Професія зварювальник. Чернігівець розповідає про те, як він газифікує віддалені села
Дмитро Литвиненко
Навчаючись в університеті, влітку на одному підприємстві я підробляв слюсарем, а потім зварювальником. І вирішив переучуватися на зварювальника, тому що це набагато прибутковіша професія. Освіти я спеціальної ніякої не маю. Екзамени лише здав, щоб допуск до робіт отримати. Я, якщо чесно, як папірця отримав, то навіть і не вчитувався, який там розряд і все інше.
У мене дідусь був зварювальником, тому що це за професія - я уявляв. Але, якщо чесно, вибрав її для себе випадково. Я закінчив Київський політех, спеціальність дуже крута - "Міжнародна економіка". Коли здавав вступні іспити - 15 чоловік був конкурс на місце. Відучився, і що далі? Працювати ніде. Максимальна зарплата, яку знайшов - 3500 грн. у Києві. А в Чернігові - вдвічі менше. Тоді я і згадав, що на підробітках слюсарем заробляв набагато більше, і вирішив переучуватися.
Починав свою роботу зварювальником я на приватному підприємстві "Факел". Воно працювало у Бобровицькому, Носовському, частково Козелецькому і Прилуцькому районах. Займалося підприємство газифікацією населених пунктів у цих районах. От я у ньому і прижився. Спочатку слюсарем підробляв. Потім варити став. Зварювальник більше заробляє. Але з часом обсяги робіт значно упали, уже у всіх газ є. А робочі руки залишаються ж. Тому наш власник став шукати можливості працювати за межами Чернігівської області.
Компанія, в якій я працюю зараз, знаходиться у Запоріжжі. Тут газифікація тільки починається, і кваліфікованих робочих рук, можна сказати, дефіцит. Працюємо ми по селам, райцентрам, іншим маленьким населеним пунктам. Займаємося тим же самим, що і в Чернігівській області, тільки у набагато більшому обсязі. Але взимку землю ніхто копати не буде, і для зварювання умови не дуже добрі. Тому зараз у мене неоплачувана відпустка, сиджу вдома, часу повно. Чому б не поговорити... Якби ви мене влітку попросили про інтерв’ю, я б не погодився. Дуже багато роботи.
Вогонь я люблю із самого дитинства. Ще коли маленьким був, постійно щось плавив, різні іграшки зі свинцю робив. Тому роботу свою я люблю, не тільки через гроші її вибрав. А ще дуже приємно в нашій професії те, що коли ми з’являємося у якомусь населеному пункті - люди нашій появі радіють. Ми ж вогонь у їх будинки несемо.
Працюю я офіційно не оформлений. Розумію, що ніяких соціальних гарантій і захисту не маю. Але із соціальним захистом можна на державному підприємстві на мінімалку працювати. А так хоч зароблю якісь гроші нормальні, зможу вирватися із батьківського дому. У нас більшість людей як живе? Уже виросли давно, свої діти є, а туляться у маленьких кімнатах разом із батьками. Я так жити не хочу.
Графіку особливого у нас немає. Поїхав на три тижні, відпрацював, гроші отримав, повернувся до Чернігова відпочити. Тиждень-два побув тут - повертаюся. Там на місці є люди із звучною посадою "директор кооперативу". Насправді вони просто вказують нам, де є будинки, в яких можна переночувати, і розподіляють між нами об’єкти. Отримав робочі проекти і працюєш. Креслення у нас в університеті на всіх спеціальностях викладали, я його два роки вчив. Тому із розумінням технічної документації проблем немає.
Припустимо, є в селі 50 об’єктів, до яких треба підвести газ. Будинків пустих зараз по селах вистачає. Тенденція погана, звісно, зате нам їх завжди із радістю здадуть. За місяць, в залежності від села, платимо за проживання від 500 до 900 грн. з чоловіка. Не зовсім дешево. Люди в селах такі, хитруваті. Знають, що гроші у нас є і можна на нас підзаробити. В принципі, побутові умови там нормальні, от тільки газу ж немає, тому в холодні місяці треба дровами опалювати, воду гріти. Можна ще балон із собою возити. Телевізор у нас є, якщо є антена - підключаємо до неї.
Працювати під відкритим небом не зовсім приємно. Вітер сильний, іскри летять, закриватися треба повністю. Але щоб назвати свою роботу фізично важкою - я б не сказав. Тягати важкого особливо нічого не треба. Наша бригада складається із двох чоловік: зварювальник і слюсар. Працюємо ми на виробіток, об’єкт дається - ми повинні провести труби і підключити їх. Це можна зробити за півдня, а можна за два дні, в залежності від складності об’єкту і того, з якою швидкістю працювати.
Особливих професійних травм у зварювальників немає, якщо дотримуватися техніки безпеки. У електрозварки яскраве полум’я, сильні іскри. Треба одягати костюм, маску. Для газозварки достатньо окулярів і робочого одягу зі щільної тканини, яку не пропалиш іскрою. Навіть маскою я не користуюся. У газозварці важливо не отруїтися газом, тому треба виходити регулярно, або гарно вентилювати приміщення, де працюєш. Ну і палити, звісно, не можна біля апарату, щоб воронка не залишилася.
Я в своїй сфері ще, можна сказати, малий спеціаліст. Те, що я роблю - вмію робити, мені за це платять. Але, наприклад, машину поварити, або щось інше подібне - я не візьмуся, поки не маю такої кваліфікації. Щоб зварювальник, маючи паяльник, міг взятися за будь-який метал, треба багато років практичного досвіду.
Дякуючи моїй вищій освіті, маю перспективи подальшого кар’єрного розвитку у своїй компанії. Для мене, по суті, всі посади відкриті, головне щоб я сам не підкачав. А якщо знадобиться інженерна освіта, дякуючи економічній, вона займе значно менше часу. Ну і, отримати її можна заочно ж. А ще є керівні посади, де вона і не вимагається.
Вечорами в селі особливо нічим займатися. Тому, буває, зварювальники випивають. Ті, хто старшого віку, іноді зловживають. Зараз от зима, дехто повернувся додому і живе, пропиваючи гроші, зароблені у сезон. Я таким не займаюся.
Є у мене одна історія про непідкупного ДАІшника. У Запорізькій області є база в райцентрі, де заправляють балони киснем. Від неї йде дорога до сіл. І на цій дорозі стоїть один ДАІшник, який не пропускає ці балони. Може скласти протокол і відправити балон на експертизу до вияснення, що у ньому, кисень чи щось інше. І ніяк із ним не домовишся і хабара не даси. Зупинити роботу всіх наших бригад на день-два може з легкістю. Приїжджаєш, відкриваєш балон, дихаєш при ньому з балона, щоб доказати, що це кисень, а не якийсь вибухонебезпечний газ.
Робочі професії зараз непопулярні. Молоді люди всі хочуть вчитися на економістів, менеджерів. А потім виходять із інституту і сидять десь клерками чи на касі. Це сильно відрізняється від мого ідеалу того, як треба заробляти.
Богдан Гуляй
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.