Обіцяли заплатити, а потім... передумали

Спочатку дали надію, а потім позбавили. В Іспанії чотирирічний хлопчик з Іваниці Ічнянського району бореться за своє життя. Ще влітку держава гарантувала, що оплатить трансплантацію кісткового мозку для Дмитрика Поковби. Проте після того, як іспанські лікарі фактично прооперували маленького українця в борг, у міністерстві охорони здоров’я від своїх гарантій відмовилися.


Реквізити для допомоги:
ПриватБанк - 5457 0822 3257 8935
Райффайзен Банк Аваль,
Ідентифікаційний код отримувача
3179702226,
Рахунок 2625 224 6631,
МФО 322904 призначення:
поповнення КР №11 88 56 70 00
Поковба-Павленко Людмила Миколаївна
ViberWhatsАрр +38 097 947 88 43,
Іспанія +34 632 516 82

Дмитрику поставили рідкісний діагноз - набуту апластичну анемію, надважку стадію, резистентну до імуносулресивної терапії. Це рідкісне захворювання, яке трапляється у п’яти людей з мільйона. Без лікування хворому лишається жити не більше року. Хлопчик перебував в обласній дитячій лікарні, потім - у відділенні інтенсивної хіміотерапії онкогематології ОХМАТДИТУ. Останній раз Діма Поковба був удома в рідній Іваниці у листопаді 2016 року.

- Я стала помічати: щось з дитиною не так, - розповідає мама Людмила Поковба-Павленко. -Діма швидко втомлювався, боліли ніжки, по тілу без причин з’являлися синці. Ми звернулися у лікарню. Результат аналізу крові був настільки критичним, що нас в той самий вечір терміново госпіталізували в реанімацію обласної дитячої лікарні. Син був у край тяжкому стані. Апластична анемія - це захворювання, при якому кістковий мозок припиняє виробляти еритроцити, лейкоцити і тромбоцити крові. Дмитрику понад 30 разів робили переливання. Ми пройшли перший етап лікування. Лікарі сказали, що організм не відреагує на терапію, адже кісткового мозку взагалі немає, треба робити пересадку. Родинного донора в нас не було. Навіть ми з чоловіком не підходили і на 10 відсотків. Усе залежало від того, яка іноземна клініка нас лікуватиме. Це настільки рідкісне захворювання, що не всі за нього беруться. Але ми не здавалися. Дімочка вивчив напам’ять молитву до Богородиці.

Я починаю, а він продовжує. Цілує іконку, а потім дає її мені поцілувати. Постійно вірили, що завдяки Богу і небайдужим людям наш Дмитрик одужає.

Справді, Дмитрик - сильний хлопчик, він усе витримав. Коли в нього брали кров на аналізи, дитина навіть не плакала... А на запитання двоюрідної сестрички про те, що йому привезти з гостинців, він відповідав: «Привези мені тромбоцитів...»

На кінець травня стало остаточно зрозуміло, єдиний шанс на життя - операція з пересадки кісткового мозку від неродинного донора. Тож у липні минулого року стали на чергу у міністерстві охорони здоров’я на оплату лікування за кордоном.

- Але стан дитини був настільки критичним, що ми були вимушені терміново летіти в клініку Сан Жоан де Деу в місті Барселона, - продовжує мама. - Керівництво медзакладу погодилося лікувати Діму в борг за умови, що оплата надійде згідно з черговістю. Увесь цей час тривало листування між керівництвом клініки та МОЗом України.

21 грудня 2017 року члени комісії українського профільного відомства з питань направлення на лікування за кордон ухвалили рішення про надання коштів на сплату лікування Дмитрика Поковби вартістю 227 тисяч 484,70 євро. Проте вже 28 грудня відбулося повторне засідання, під час якого радник міністра охорони здоров’я Уляни Супрун Олена Коломійчук призупинила попереднє рішення комісії.

- Як згодом стало відомо, радник міністра Олена Коломійчук, яка співпрацює з Фондом «Таблеточки», запевняє, що ми маємо змогу самостійно сплатити 227 тисяч євро і не потребуємо допомоги від держави. Але ж це не так, - каже пані Людмила. - Ми зібрали близько 16 тисяч євро, які витрачаємо на проживання та харчування в Іспанії. Лікування ще триває, його термін медики поки не називають. Отже прошу всіх нам допомогти добитися справедливості. Наш випадок лікування в борг не єдиний.

Заручником такої ж ситуації стала й сім’я з Полтавщини. Давиду Інденку в цій самій лікарні Барселони зробили операцію. Проте й досі держава не сплатила за лікування.

Дві українські сім’ї записали відео-звернення до вітчизняного міністерства охорони здоров’я, там відреагували на проблему письмово. Своє роз’яснення кілька разів переписували. Спочатку зазначали, що вартість операції сплачено, потім, що кошти перерахували волонтери, далі слово «сплачено» взагалі прибрали, і останній коментар такий: «По-перше, обом хлопчикам вже зробили потрібну операцію. А, по-друге, є підозра, що іспанська клініка, яка прийняла двох маленьких українських пацієнтів, несправедливо завищує вартість їхнього подальшого лікування - удвічі, у порівнянні з такими ж послугами в цій самій клініці для дітей з інших країн. Вказана клініка фігурує уже у двох кримінальних провадженнях».

