«Миколайчики» - за автентичним рецептом!

- Щороку холодної грудневої ночі він спускається на землю на позолоченій колісниці, запряженій золотогривими кіньми, з величезним мішком... І тихо, аби ніхто не почув і не помітив, лишає у домівках подарунки, - переказує дітям давню легенду про Святого Миколая завідуюча меморіальним відділом музею-заповідника Михайла Коцюбинського Марія Москаленко.



Кому Чудотворець приносить солодощі, а кому - особливу ласку, здоров’я чи талант. Але обов’язково - традиційне печиво, приготоване з любов’ю. Найтепліший і найсмачніший подарунок! Тож коли свято вже на порозі, у чернігівському музеї дітям допомагають створити такі ласощі для своїх рідних власноруч!



Споконвічна традиція

Майстер-класи для школярів до дня Святого Миколая в музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського проводять уже четвертий рік поспіль. За словами директорки закладу Ніни Коцюбинської, випікання пряників у формі «миколайчиків» - споконвічна українська традиція.

- Ідею та досвід ми перейняли у колег з інших регіонів, - зізнається пані Ніна. - Давно хотіли щось цікаве запровадити, але не іноземне, а наше! Тому, коли дізналися про печиво, зрозуміли: це - ідеальний варіант!

Попервах вчилися мистецтву святкової випічки всім музейним колективом. Жінки шукали автентичні рецепти й оповідки про Чудотворця, чоловіки майстрували спеціальні форми - силует Дідуся. Потім збиралися всі гуртом, замішували й пекли пряничні фігурки, пробували їх розмальовувати.

- Не одразу все вдалося, - продовжує Ніна Коцюбинська, - але було незабутньо! Ми ділилися одне з одним легендами про Миколая, хто що знав, співали новорічні та різдвяні пісні... Тієї ж зими запросили на гостину і школярів. Діти були в захваті!

Особлива ніч

Відтоді бажаючих відвідати майстер-клас так багато, що всім приділити увагу просто несила. Весь тиждень розписаний погодинно!

- В день по п’ять-шість класів до нас приїздить. З усіх чернігівських шкіл, - підхоплює завідувачка меморіальним відділом Марія Москаленко. - Для діток тут все продумано! І короткий урок історії є, і власне творчий процес.

Усе, що відомо світу про Чудотворця, пані Марія повідує учням, щойно вони приходять до музею. Бо Святий Миколай - не вигадана в казках, а реальна постать.

Як відомо з переказів, народився він на просторах Середньої Азії (в грецькій провінції Лікія) в родині перших християн. І саме 19 грудня... 280-го року! Майже дві тисячі літ тому! Батьки його жили заможно, але дуже побожно. Тому завжди допомагали бідним, опікувалися сиротами й знедоленими.

- Ще з юних літ Миколай брав мішечок з їжею та солодощами і ввечері розносив по тих родинах, де дітям не вистачало навіть хліба. Тихенько залишав гостинці на підвіконні та йшов далі. Для малечі це було справжнє свято! - додає Марія Москаленко.

Коли він став священиком (а потім архієпископом) і почав жити при церкві, то навчав грамоті й Божому слову дітей, зодягав і годував. Завжди був оточений дітлахами! А як померли батьки - продав їхній маєток і роздав усі гроші бідним. До Миколая зверталися з проханнями і проблемами в будь-який час: він нікому не відмовляв і ні про що не забував.

- Коли Чудотворець помер, Бог запитав, чого він хоче за такі добрі діяння. На що Миколай відповів: «Мені нічого не треба. Але хочу хоча б інколи спускатися на землю і допомагати діткам», - каже пані Марія. - Впродовж усього року він спостерігає за малечею з неба і в ніч з 18 на 19 грудня приносить кожному щось особливе.

Унікальне й натуральне

Найцікавіше - випічка ритуального печива -починається опісля. Тісто музейні майстрині готують завчасно, аби воно встигло полежати в холодильнику щонайменше годину. Вже охолоджену і розкочену в один шар масу віддають дітям, котрі вирізають за допомогою формочки майбутніх «миколайчиків».

- Рецепт пряників унікальний, а інгредієнти -натуральні. До того ж, лише української кухні, -запевняє наукова співробітниця музею Марія Коробко, яка саме навчає школярів виготовляти святкові ласощі.

