Як журналісти обідали в домі Кучми

Де: біля села Узруй Новгород-Сіверського району, на березі узруйського озера. Можна причалювати човном (не яхтою).

Що: З землі б'ють 100 ключів (джерел). Тому вода в цій частині озера завжди холодна, її температура плюс шість градусів за Цельсієм — і нинішнього літа, у 40-градусну спеку, і студеної зими. Улюблене місце відпочинку на Чернігівщині колишнього президента Леоніда Кучми. У 2004 році він привозив у Ключі головного росіянина Володимира Путіна.

Леонід Данилович народився в селі Чайкине Новгород-Сіверського району - така офіційна версія. У сусідньому Костобоброві Семенівського району — не згодні. Кажуть, Кучма наш. Зате і в Семенівці і в Новгороді погоджуються — Кучма любив Ключі. Більше, ніж Чайкине. Будучи президентом, приїздив розслабитись. Мобільного зв'язку тут немає, тільки стаціонарний телефон.

Виявляється, Ключі — це одноповерховий дерев'яний будинок серед соснового бору. Потім ми поміряли кроками. Вийшло 7x8, 56 квадратів. Поряд чотири дерев'яні бесідки з довгими столами. Східці спускаються до озера. Занурюю пальці в прозору воду. Студениця! В такій не схочеш купатися. На квадраті два на два, відгородженому дошками, видно, як нуртують джерельця. Нарахувала 12. Вода прозора, добре видно дно озера і все, шо там є. Пронизливо кричить птах.

— Ворон — пояснює Іван Ткач, головний лісни чий ДП «Новгород-Сіверський райагролісгосп». Він приїхав, щоб показати нам Ключі. — Тут повно живності. Шмигають ящірки, вужі заплітаються на плетінь. Взимку на озері зимують дикі качки.

Мисливець Михайло Лях працює в Ключах охоронцем. Він варить юшку в казані. Буде й шашлик. Це що, для нас? Оце так зустріч! І платати, схоже, не треба.

— З Ключів голодним ніхто не їде, — усміхається Іван Федорович.

Заходимо в будинок. На стіні фото: Леонід Кучма і Володимир Путін. У кімнаті дерев'яний стіл, лави. Камін. Видно, топиться (зимою). У підсобці меблів нема. Кучма сидів на чолі столу, Путін — по ліву руку. Чи приїздили сюди у 2004 році Віктор Янукович і Дмитро Медведєв? Цілком можливо. Були ж вони того дня у Чайкиному,

— Раніше тут були килими, шкіряний диван. Куди поділись, — не знаємо, — говорить Михайло Лях. — Леонід Данилович перший раз приїхав сюди, ще як був прем'єр-міністром. У цьому тихому місці наприкінці 80-х ми якось святкували відкриття полювання. Пішов дощ, намочив. Наступного року зробили навіс. Одного разу сюди заїхав Володимир Іванович Сичов (він тоді був начальником сіпьгоспуправління, пізніше — головою Новгород-Сіверської райдержадміністрації). Вже у 90-х Володимир Іванович завіз сюди Даниловича. Посиділи, Даниловичу сподобалося місце. Тут колись була корчма. Ліс багатий на білі гриби, ягоди. Спочатку одну бесідку зробили, з дуба напиляли лавочки. У 2004 році поставили будинок і все інше. Все із соснових колод.

— Як часто тут бував Леонід Данилович?
— Бував і буває, останній раз з місяць тому. Як відвідує Чайкине, так і сюди, — розповідає Іван Федорович.

— У нього свій ключ, чи ви приїжджаєте і відкриваєте?
— Ключа немає. Всі знають, що приїде, Директор лісгоспу Юрій Іванович Охрименко опікується.

— Сам приїздить?
— З сім'єю: і з онуком, і з племінником Володимиром Олександровичем з Олександрівки. Місяць назад був з дружиною. Дочку і зятя не бачили.
— З ним водій, охорона, — говорить Михайло Павлович — Буває Володимир Олександрович з дружиною Тонею. Родичі. Брат двоюрідний бував. Данилович вітається, тисне руку. Спитає, як справи. Тут у нього ніхто нічого не просить і дурних запитань не задає. Якщо сам захоче, подарує щось. Дівчата з Чайкиного раз співали народні пісні. Даниловичу сподобалось. Він питає: «Що вам подарувати?» Вони: «По велику». Потім казали: «Краще б телевізори попросили». У Шептаках, сусідньому селі, весілля було, а якраз Леонід Данилович їхав. Телевізор молодим подарував.

