А як ви зустрічали кінець світу?

Валентин Бойко, сільський голова Гайворона Бахмацького району:
— Ще як про дату кінця світу почали говорити, ставився до цього з гумором... Ні свічок, ні солі не закупляв. За роботою, щоденними клопотами про кінець і взагалі забулося. Зранку була сесія районної ради, потім повернувся на роботу, опісля домашні справи, так і день минув.

Олександр Войтех, голова Куликівського райсуду:
—Того дня розглядав більше десяти справ. На засіданнях ніхто не згадував про кінець світу. А я про нього думав. Вважав, що буде не апокаліпсис, а якісь аномалії, наприклад, зміна гравітаційного поля тощо... З життєвого досвіду знаю: просто так нічого не буває. Як мовиться, «если звезды зажигают, значит, это кому-то нужно». Надумана роздмухана рекламна кампанія, щоб сплавити залежаний товар. Чи засобам інформації вже і було про що писати, говорити. А можливо, це спроба відволікти увагу людей від чогось.

Михайло Атрощенко, пенсіонер, село Хмільниця Чернігівського району:
— У нас на вулиці був справжній кінець світу. Ми майже добу без світла сиділи. Напередодні увечері сталася поломка, дуже підвищилася напруга у мережі. У людей погоріли телевізори, холодильники, котли. У нас згорів телевізійний тюнер (пристрій, який транслює цифрове телебачення. — Авт.). Я його тільки 7 грудня купив. Та у магазині пообіцяли або відремонтувати, або дати новий.

Олександр Бойко, ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя:
— У п'ятницю, 21 грудня, я продовжував готуватися не до кінця світу, а до річного звіту ректора, який призначено на 27 грудня. Збирав матеріал, робив таблиці, зведення. Думки, звичайно, були різні. Але ж паралельно з пророцтвом майя існує передбачення на 2013 рік провидиці Ванги. Тому 22 грудня неодмінно мало настати.

Ольга Ларченко, пенсіонерка, м. Новгород-Сіверський:
— Сусідка, наприклад, казала, що купила на кінець світу дві красиві свічки, аби в останній день повечеряти з чоловіком. У Свердловці Коропського району з місяць назад сірників і солі у магазині не було. Порозбирали люди. А я у кінець світу не вірила. Робила у цей день звичні речі: поралась, доглядала за хворою матусею. Я з нею вже два роки живу у цьому селі. Думаю, чим менше населений пункт, тим більше люди у всякі кінці світу вірять.

Дмитро Ярошенко, студент Одеської академії архітектури та будівництва, смт Михайло-Коцюбинське:
— Я проводив кінець світу в бомбосховищі з друзями, в Чернігові. Там організували тематичну вечірку. Я був у військовій формі, тільняшці та у берцях. Багато знайомих прийшло у костюмах хімзахисту, хто у протигазі, військових шоломах і т.д. Закуски, напої, коктейлі, дискотека, ультрафіолетові лампи, під якими світився білий одяг. Зібралося більше 50 чоловік. Я був у захваті.

Валентина Тимошенко, Марина Забіян, Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №52 (1390)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.