Запікають фігурки з тіста у духовій шафі не довше 10 хвилин. Прямісінько на очах у дітей печиво підіймається, насичується золотистим кольором і ароматом. А як прохолоне після печі, можна братися за розпис. Глазур майстрині роблять також без барвників, білу. Але кажуть: якщо закортить додати кольору -це традиції не завадить. Навпаки, додасть оригінальності.

- Дітям так подобається! - продовжує. - І дівчаткам, і хлопчикам. Здавалося б, кулінарна справа не для них, але розмальовують зі старанням і натхненням. Бо це ж їхнє творіння! Буває, просять іще один приготувати - для братика чи сестрички.

Коли «секрет» - не секрет

Зазвичай заняття замовляють для учнів початкової школи, а також для п’ятих і шостих класів. Викладачі встигають приділити достатньо уваги кожній дитині. Поспілкуватися, запитати, хто що замовив Святому Миколаю, чи слухався, як вчився... Зізнаються: сумувати не доводиться.

- їхній енергії та фантазії можна тільки позаздрити, - каже Марія Коробко. - Позавчора хлопчик був у нас, рочків, мо’ шести-семи. То розповідав, як приходить Чудотворець. Мовляв, за кілька днів він падає з неба на дах будинку, слухає, що діти просять у нього, а в чарівну ніч заходить до будинку через димар і приносить омріяний подарунок. Ба більше, що його молодший братик чи сестричка бачили Миколая! Ото диво!

Готові пряники школярі забирають разом з рецептом. Поділитися «секретними» пропорціями святкового печива майстриням зовсім не шкода!

- Рецепт пряників ми обов’язково віддаємо дітям, щоб вони змогли приготувати такі ж смаколики вдома. З мамою, бабусею, чи всією родиною - творчість в домашній атмосфері неабияк зближує людей! - додає директорка музею-заповідника Ніна Коцюбинська.

* * *

РЕЦЕПТ

Для тіста (на 10 пряників):

1 яйце (жовток), 1 столова ложка меду, 1 склянка цукру, 1 чайна ложка соди, гашена оцтом, 50 грамів масла, 2,5 склянки борошна, 1 столова ложка олії.

Для глазурі:

З білки, 2 склянки цукру, харчові барвники (за бажанням).

Насамперед готуємо тісто. Ретельно з’єднуємо всі компоненти, замішуємо тісто руками і ставимо у холодильник щонайменше на годину. Потім розкачуємо в один шар завтовшки 0,5 сантиметра і формою (чи ножем) вирізаємо майбутнє печиво. Викладаємо фігурки на деко, попередньо змащене олією, і випікаємо 5-7 хвилин у гарячій духовці.

Поки печиво випікається, готуємо глазур. Білки треба збити міксером, поступово додаючи цукор. Глазур має бути консистенції сметани.

Дістаємо печиво й даємо йому прохолонути. Потім пензликом наносимо глазур і даємо підсохнути. Печиво готове! Смачного!



Не лише «миколайчики»

Таку традицію в музеї Михайла Коцюбинського продовжуватимуть і надалі. Тих, хто не встиг побувати на майстер-класі до дня Святого Миколая, майстрині запрошують на передно-ворічні та різдвяні заняття. Обіцяють навчити виготовляти по-робки з паперу і тканини, іграшки на ялинку та для інтер’єру, сувеніри та листівки.

А які враження отримали шестикласники зі спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи №1, з якими і побували на майстер-класі, - далі.



Віра Авраменко:

- Пряники готувала, а тим паче розмальовувала - вперше. Отримала стільки задоволення! Спробую зробити такі вдома. Але якщо мама допоможе замісити тісто і глазур (сміється).

Що замовила Святому Миколаю? Новий телефон або волейбольний м’яч - старий уже зовсім порвався! Вояж спортсменка. Люблю грати у футбол, баскетбол, професійно - у волейбол. Хлопці - не рівня!

Едуард Титирчук та Артем Ковалеко:

- Хоч ми хлопці й на кухні не буваємо, готувати пряники дуже сподобалося! Сам процес піднімає настрій, бо розумієш, що робиш щось своє, неповторне. Та й що Новий рік уже скоро!

До речі, Святому Миколаю замовили новорічні прикраси. Так уже хочеться свята, вогників! А ось живих ялинок не купуємо, ставимо штучні. Бо природу треба берегти!

Валерія Шеремет, "Деснянка" №50 (683) від 14 грудня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.