«Ці золоті руки — родзинка нашого факультету»

Кореспондента „Гарту" запросили взяти участь у святкуванні Тижня факультету (так називають своє кількаденне свято студенти й викладачі індустріально-педагогічного факультету Чернігівського педуніверситету, яке ось уже кілька років у них відбувається). Спокусили тим, що родзинку пообіцяли. Головна частина свята — це виставка народно-декоративного мистецтва, а автори робіт — самі студенти факультету. Таким чином, запрошуючи гостей, вони знайомлять їх з народним мистецтвом, з традиціями української культури, поширюють їх і, якщо хочете, роблять рекламу своєму, національному... Ллє про все по порядку. Спочатку розмова з деканом факультету (свято є свято, а начальство є начальство).



Говорить Олексій Торубара:

— Виставка, яку ви зараз побачите, — це виставка студентських авторських лабораторій, яка існує у нас вже третій рік. Всі експонати—роботи студентів. Хоча є, щоправда, декілька робіт, виконаних викладачами. Але це якраз той випадок, коли студенти навчають викладачів — техніці бісеру чи соломки наприклад. Займаються організацією виставки представники кафедри педагогіки і психології, а також заступник декана з виховної роботи Наталія Носовець.

— Кор.: Олексію Миколайовичу, кілька слів про сам факультет...

— О.Торубара: У нас 420 студентів, які навчаються на стаціонарі, і майже чотириста заочників. З ними працюють 37викладачів. З них майже половина — з науковими ступенями. Є три кафедри. Сам я випускник теж цього факультету, вступив сюди у 1982році, тож, можна сказати, пройшов курс від студента до декана. Працюємо...

А потім була виставкова зала, в яку вмілі руки перетворили звичайну університетську аудиторію, було дуже красиво. Роботи студентів вражали й оригінальністю, і водночас явною належністю до свого, до рідного, до того, що... нашим зветься. „Наталія Носовець — заступник декана", — представили кореспонденту красиву молоду жінку (взагалі, щось дивне відбувається на цьому факультеті, де заступник декана схожа на студентку, а студентки — на школярок).

Тож слово Наталії Носовець:

— Ця виставка — від душі. Ці золоті руки є родзинкою нашого факультету. Але це — не лише руки, а й творче мислення. Коли ав тори робіт прийдуть у школи як вчителі, вони своє вміння передаватимуть дітям. До речі, вже зараз в наші творчі лабораторії приходять школярі, щоб вчитися. А студентка Алла Тищенко упродовж року викладала техніку аплікації в реабілітаційному центрі для інвалідів „Надія".



А ось що сказали автори виставлених робіт. Григорій Джевага:

— Тут представлено і роботи, виконані у відповідності до навчального плану, і ті, які явно виходять за межі цього плану, тобто народжені, я б сказав, тими почуттями, які раптом з'явилися в житті людини творчої. Тут те, що люди відчувають, що бачать навколо себе. Тетяна Федан:

— Я родом з Луганської області. Захоплююсь мистецтвом розпису. Навіть їздила у Петрикі-вку (це — Дніпропетровська область), на ба тьківщину нині славного на увесь світ Петрик-івського розпису. Свої враження привезла сюди, додому. Кажу „додому", бо тепер вважаю себе чернігівкою, тут живу і працюю, тут люди можуть бачити мої роботи..

Алла Тищенко:

— Роблю аплікації. Те, що роблю, називають ще інкрустацією соломкою. Навчилась цьому ще у п'ятому класі школи. Зараз навчаюся на 4 курсі.

На вигляд Аллі не більше 16 років. А роботи які! Золотими прикрасами на чорному оксамитовому полотні здається те, що вона прозаїчно називає аплікацією! Поруч з Аллиними аплікаціями на столах і поличках виставлено розписані Тетяною речі з народного побуту. Після того як руки майстрині торкнулися дощечки для нарізання хліба, навряд чи захочеться використовувати її в кухні, така річ може прикрашати будь-яку залу.

Є тут також ікони: виписані фарбою, вишиті, вирізьблені. Є ще багато чого, вартого уваги і захоплення, імена авторів робіт: Наталія Рубаха, Максим Тарасенко, Сергій Комаров, Андрій Леус. Про це можна говорити. Писати також можна, але краще це все побачити самому. На щастя, для цього не треба буде чекати наступного Тижня факультету, а, отже, і наступного грудня. Найкращі роботи, які виставлялися в цій залі, можна буде побачити у приміщенні чернігівського Арг-клубу. Провести виставку там планують у березні 2006 року. Так, подивитися на це буде цікаво. А ще корисно буде замислитись над тим, що частина української молоді, незважаючи на життєві негаразди, фінансову скруту, на спокусу участі у примітивних, але розрекламованих проектах від так званої „масової культури", все ж таки віддає перевагу національному та індивідуальному.

«Гарт» №2 (2334) від 12 січня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.