GOROD.cn.ua

Чернігівщина incognita

Чернігівщина incognita First Previous Next Last

Духовні скарби

НІЖИНСЬКА ВИЩА ШКОЛА

Олександр Безбородько
       1805 рік в житті освітян України є визначальним. Саме в цей рік було відкрито Харківський університет і підписаний указ Олександром І про заснування в Ніжині Гімназії вищих наук.
       На той час в Україні було обмаль вищих навчальних закладів. Тільки Києво-Могилянська академія продовжувала готувати спеціалістів вищої кваліфікації. Тому неодноразово ставилось питання про відкриття нових університетів, зокрема в Батурині при гетьмані К.Розумовському, а пізніше в Чернігові та Новгороді-Сіверському. Але ці проекти в силу різних причин не втілювались в життя.
       Тож, коли в 1798 р. помер вельможа Катерининського часу, канцлер Росії Олександр Андрійович Безбородько, який в своєму заповіті визначив певну суму грошей для відкриття богодільні, його брат Ілля Андрійович, порадившись з В.П.Кочубеєм, який був помітною фігурою при імператорському дворі, вирішив подати прохання царю про відкриття на своїх землях в Ніжині вищого навчального закладу, обіцяючи взяти на себе всі витрати, пов'язані з його будівництвом та функціонуванням. Цар Олександр 129 липня 1805 р. підписав указ про заснування Гімназії вищих наук у Ніжині.
       Із 1805 по 1817 рік тривало будівництво самого приміщення за проектом архітектора Луіджі Руска. Затяглося воно тому, що йшла Вітчизняна війна 1812-1814 рр., а потім у 1815 р. помер І.А.Безбородько. Новий попечитель навчального закладу його онук О.Г.Кушельов-Безбородько закінчував Царськосільський ліцей і далі продовжував навчання за кордоном.
       
       Нарешті всі підготовчі роботи були закінчені, директором гімназії призначено професора В.Г.Кукольника і 4 вересня 1820 р. у Гімназії вищих наук князя Безбородька розпочалося навчання.
       В цьому навчальному закладі отримували освіту діти дворян протягом 9 років: перші три роки - початкову, наступні три роки - середню і останні три - вищу. Приймали лише хлопчиків. В Гімназії вищих наук давали енциклопедичні гуманітарні знання і готували випускників до праці у різних установах.
       
       У 1821р. помер В.Г.Кукольник, і директором був призначений відомий вчений, філософ, історик, медик, професор І.С.Орлай. Як і попередник він був за походженням українцем із Закарпаття. Новий директор добився того, що в гімназію почали приймати не тільки дітей дворян, а й купців, міщан, різночинців, вихідців із грецьких сімей.
       Статут гімназії визначав і зміст освіти, коло тих предметів, які вивчали гімназисти: 1/ Закон Божий; 2/мови і словесності - російську, латинську, грецьку, французьку; З/ географію та історію; 4/ науки фізико-математичні; 5/ політичні; 6/військові також танці, малювання креслення.
       Особливо великої уваги надавалося вивченню російської, латинської, німецької і французької мов. І.С.Орлай не дозволяв переводити гімназистів до вищого класу без знання мов. Для досконалішого засвоєння їх гімназисти читали, перекладали і аналізували на заняттях, наприклад, твори Горація, Вергілія, Лукреція, з німецької - Лагарпа, Корнеля, Расіна та ін.
       
       Ілля БезбородькоВ гімназії працювало чимало добре підготовлених викладачів. Серед них професори математичних і природничих наук К.В.Шаполинський, римського, а потім і природного права М.Г.Бєлоусов, французької словесності І.Я.Ландражин, німецької словесності Ф.І.Зінгер, латинської словесності С.М.Андрущенко, природничих наук М.Ф.Соловйов. Малювання викладав відомий український художник К.С.Павлов.
       Гімназисти на заняттях з російської словесності у професора П.І.Нікольського займались складанням поетичних творів різних жанрів. Саме ці заняття в якійсь мірі сприяли розвиткові літературних здібностей у гімназистів, свої оригінальні твори вони поміщали в рукописних журналах та альманахах. Саме таким чином були оприлюднені перші твори М.Гоголя, Н.Кукольника, В.Любича-Романовича, М.Прокоповича, М.Білевича, О.Данилевського, Є.Гребінки та багатьох інших в майбутньому відомих літераторів XIX ст.
       