Але ж сума лікування була відома заздалегідь. І як так сталося, що міністерство видало гарантійного листа про повну компенсацію лікування клініці, яка нібито фігурує у кримінальних справах?

- Ми подавали запити до багатьох іноземних клінік, - каже старша сестра Людмили Сксана Павленко з Ічні. - Німеччина та Ізраїль відповіли, що вартість трансплантації вартує у понад 300 тисяч евро, ще більше, ніж в Іспанії. Білорусь відмовила адже таких маленьких пацієнтів вони не оперують, лише з 5-6-річного віку. Відповіді польської клініки, яку запропонували "Таблеточки" ми не дочекалися. У нас було обмаль часу, але все ж ми встигли за цей термін знайшли донора.

Ним стала іспанка. Хто вона, рідні Дмитрика поки не знають, зможуть довідатися лише через п’ять років.

- Вірю, що з Дімою все буде тільки добре, він стане повністю здоровий, і ми тоді спробуємо зустрітися з людиною, що подарувала йому життя, а всім нам велику надію, - тремтить голос у пані Оксани. Вона, як ніхто, переймається долею племінника, у самої ж - двоє діток. - Наш батько, дідусь Микола, постійно збирає для найменшенького онука гроші. І ось сьогодні теж поїхав...

З трилітровою скляною банкою він заходить до крамниць, торгових центрів, організацій, підприємств. Звичайні люди, від школярів до пенсіонерів, кидають у прозору ємність - хто скільки може. Кожна гривня - порятунок для Діми.

Та поки дитина щодня намагається набратися сил після операції, батьки в розпачі, бо не знають, що робити далі. Спантеличені не тільки рідні Діми Поковби, а й представники доброчинних організацій, які допомагають збирати кошти для українських дітей, що лікуються за кордоном.

- Президент підписав указ про виділення коштів для онкохворих дітей і людей старшого віку, що в черзі на оплату лікування за кордоном. Держава виділила на це кошти, які перерахувала міністерству охорони здоров’я. Як тільки з’явилися гроші, відомство мені повідомило в офіційному листі про те, що нашу справу призупинено, - каже батько Діми Іван Поковба. -Відомостей, який Дмитрик у черзі, не надають. Також не кажуть, як вона просувалася? Нещодавно я їздив на прийом до заступника Уляни Супрун Олександра Лінчевського. Сподівався, може, він дасть мені відповідь на всі ці запитання. Але його на місці не було, тож поспілкувався вже із заступником Лінчевського. Та нічого нового не дізнався. Чому інформація щодо черги така засекречена?! Мабуть, там не все так чисто. Деякі джерела повідомляють, що наша черга вже давно минула. І вже навіть оплатили лікування тих дітей, що були в черзі за нами.

Наразі пані Людмила з Дімою винаймають квартиру в Барселоні, за місяць сплачують 1500 евро. Це дешевше, ніж перебувати в госпіталі. Адже доба в спеціальному боксі коштує майже 500 евро. Таких грошей Поковби не мають.

Лікування та реабілітація й далі тривають у борг. Кошти, що надходять від благодійних організацій, благодійних фондів ідуть тільки на оплату оренди житла та харчування.

- Держава за весь цей час не дала нам жодної копійки. Якби не земляки, не уявляю навіть, як би ми взагалі змогли все це пройти... Величезне усім спасибі! Люда з Дімою в Іспанії ще будуть, як мінімум, дев’ять місяців. Дитина має бути під наглядом тих лікарів, які зробили трансплантацію кісткового мозку. Везти Діму в Україну... дуже небезпечно. Ми вже зіштовхнулися з нашою медициною і бачили, як вона лікує й ставиться до звичайних людей.

Якщо до закінчення лікування держава не перерахує кошти клініці, я навіть боюся казати, що чекає нашу сім’ю. Поки іспанські лікарі ніяких претензій до нас не мають. Кажуть, що це справа лікарні і українського МОЗ.

До свого єдиного синочка в Іспанію тато Іван жодного разу не навідувався. Бо дуже дорого.

- Кожна копійка, як кажуть, на вагу золота. Та й без кінця і краю мені то документи везти в міністерство, то ще якісь паперові питання треба вирішувати. Ми щодня бачимося, завдяки «Вайберу», - повеселів батько.

Працює тато Іван у Броварах в мегамаркеті «Термінал» продавцем продовольчих товарів. На роботу їздить з Іваниці вахтовим методом. Частину заробітної плати витрачає на поїздки до міністерства в столицю. Решту передає своїм найдорожчим у Барселону.

Батько вже не дочекається, коли його синочок ступить на рідну землю. Скучив дуже! Хочеться Івану дружину обійняти, вона хоч у нього сильна жінка, але все ж їй не вистачає поряд чоловічого плеча. Людмила вже багато чого пережила і продовжує боротися. Не лише за здоров’я Діми, а й за справедливість...

Чи оплатять лікування Дімі Поковбі та Давиду Інденку, питання поки лишається без відповіді. Чому МОЗ, маючи претензії до клініки Сан Жоан де Деу, й досі приймає документи на лікування там маленьких українців? Скільки ще часу діти будуть заручниками цієї ситуації?

По допомогу сім’я Поковби звернулася до трьох народних депутатів України, але наразі відповів лише Валерій Давиденко. Він надіслав депутатське звернення до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана.

Далі буде.

Лариса Галета, "Деснянка" №9 (694) від 1 березня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.