У 73 роки баба Маня вийшла за 35-річного

Сьогодні різниця у віці вже не бентежить людей, які хочуть одружитися. Навіть якщо жінка набагато старша за чоловіка. Досить лише згадати, скільки наших і закордонних зірок вийшли заміж за чоловіків, молодших на десятки років. Та що там зірки! Баба Маня з Краснопілля Коропського району нічим не гірша за них. У свої 73роки вона знайшла собі Збройного нареченого!



ПЕРШИМ ЧОЛОВІК - КОРЕЄЦЬ, ДРУГИЙ — МУХА

Це вже третій шлюб Марії Андріївни. Першого чоловіка — корейця Кіма — вона зустріла в Казахстані, де гостювала у материної сестри. У Кореї він жив у дитбудинку (батьків у нього не було) До Казахстану приїхав працювати, хив по сусідству з Мариною ттткою. Згодом Марія і Кім переїхали до Краснопілля, звідки жінка родом, збудували тут хату.

— Разом ми прожили сорок років, — розповідає Марія Андріївна. — А тоді Кім захворів. Возила його до Чернігова, але лікарі сказали, що операцію робити пізно. Повернулись ми додому. Ще чотири місяці він прожив і помер. Залишилась я сама-самі-сінька (дітей нам Бог не дав). Плачу та й живу собі сама. Ах приходил один сільський удівец ь — Микола Муха і каже: "Давай, Маріє, зійдемось та й будем холи разом. Зійшлись та й по всьому. Обоє працювали в колгоспі — я дояркою, вій — сторожем. Трудились як каторжні. Я тоді по гектару льону вибирала, щодня по 25 корм доїла руками не та що зараз — якимись апаратами. Ще пошту розвозила, молоко, вершки колгоспні возила на завод. Було, додому приїжджаю серед ночі.

Коли Микола захворів, приїхали його діти й забрали батька до себе в Короп. Побоялись, що Марія Андріївна не зможе його як слід доглянути. їй і справді було важко — не під силу літній жінці самотужки піднімати чоловіка, який постійно падає, непритомніючи. Тож знову Андоі-Івна залишилась сама. Та ненадовго.

НА ВЕСІЛЛІ ГУЛЯЛИ ДВА ДНІ

Такого весілля жителі Краснопілля ще не бачили! Тому й зійшлися 8 вересня до сільської ради, щоб подивитись на молодят, різниця у віці між якими — 38 років. Наречена була в українському вбранні й хустині, наречений — у строгому чорному костюмі.

— Скільки живу, не бачила стільки люду! — каже „молода” дружина Марія Андріївна. — Тьма-тьмуща! Коли я йшла до сільської ради, то аж ноги підкошувались. Але мусила триматись, адже поряд ішов Сашко, он який молодий. Він у мене герой!

Розписавшись, наречені чаділи одне одному обручки, а Марія Андріївна й подарувала своєму обранню золотий ланцюжок із хрестиком Звичайно, був і перший сімейний поцілунок (мабуть, його гості і просто глядач: чекали найбільше). Потім молоді поклали квіти до братської могили. До речі, там лежить і брат Андріївни.

— Як квіти до могили клала, так мене за душу взяло, мало не заплакала. Так із опущеними очима й на фото вийшла.

А потім гуляли весілля. Наречена разом із дружкою Надією Коток напередодні ходили запрошувати гостей.

— Мені питі було якось незручно ходити, та й за законом тая годиться, ось я і попросила подругу бути моею "понятою”, —жартує баба Маня Вона взагалі велика жартівниця.

У д ворі молодят два дні святкували друзі і знайомі (родичів у них майже немає). Зіграв і Олександр - на новенькому баяні. Це ще один подарунок Андріївни.

Подружжя залюбки показує свої весільні фотографії.

— Я хоч і стара, але пам’ять буде, — каже баба Маня. — Правда, ми на них гарно вийшли?

„НАС ЗВЕЛА ДОЛЯ”

Познайомилась зі своїм героєм Марія Андріївна на весіллі. У її знайомої одружувався син, а Олександр Козинець на святі грав на баяні. Сам він із Сумської області, з Кролевця. У попередньому шлюбі, від якого має доньку й сина, життя не склалося. У Краснопіллі живе мати його вітчима, до якої він часто приїжджав у гості.



— Я вже давно чула про Сашка, — каже Андріївна. — Коли він бував у селі, його запрошували до сільського Будинку культури грати на баяні на різних святах. Люди говорили: „ То такий хлопецьҐ Я все думала: от би його побачили. Мені кажуть: „ Навіщо він тобі? Він молодий, а ти стара". То й що, я теж хочу на молодого подивитись. І зустріла його на весіллі. Він так гарно грав, співав та приказував, що вже й казати! Зняв із руки годинника, щоб не заважав, та й віддав мені: „Потримайте". А коли повертала,

А коли повертала, спитав: "Де ви живете? Я йому: "ДізнаєшсяI чи то я йому в душу запала, -и то доля така, а й справді дізнався. Прийшов до мене додому (я ще жила в старому будинку). Сидить гуляє, я йому пообідать дала. А саме дощ такий уперіщив! Сашко бідкається: як же додому дійти. Я й запропонувала залишитись у мене — не виганяти ж у негоду А тоді жартома кажу яНу що, Сашку, перейдеш до мене жити ?“ А він: "Перейду". Жарти жартами, а вы до мене перебрався. Перед тим пішов до матері й каже: "Буду я, бабо, до Андріївнини переходити".

Вона в плач: "І мене, стару бабу, покинеш?" (а їй 82 роки). Так у неї ж хоч діти є, а в мене — і якого Сашко пообіцяв ій допомагати чим зможе. І ми вже разом стали її доглядати. Молоко, хліб — що було, те й носили. То вона його більше й не відмовляла. А мене відмовляти було нікому — родичів немає.

З Мухою я розлучилась, продала свою хату, а з Сашком купили іншу. Правда, роботи тут йому немає, хіба що в клубі на свято пограє. Та він все одно каже, що шукатиме якогось заробітку. Не все ж вдома сидіти. Та й на одну мою пенсію не проживеш. Добре, хоч господарство виручає.

Так я два роки з Сашком прожила, а на третьому пішла за нього в закон. Чому? Дітей у мене немає, а самій у такому віці господарство доглядати дуже важко. Він мені в усьому допомагає, йому ж усе й залишиться. Люди гіліткують, мовляв, Андріївна зовсім з глузду з'їхала — чоловіка молодого захотіла. А я, ще як пропонувала переходити, спитала в нього: "Сашку, будеш мені допомагати?" Сказав: .Буду". Та й по всьому. Я взяла його за сина.

— Та вона ще й четвертого чоловіка знайде! — жартує Олександр.

— От артист! — у тон йому відказує Андріївна. -Ти молодий, я стара, а доля нас звела. Так мєн/, значить, найменовано — вийти заміж за тебе. Заспівай краще гостям, нехай вони почують, який ти у мене герой!

Олександр затягнув "Ой хмелю, мій хмелю". Нехай же цій "молодій" сім'ї завжди живеться так дружно, з жартами й піснями. Всупереч усім людським пересудам.

Фото із сімейного архіву с. Краснопілля Коропського району

Аліна Долинець, «Гарт» №40 (2324) від 5 жовтня 200

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.