       Деякі твори гімназистів завдяки допомозі викладача латинської мови, письменника, автора багатьох історичних романів І.Г.Кульжинського потрапляли в столичні журнали.
       Слід відмітити, що твори, написані в гімназичний період, займають в творчості деяких письменників особливе місце. Це торкається М.Гоголя, Н.Кукольника і особливо Є.Гребінки, який написав тут українською мовою переважну більшість своїх байок, вперше зайнявся перекладом творів російської літератури, зокрема поеми О.Пушкіна "Полтава" українською мовою, написав тут єдину свою п'єсу "Не в свои сани не садись".
       
       Важливе місце в житті гімназистів займав аматорський театр. Душею його, режисером, актором, декоратором був М.Гоголь. Ставили п'єси російських та зарубіжних драматургів. Інколи з'являлись і вистави на українську тематику. Це були п'єси батька М.Гоголя В.П.Гоголя-Яновського, а також сценки, написані самих Миколою Гоголем та Миколою Прокоповичем.
       На жаль, після того, як в 1826 р. І.С.Орлая призначили директором Ришельєвського ліцею в Одесі, доволі розмірений ритм життя гімназії в Ніжині був порушений сумнозвісною "справою про вільнодумство". Реакційно настроєні викладачі виступили проти виконуючого обов'язки директора професора К.В.Шаполинського та професора М.Г.Бєлоусова, звинувативши їх у пропаганді серед молоді вільнодумства. В інтригу були втягнуті і студенти. Доноси полетіли в Петербург.
       
       Зі столиці до Ніжина терміново був направлений чиновник Е.Б. Адеркас. Після його розслідувань професорів К.Шаполинського, М.Бєлоусова, Ф.Зінгера, І.Ландражина звільнили з роботи.
       Невдовзі Гімназію вищих наук закрили зовсім. На її базі був заснований Фізико-математичний ліцей з трирічним терміном навчання. Сюди приймали дворянських дітей, які вже мали середню освіту. Готували тут математиків та артилеристів. В ліцеї продовжили навчання ті, хто поступав до Гімназії вищих наук. Випускниками цього закладу були відомий письменник, фольклорист О.Афанасьєв-Чужбинський, інженери і вчені в галузі будівництва та залізничної справи П.І.Собко і Д.І.Журавський, українські етнографи і письменники брати Сементовські та інші.
       
       У 1840 р. Фізико-математичний ліцей, який не користувався популярністю, був перетворений у юридичний. В новому навчальному закладі, який проіснував 35 років, готували юристів-практиків: суддів, слідчих, нотаріусів тощо. Тут працювали відомі вчені-юристи А.К.Цімерман, М.І.Пілянкевич, в майбутньому відомий державний діяч М.Х.Бунге, філологи М.А.Тулов, А.І.Линниченко, історик І.В.Лашнюков, перший перекладач Біблії і всього Святого письма на українську мову П.С.Морачєвський та інші.
      

Ніжинська гімназія вищих наукНавчалися студенти три роки. Але це був досить насичений період, за який необхідно було опанувати не тільки юридичні науки, а й історію, словесність, мови. На заняттях у професора МА.Тулова писали вірші ліцеїсти. До нас дійшли деякі твори М.Гербеля, І.Лашнюкова, П.Колосовського та ін. Саме тут Леонід Глібов, підтриманий професором, написав українською мовою понад 30 байок.
       Тут навчався і майбутній видатний білоруський письменник, основоположник нової реалістичної літератури, активний учасник визвольного руху Франтішек Богушевич, який після закінчення ліцею працював на різних правничих посадах на Чернігівщині більше 15 років.
       У 1846 р. Ніжин відвідав Т.Шевченко, який зустрічався з ліцеїстами, а майбутньому поету, перекладачу і видавцю "Кобзаря" російською мовою Миколі Гербелю залишив автограф.
       У 1885 р. відбулась ще одна важлива подія в ліцеї. Його попечитель О.Г.Кушельов-Безбородько подарував 175 картин художників різних шкіл живопису: італійської, іспанської, французької, німецької, фламандської, а також твори російських митців. Даруючи їх, граф хотів, щоб картини були розвішані в аудиторіях і сприяли розвитку хорошого естетичного смаку у ліцеїстів. Переважна більшість цих полотен ХVІ-ХVІІ століть нині зібрані в картинній галереї університету.
       У 1852 р. Г.О.Кушельов-Безбородько купив рукописи творів М.Гоголя, а також його листи і подарував бібліотеці ліцею. Цим було започатковано рукописний відділ бібліотеки. Ці рукописи творів М.Гоголя нині знаходяться в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського.
       
