Школа, що не має «батьківської каси»

Ми часто чуємо із засобів масової інформації про те, що у тій чи іншій області України батьки учнів скаржаться на грошові побори у школах. Крім того, що їм потрібно здати чималу суму, вони навіть не знають, на що саме витрачають їхні кошти і хто встановлює «розмір» таких «благодійних батьківських внесків». «Деснянка вільна» також на своїх сторінках вже порушувала це питання. Справді, майже всі навчальні заклади нині не можуть належно працювати без допомоги батьків. Втім, існують винятки. Нещодавно ми побували у школі та садочку в Степових Хуторах, що на Носівщині, і на власні очі переконалися, що ці навчальні заклади, не маючи «батьківських фондів» та особливої підтримки з боку районної влади, не виживають, а процвітають.

Відчиняємо двері Степовохутірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. У двоповерховій ошатній будівлі - тиша, саме йде урок. Із свого кабінету вийшла директор Світлана Новик, яка залюбки погодилася розповісти про освітній заклад та показати, у яких умовах навчаються та виховуються сільські діти.

- У такій школі мені працювати дуже подобається, адже ми не маємо жодних проблем, - із захопленням каже Світлана Іванівна. - Все, що потребує наш навчальний заклад, вирішує місцеве приватне підприємство ^Агропрогрес». Це і безкоштовне харчування учнів, і комп'ютерне забезпечення, і щорічні ремонти... Лише щоб побілити стіни, потрібно п'ятнадцять тисяч гривень. Цьогоріч агропрогресівці збудували нову каналізаційну систему, облаштува- ли їдальню. І що приємно - ми не використовуємо на потреби школи жодної копійки батьків. На мою думку, це величезний плюс.

Українську мову та літературу викладаю вже дванадцятий рік, а директором тут - четвертий. Вважаю, що мені дуже пощастило бути керівником такого гарного закладу.

У школі навчається 73 учні. Приїздять вони на навчання автобусом (до речі, і про нього подбав «Агропрогрес») із Горбачів Бобровицького району та Карабинівки, Відрадного, Кіровки і Степових Хуторів Носівського району. Та й про педагогів підприємство не забуває: вчителю історії з Ніжина та вчителю англійської мови з Носівки «Агропрогрес;» оплачує проїзд.

Завітали ми й на кухню. Тут уже п'ятнадцять років господарюють дві жіночки - кухар Раїса Ємець та її помічниця Валентина Чередніченко.

- Сьогодні в меню у діток гороховий суп із м'ясом, картопля із смаженою рибою, салат зі свіжої капусти та чай із запашними булочками Бобровицького хлібозаводу, - розповідає Раїса Ємець. - Апетит в учнів хороший, та й готувати намагаємося смачно. Умови на кухні з кожним роком тільки покращуються. Нещодавно було встановлено нові мийки та столи для розробки м'яса і овочів... А взагалі, я куховарю майже все життя - 33 роки!

- Наша школа має власну земельну ділянку, - долучилася до розмови Валентина Чередніченко, - де ми зібрали щедрий урожай картоплі, буряків, моркви, цибулі, огірків, капусти, гороху... М'ясо, цукор, борошно, крупи, олію та багато іншого отримуємо від «Агропрогресу». Так що голоду у нас не буде!

Як приємно, що діти навчаються і виховуються у гарних умовах! Ситі та в теплі. До речі, як розповіла директор школи Світлана Новик, нещодавно у їхньому закладі замінили старий опалювальний котел на новий вартістю понад двадцять шість тисяч гривень. Подбало про це знову ж таки ПП «Агропрогрес». Ну, що ж, додати нічого. І педагогам, і учням, і батькам вихованців Степовохутірської ЗОШ І-ІІІ ступенів справді пощастило. Побільше б таких шкіл та благодійників!

Коли ми завітали до Степовохутірського дитячого навчального закладу (ясла-садок) «Казкове сонечко», завідувачка Наталія Руденко була саме на семінарі в районі. Отож люб'язно погодилася на коротеньке інтерв'ю завідувачка господарством дитсадка Наталія Божа:

- Відвідує наш заклад багато діточок - п'ятдесят! Ще кілька років тому їх було удвічі менше. Це, мабуть, багато про що свідчить. Люди залишаються у селах, бо мають роботу, належні умови для виховання та навчання своїх дітей. Таке враження, ніби ми тут живемо зовсім в іншому світі. І все це завдяки «Агропрогресу» і народному депутату України Івану Куровському. Крім продуктів, ремонту, транспорту, наше сільськогосподарське підприємство навіть за електроенергію та опалення садочка сплачує! Скажіть, де ще таке є?

Молоденька вихователька, вчорашня випускниця Ніжинського педуніверситету, жителька Носівки Ольга Мартинець не жалкує, що прийшла працювати у сільський садочок:

- Я тут нещодавно, лише кілька тижнів, але все для мене вже стало рідним та дорогим. Дітки у старшій групі майже всі одного віку - шестирічки, отож наступного навчального року у першому класі буде справжній бум. Якщо не помиляюся, за парти сяде шістнадцять хлопчиків та дівчаток.

Сьогодні ми з малятами малювали їхній улюблений одяг: платтячка, кофтинки, штанці, спіднички... Всі дітки старалися. Кожна робота - неповторна і заслуговує уваги. Отож дитячу творчість ми виставляємо на стенді.

Першачки _ Катерина Штанько, Ангелина Швидкова та Вікторія Дубова зі своєю першою вчителькою Оленою Кульбако під час уроку "Основи здоров'я"

Можливо, читачі скажуть, що ми вже багато пишемо про «Агропрогрес», його допомогу закладам освіти і культурі, людям. Інакше не можемо. Хто найбільше допомагає, про того й наше слово. Якби було скрізь так, не було б гірких сільських проблем. Село чекає меценатів...

Лариса Галета, фото Віктора Кошмала, газета "Деснянка вільна" №95 (394) від 29.11.12

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.