— Які страви подають у Ключах?
— Уху. Рибу ловимо, смажимо. Леонід Данилович любитель карасиків і плотвичок з цього озера. Каже: «Забирайте цю червону рибу, сьомгу, вона мені даром не треба. Давайте рибку з озера».

Михайло Павлович приносить миску смажених карасиків. Його менший син Павло, старшокласник, наловив їх у озері руками. Вода ж прозора. «Встигаю схопити», — каже юнак.
Пробую карасика і на мить відчуваю себе високим гостем. Які красиві, заповідні місця. Ви як знаєте, а я не хочу, щоб у Новгороді-Сіверському будували цементний завод. Забруднять, почвари, повітря, землю і воду, отруять білі гриби і ягоди, не будуть люди ловити карасів руками. Перший проект побудови заводу виявився мильною булькою. Хай би й надалі так. . У рибну юшку для гостей у Ключах сала не кладуть. Щоб не псувало аромат.

— Сідають за стіл п”ять-шїсть чоловік. Горілка на столі — «Хлібний дар», — продовжує Михайло Павлович, — Ключі працюють і взимку. Сніг відкидається, дрова колються, камін горить.

Тим часом на решітці засмажилась ковбаса. На вигляд — домашня, насправді — виробництва Чайкинського м'ясокомбінату. Підприємство побудували за сприяння Леоніда Кучми. Кажуть, тепер один з власників — його племінник. Той самий Володимир Олександрович Кучма з Олександрівни, нині житель Дніпродзержинська. Ковбаса на смак виявилась відмінна. Непогані й копчені чайкинські ковбаси. Навіть свинину для шашликів випускають у Чайкиному, розфасовану у пластикові форми.

У Ключах так приймають, звісно, не всіх. Але зайти подивитися, сфотографуватися на пам'ять, попити чистої холодної води не забороняється. Грошей за це не беруть. Того дня у Ключі завітало весілля — Ольга та Володимир Посохови з села Залізний Міст Семенівського району. «Тому що тут особливе місце», — пояснюють.

У Ключах був період (під час президентства Леоніда Даниловича, 1994-2004 рр,), коли страви для гостей готували або в новгород-сіверському, або в семенівському ресторанах, а вже звідти привозили в ліс і подавали на столи. Кухарі з семенівськоі «Ревни» були задіяні частіше.

Які страви готували, розповідає старший кухар «Ревни» Лідій Шевкопляс. Вона бачила президента, а одного разу навіть випила з ним сто грам, на діди.

Подавала на стіл у Ключах технолог «Ревни» Наталія Мирошник. «Ходила біля Кучми», розповідають у Новгороді-Сіверському і Семенівці. Вміла прикрасити, приготувати страву, гарно накрити стіл. Чоловік ревнував, сердився, що їздить у Ключі. Зрештою вони розійшлися. У 2004 році Наталія Борисівна переїхала до Києва. Доньку забрала з собою. У Києві отримала двокімнатну квартиру. Донька закінчила медінститут, вийшла заміж. Кажуть, Наталії Борисівні допоміг перебратися в столицю, влаштуватися там на роботу до Адміністрації Президента сам Кучма. Чи була якась романтична історія? Про це мови нема. Про Наталію Борисівну розповідають із захопленням.

Зателефонувала Наталії Борисівні у Київ.
— Про своє особисте я не хочу говорити, — сказала вона. — Леонід Данилович — це людина з великої літери.
— Як ви думаєте, чому саме вас Кучма виділив і допоміг перебратися в столицю?
— Всі люди, які працювали в Ключах, могли поїхати в Київ. Дорога в столицю відкрита всім.

— Де ви зараз працюєте? В Адміністрації Президента?
— Я працювала з президентом Леонідом Кучмою, потім з Віктором Ющенком, зараз працюю з Віктором Януковичем.

9 серпня Леонід Кучма відзначив день народження: 72 роки. Кучма провів цей день на дачі у Форосі. У Ключі приїде пізніше.



Іван Ткач зустрічає гостей

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч», №32 (1266)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.