       За час існування Юридичного ліцею було підготовлено 838 юристів. Але тільки половина з них працювала за спеціальністю, решта випускників пішла на військову службу, обрала шлях в науку, літературу, мистецтво, школу, дехто зайнявся політичною діяльністю.
       14 вересня 1875 р. на базі Юридичного ліцею відкрито Історико-філологічний інститут князя Безбородька, оскільки виникла потреба у викладачах класичних мов та російської мови і словесності, історії для гімназій.
       
       Директор інституту відомий вчений, педагог М.О.Лавровський, майбутній академік доклав багато зусиль, щоб створити необхідну для навчання базу. Були запрошені молоді, талановиті професори, поповнена новими книгами бібліотека. Зокрема, були закуплені на пожертвування графині Є.І.Суворової-Римнінської бібліотеки професора Московського університету С.П.Шевирьова - 7359 томів та професора Лейпцігського університету Ф.Ригля - 4930 томів. Особливо цінні книги надійшли з Ніжинського Олександрівського грецького училища. Це твори античних авторів ХУІ-ХУП століть грецькою та латинською мовами, серед яких близько 20 книг першої половини XVI ст. під назвою "палеотипи". Найстаріша книга, що зберігається в бібліотеці, - твори Платона, видані у Венеції 1517 р.
       Ніжинський Історико-філологічний інститут займає особливе місце в історії науки і освіти. Саме тут у другій половині 70-х та на початку 80-х років сформувалася відома в науковому світі ніжинська філологічна школа. Представниками її були академіки М.О.Лавровський, П.В.Нікітін, М.Н.Сперанський, члени-кореспонденти Академії наук Росії Р.Ф.Брандт, А.С.Будилович, Г.А.Ільїнський, В.І.Резанов, професори М.І.Соколов, І.І.Іванов, В.В.Качановський, К.Ф.Радченко, Є.В.Петухов та інші. Саме в період свого перебування в Ніжині вони сформувалися як визначні вчені, стали замовниками таких напрямків у науці як лінгвістична палеонтологія слов'ян, слов'янська акцентологія, праслав'янська мова та її граматика, міжслов'янські літературні взаємини, російська і українська драма.
       Починаючи з 1871 р., видавалися "Известия Историко-филологического института кн. Безбородько в Нежине", які розповсюджувалися не лише в Російській імперії, а і в країнах Західної Європи та Америки. Це сприяло ознайомленню наукової громадськості з дослідженнями вчених Ніжина.
       
