Окрилене покоління

Чернігівському району - 90. Багато це чи мало? Моя Серединка - частинка цього краю, і схотілося знайти людей-ровесників району, народжених у 1923 році. Виявилося - немає. І тому розповім не про одну людину, а про покоління 20-30-х років. Вони на це заслуговують, їхня зрілість припадає на сімдесяті роки. А в мене це вже було таке собі осмислене дитинство. Як на мене, це були якісь особливі люди. Багато довелося їм пережити, але запам'яталися веселими, співучими, працьовитими. Наче не ходили, а літали.

Мої батьки також із того покоління. У них на двох - 100 років трудового стажу. І так майже в кожній родині. Всі тяжко працювали в колгоспі. Але на роботу й додому їхали з піснею. А ще увечері - хор. Не примусово, а за власним бажанням.

Те покоління ростило дітей без зайвого галасу, не за гроші, а по любові. Не переймалися через матеріальні блага, жили, окрилені мріями про майбутнє.

Ніколи не забуду, як мене малою батько брав у поле, де жінки гребли сіно. Закарбувалося це як яскравий кадр кінофільму: сонце - на обличчях, вітер - у рясних спідницях, швидкі руки, за якими не можна було встежити.

Лише тепер розумію, що в 60-70-ті роки був самий розквіт нашого села. Багато було зроблено! За головування Гертруди Оленіч збудували ферму, двоповерховий гуртожиток, нову контору, водночас і люди зводили нові будинки. І на полях навіть полуниці й кавуни вирощували. Коли прийшов Петро Насальський, то продовжив розпочату роботу: проклали асфальтівку, газогон, запрацював новий Будинок культури. За цим керівником стояли люди, які вірили, що будують на віки для своїх дітей та онуків.

Здавалося, так буде завжди. Але не так сталося, як гадалося. Та сьогодні не хочеться говорити про сумне. Хочеться сказати: «Земний уклін вам, невтомні трударі». Вельми мало вас залишилося, але пам'ять про ваше окрилене покоління завжди житиме в наших серцях.



Марія Лещенко, бібліотекарка, газета «Наш край» №39-40 (9179-9180), 18 травня 2013 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.