А ви бували у Києві? А коли? А чому? А де ще бували?

17 відсотків українців ніколи не були за кордоном (дані опитувань компанії R&В Group). Лише 17 відсотків співвітчизників побували далі Росії, Білорусі, Єгипту та Туреччини, Тобто на власні очі побачили країни ЄС, Америку, Канаду, визначив фонд Демократичні Ініціативи спільно з Центром Разумхова. 30 відсотків українців ніколи не виїздили навіть за межі свого рідного регіону, стверджує Київський міжнародний Інститут соціології. Тому наших людей досить легко дурити різного роду політикам. Ніде не були, нічого доброго не бачили, не знають, що життя може бути нормальним, людей ні до чого не примушують, у школі нікому не спаде на думку вимагати форму. Більше подорожей, хороших І різних, закликають автори досліджень. Не виходить у Штати полетіти, так хоч до Києва треба з’їздити! Тим більше, зараз, коли в Україні Євро-2012. Ми до цих побажань приєднуємось, отож звернулися до читачів із запитанням: а ви бували у Києві? А коли? А чому? А де ще бували?

Надія Патара, пенсіонерка, Городище, Менський район:
— У Києві була дуже давно проїздом, ще з покійним чоловіком, а його вже дванадцять років немає. Я навіть не пам'ятаю, куди ми їхали, і в столицю заглянули. Трохи побули там, побачили, що воно таке, але нікуди особливо не заходили. Зараз у мене внуки у Києві навчаються. У гуртожитку живуть. І хотілося б до них навідатися, але здоров'я не дозволяє.

Сергій Добрий, будівельник, Чернігів:
— До столиці їжджу гроші зароблять. Увесь тиждень там, а на вихідні повертаюся додому. Гроші солідні, у нас таких не заробити. Правда, було таке, що декілька місяців не платили. Хвилювався дуже, не знав, у кого позичити і чим віддавати. А бригадир кине якусь сотню-дві на тиждень, і живи, як хочеш. Звільнятися не хотів, бо, думаю, піду з роботи, а хлопцям заплатять. Добре, що не пішов. Одним разом віддали вісім тисяч гривень. Одразу дві тисячі боргу віддав, а інші розтягую — раптом знову затримають зарплату. Хотілося б у Київ з'їздити, як біла людина, відпочити. А в нас відпочинок один — після роботи на найманій квартирі по пляшці пива. Іти кудись сил немає. Та й зранку знову на роботу.

Микола Нестеренко, пенсіонер, м. Прилуки:
— Вже 20 років не був у Києві. Ото як Союз розвалився, зарплати не давали, кожен крутився, як міг. А я возив у столицю полуниці. Продавав. У нас їх соток дві було, родили добряче. Це останні роки як не вигорить чи не вимерзне, то черв'як проклятий коріння попідгризає. Наче лисини на ділянці. Зосталася невеличка латочка: дітям, онукам дати та самим поїсти.

Анна Забула, село Тростянка Борзнянського району:
— Мені вже 94-ий рік, а у Києві ні разу не була. У мене в молодості була мрія побачити Київ і побути на морі. Так і не здійснилось. У Москві була, до сина в Тамбов їздила. У войну ходила пішки у Конотоп і в Бахмач на базар. Продавали, що було. Багато колись ходила, транспорту було мало. А до Києва так і не дійшла.

Олена Дейнеко, завідуюча матеріальним складом на Новоборовицькому спиртовому заводі, с. Нові Боровичі Щорського району:
—- Тільки раз у житті була в столиці. їздили на екскурсію, на відкриття пам'ятника жінці з мечем, вона гарна така, на горі стоїть (Батьківщина-мати. — Авт.). На автобусі їхали, з самих Нових Боровичів. Ходили, дивилися, морозиво їли, солодку воду пили — так гарно було. Ще й накупили сувенірів. Побували у видатних місцях. У Києво-Печерську лавру зайшли. А там мощі лежать. Страшнувато трохи було, але, як то кажуть, йшла за колективом. Більше нагоди потрапити у столицю не було. Все життя я прожила в селі.

Жанна Красівська, помічник нотаріуса в селищі Козелець:
— У Києві буваю мінімум раз на рік. Востаннє була там навесні на виставці квітів. Ще в столицю їздимо разом з дитиною — п'ятирічним Миколкою. Ходили в цирк, планетарій. Туди ж їдемо за покупками. У мене там живе сестра, вона добре знає, в якому магазині знижки, розпродажі тощо. Хоч відстань від нас до Києва й Чернігова однакова, але за всім їдемо до столиці. Сюди зручніше добиратися — маршрутки йдуть частіше. Та й місто я знаю: п'ять років працювала продавцем та офіціантом.

Наталія Сердюк, завідуюча відділу науково-просвітницької роботи заповідника «Гетьманська столиця», місто Батурин:
— У Києві буваю, але не дуже часто. Останній раз їздила, минулого року, на свято 15-річчя Чернігівського земляцтва. Возили наші банери, буклети, газету «Слово гетьманської столиці», яку випускає заповідник. Також минулого року їздила на випускний до сина, він закінчив Київський енергетичний, коледж. Київ утомлює. їздимо машиною і довго стоїмо у пробках. Особливо, як повертаємось додому. З правого берега на лівий завжди поспішає стільки транспорту!

Вікторія Товстоног, Валентина Тимошко, Євгенія Анцибор, Аліна Сіренко, Геннадій Гнип, Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №251363)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.