       В 1894 р. сформувалося в інституті Історико-філологічне товариство, яке видавало свій "Сборник Историко-филологического общества при институте кн.Безбородько в Нежине". Це товариство проіснувало до 20-х років XX ст.
       Наукові дослідження професорів Ніжинського Історико-філологічного інституту сприяли також підготовці нової плеяди вчених-славістів та істориків. З порівняно невеликої кількості випускників (за 43 дореволюційні роки випущено 632 особи) відзначились своїми науковими працями близько 70 вихованців інституту. Серед них основоположник білорусознавства, академік Є.Ф.Карський, вчений-славіст академік М.С.Державін, вчений-літературознавець, фольклорист В.В.Данилов, члени-ко-респонденти Академії наук філологи В.І.Резанов, І.М.Кириченко, історик М.Н.Петровський, відомі українські та російські літературознавці, історики П.О.Заболотський, Р.М.Волков, П.К.Волинський та багато інших.
       Після жовтневої революції 1917 р. деякий час функціонував ще Історико-філологічний інститут. Гетьман України П.Скоропадський хотів його перетворити в класичний університет. Був виданий навіть спеціальний універсал. Все було підготовлено до його відкриття 11 березня 1919 р. о 12 годині дня. Але відкриття так і не відбулося.
       Після встановлення в Ніжині радянської влади було відкрито Науково-дослідний інститут, а потім Інститут народної освіти, який діяв до 1933 р. На його базі створили Ніжинський педагогічний інститут (з 1939 р. імені М. Гоголя), який проіснував до 1998 р.
       Змінився склад студентів, з'явилися в інституті жінки. Основні зусилля були спрямовані на підготовку кадрів для школи. Велику роль відіграли робітничі факультети, які дали можливість отримати вищу освіту юнакам і дівчатам з робітничого та селянського середовища.
       В інституті працювали професори як дореволюційного часу, так і нові. Вони все робили, щоб підготувати хороші кадри. Велась і наукова робота. В 1924-1925 навчальному році була створена науково-дослідна кафедра історії культури і мови, яку очолив професор, член-кореспондент Академії наук В.І.Резанов, а секції професори В.Г.Ляскоронський, М.Н.Петровський, Є.А.Рихлик, О.І.Покровський, Т.П. Турцевич, М.Ф.Даденков. Ця кафедра готувала викладачів філології та історії для вищих навчальних закладів. З Ніжинською вищою школою цього часу пов'язані імена академіків М.Грушевського та К.Харламповича, які співробітничали з вченими інституту.
       
       Видавалися "Записки Ніжинського інституту", які розсилалися в різні країни Європи, а також в США.
       У 30-х роках Ніжинський педагогічний інститут, як і інші навчальні заклади, не обійшли сталінські репресії. Були заарештовані керівники інституту, викладачі і студенти. Це трагічна сторінка в історії навчального закладу.
       
       В інституті працювала літературна студія, якою в 30-х роках керував поет, літературознавець М.П.Сайко, а в 40-х-50-х роках - письменник, автор романів "Голгофа", "Люди" О.Д.Королевич (Лесь Гомін).
       Ця творча студія сприяла формуванню літературних здібностей багатьох нині відомих письменників (Ю.Збанацький, О.Ющенко, П.Мисник, А.Бурлака, П.Артеменко, Б.Левін та ін.). З літстудійцями підтримували зв'язки В.Сосюра, М.Рильський, П.Усенко. У 50-х роках з літературної студії вийшли Євген Гуцало, Леонід Горлач, Володимир Мордань, Дмитро Куровський та багато інших.
       
       За роки радянської влади вчителями стали 22593 випускники. 45 відсотків учителів Чернігівської області - це випускники Ніжинського педагогічного інституту.
       70-80-ті роки, коли інститут очолював академік Ф.С.Арват, навчальний заклад продовжував розвивати і примножувати кращі традиції попередників. Особливо багато зроблено вченими Ніжина в галузі гоголезнавства. Починаючи з 1979 р. інститут стає відомим центром по вивченню спадщини М.Гоголя.
       
       У 1995 р. очолив інститут професор В.П.Яковець, який зорієнтував колектив на нові перспективні досягнення в навчальній, науковій та виховній роботі. Ішов творчий пошук. Багато було зроблено нового, цікавого. Тому в 1998 р. інститут одержав статус педагогічного, а 2004 р. - класичного університету імені Миколи Гоголя.
       Приваблюють своїм багатством та рідкісними виданнями наукова бібліотека університету, цікавими експонатами - музей історії Ніжинської вищої школи та музей М.В.Гоголя, картинна галерея, у фондах якої 230 картин українських, російських, західноєвропейських художників XVI-XX століть.
       Університет значно розширив і зміцнив зв'язки і пріоритетне співробітництво з провідними університетами та науково-дослідними інститутами НАН України і АПН України, а також Польщі, Німеччини, США. Особливо плідною була співпраця з американським університетом м. Айова.
       
       Великі перспективи щодо розширення міжнародних зв'язків відкриваються у зв'язку із створенням в університеті Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою.
       У кожного народу є свої духовні святині. Для українського, серед інших, і Ніжинська вища школа. Без неї важко уявити розвиток культури України в минулому, сьогодні і в майбутньому.
       
       Григорій Самойленко, Олександр Самойленко

Армения



ЦентрКомплект