепер усе наладилося. Найбільше доня любить сир, також їй смакує овочевий супчик, картопляне пюре, банани, нещодавно стала гризти печиво. У Віки вже чотири зубчики! Коли ми привезли її додому, вона нічого не вміла, тільки лежала. Через два тижні стала рученята простягати, сіла, ще через два - поповзла, а у квітні зробила перші кроки. Скільки було радості! Вже бігає, не доженеш!

Перше слово - «папа»

У лікарні мамі Юлії медсестри казали, що Віка спокійна й невередлива. Та, як виявилося, це не так.

- Донечка - моя копія. Бідова і бойова! - робить висновок жінка. - Та то не біда. Ось тільки нашому таткові не позаздриш: спробуй нам вгодити!

Нещодавно Вікторію похрестили у церкві. На перший день народження приїхали найближчі родичі й друзі. Раділи всі разом!

Ще б пак! У двох бабусь і двох дідусів онучечка додалася! Хоч і крихітна, та яка ж чудова.

- Виросте! - гуртом кажуть рідні. - Аби тільки щасливою була!

Відзначали два свята в ресторані. Юля торт найліпший замовила. Прикрашений квітами, з боку - золота корона принцеси. А ще для Віки мама сукню пошила, синеньку. І собі таку ж.

Чи одразу підтримав Юлю Юра у її бажанні взяти на виховання чужу дитину? Упродовж трьох днів вона з ним «воювала». А тепер татко донечці не нарадується!

- Він її з рук не випускає, цілує, обіймає, -з гордістю розповідає. - А скільки щастя було, коли Віка вимовила перше слово -«папа»?! Ледь сльози стримав.

Іванко з Вікою граються разом. Нікого їм більше не треба. Який би не був настрій у сестрички, що б не тривожило її, побачить братика й біжить обіймати, щічки цілувати.

- Іграшок накупила всяких - і дорогих, і не дуже, - посміхається Юля, - та Вікторії цікавіший молоток, кришку на пластикову пляшку закручувати чи відкручувати. Буває, не вдається - сердиться. Мудруватиме доти, доки не зробить, що почала. Цілеспрямована!

Стільки одягу і взуття, як у однорічної Віки, мабуть, немає у найвибагливішої модниці.

- Футболки, кофтинки, штанці...Самих кросівок та чобітків - десять пар! Хочу, щоб доня мала все і навіть більше! - ділиться ненька. - Та. найголовніше, аби наші діти не хворіли, не знали, що таке війна...

Справ у мами Юлі чимало. Городу -тридцять соток, теплиця, свині, кури, бройлери, індики... А ще ж квітів скрізь насадила й насіяла. У дворі, як у ботанічному саду!

- Скоріше б уже канікули! Коли діти під боком - мені і спокійніше, і легше. Поки разом граються, я швиденько попораюся, усе перероблю!

А ще Юля планує свій день розпочинати з ранкової пробіжки. Не тому, що має зайву вагу, просто хоче, аби Іванко теж бігав і полюбив спорт. Найдійовіший - приклад неньки. Та ще й якої!

Р.S. Моя знайома попросила не називати справжніх імен. їй так спокійніше.

Лариса Галета, "Деснянка" №20 (705) від 17 травня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.