Господар в Ічні, або Як треба вести справи

54-річний Іван Царенко керує комунальним підприємством водоканалізаційного господарства «Ічень» Ічнянської міської ради усього рік. І за цей час КП «Ічень» вперше за 27 років свого існування стало рентабельним, а за результатами щорічного загальнонаціонального статистичного соціально-економічного рейтингування підприємств України отримало бронзу в номінації «Комунальне підприємство 2013 року».

Тож, як Іванові Царенку вдається так вдало господарювати, які плани має та про його життєвий шлях, наша з ним розмова.

– Іване Григоровичу, з чого Ви починали: де навчалися, працювали?
– Закінчивши школу, вступив до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту на спеціальність «теплогазопостачання та вентиляція». Одночасно відвідував курси з водопостачання та водовідведення. Після закінчення вишу працював на газонаповнювальній станції у Дніпропетровську. Наступних 25 років – у Ічнянському районному управлінні газового господарства, з них 16 – начальником. Починав майстром – наповнював балони газом. Потім став головним інженером. За час мого керівництва підприємство було першим за всіма фінансово-господарськими показниками. Саме тому свого часу мені доручили керувати ніжинським і носівським газовими господарствами. Тобто на одній посаді фактично керував трьома підприємствами. У мене завжди було своє бачення розвитку. Я розробляв власні методи, схеми. За 16 років встиг газифікувати Ніжинський, Носівський та Ічнянський райони. В середньому по два-три села за рік. Нині там лишилися кілька населених пунктів, де немає блакитного палива. Газопроводи будував по всій області. Від своїх колег завжди вимагав відповідального ставлення до роботи, спільно ми досягали поставлених задач.



– Завдяки чому такі результати?
– Мабуть, завдяки моїй удачі, ставленню до роботи, амбіціям… Я вважаю, якщо взявся, то треба працювати і повністю віддаватися справі. А якщо сумніваєшся, що в тебе вийде, краще й не братися.

– Як Ви стали директором КП «Ічень»?
– На цю посаду мене обрали депутати райради. В мене на той час був великий досвід у будівництві водогонів, роботі з абонентами. Люди про це знали. 10 січня
2013 року я приступив до роботи.

– Ви одразу погодилися, адже, як мені відомо, КП «Ічень» було збитковим і занедбаним?
– Важко підібрати слова, щоб охарактеризувати той стан, у якому перебувало підприємство. У приміщеннях – обдерті стіни, над дверима відпадала штукатурка, підлога нефарбована роками… Те ж саме стосується й матеріально-технічної бази. Але я знав, з чого треба починати.

– Якими ж були перші кроки?
– Насамперед, економія. Мені за короткий час вдалося встановити контроль над абонентською платою за надані підприємством послуги. Перевіряли лічильники, працювали з боржниками. Замінили всі насоси, що дозволило скоротити витрати за використану електроенергію на 40–50%. Налагодили роботу з найбільшим споживачем наших послуг – ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (80% послуг, які надає КП «Ічень», припадає на ПАТ «ІМКК». – Авт.)


Робоча нарада

– Куди спрямували зекономлені гроші?
– Відремонтували адміністративне приміщення, встановили нову систему опалення, яка, до речі, теж дає можливість зекономити близько 70%. «Поставили на ноги» всю техніку, а це трактори, вантажівки, легковик. Придбали для власних потреб токарний станок. Укомплектували лабораторію, що дозволяє робити аналізи води і стоків, які раніше проводили лише в Чернігові і містах обласного значення. Подбали про колектив – закупили новий спецодяг, засоби для охорони праці. А найголовніше – встановили всім абонентам імпортні лічильники, які не реагують на магніти і їх не можна «підкрутити», а це знову ж таки – економія. До мого приходу КП «Ічень» надавало послуг на два мільйони гривень на рік, а нині ця цифра збільшилася до п’яти мільйонів.

– Як Ваша робота вплинула на колектив?
– Загалом зі мною працює 59 чоловік. Раніше в них був неповний робочий день, п’ятниця – вихідний. Через це працівники отримували лише 600–700 гривень на місяць. Якщо треба було ремонтувати техніку, запчастини шукали в металобрухті. Нині ж середньомісячна заробітна плата на підприємстві становить 2200 гривень. Людей забезпечено всім, що потрібно, для нормальної роботи. Це є стимулом. Тепер жоден із моїх підлеглих не може сказати, що не виконує роботу, бо чогось не вистачає.


Колектив КП «Ічень» на святкуванні Дня міста

– Які плани маєте?
– Треба прокласти новий водогін до села Дзюбівка, яке підпорядковано Ічнянській міській раді. Там вийшла з ладу свердловина, і люди фактично залишилися без води. Відстань від райцентру до Дзюбівки – дев’ять кілометрів. Окрім цього, треба встановити там ємнісний парк і насосне відділення. На це буде витрачено півтора мільйони гривень. У КП «Ічень» треба замінити ємність для зберігання води об’ємом 400 тонн. Плануємо чистити біоставки на очисних спорудах. Надалі намагатимемося скоротити витрати на ремонт водогонів у місті, адже 50% від загальної їх протяжності вийшли з ладу. Нині за один день трапляється два-три пориви. На ремонт треба багато грошей. На мою думку, краще замінити стару трубу, замість того, щоб постійно її ремонтувати.
Планів дуже багато. Головне – зменшити втрати, збільшити прибуток, зберегти робочі місця, а за можливості, примножити їх кількість, підвищити заробітну плату. Наприклад, нинішнього року планую її збільшити десь на 10%.


Біля нових насосів

– З роботою у Вас порядок, а як щодо родини?
– У мене чудова сім’я. Дружині Ользі 45 років. Маю двох синів. 22-річний Сергій закінчує університет Шевченка у Києві, а 17-річний Сашко навчається в 11-му класі. Нині визначаємося, куди він вступатиме. У нашій родині повна довіра та взаємоповага. Чоловік – усьому голова. У дружини свої повноваження. Вона чудова господиня, підтримує мене в будь-яких починаннях. Я дуже задоволений своїм родинним гніздечком, це моє натхнення, життєвий компас.

– Дякую за цікаву розмову. Успіху у Вашій нелегкій справі! Побільше б таких господарів для нашої держави.

Бесіду вів Віктор Любенко, фото з архіву КП «Ічень», тижневик «Деснянка» №11 (487), 13 березня 2014 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.