Найулюбленіший — Коте. І він не котик

Родина Начкебія живуть у крайній хаті у селі Заїзд Прилуцького району.


Наталія Начкебія

— Чужі до нас заїжджають дуже часто, — каже 57-річна Наталія Начкебія. — То водички попити, то розпитати, хто де живе. Та найбільше «приїжджих» у нас котів і собак. Усі чомусь ідуть до нас. Живе три коти: Джоня, Сима, Борис. І чотири собаки: Цезар, Шарик, Кнопа и Джек. Дві кози ще є: Марта і Зойка. Внучка як випустить, дають мені джазу по квітах. А ще приходять сусідські, просто поїсти. Дві жабки в озері, — веде до клумби з маленьким озерцем, що у дворі. — Син з онучкою з болота принесли. Не втікають. О четвертій ранку як починають переквакуватись з тими, що на ставку через дорогу живуть! Хлібчик кладемо, та вони комарів ловлять.

Але найулюбленіший Коте, — сміється жінка. — І це не котик, а чоловік. Він у мене грузин. Займається перевезеннями, а я домогосподарка. 29 років разом.
Я працювала на будівництві разом з першим чоловіком, був монтажником-висотником. У Вознесенську познайомились. Поїхали на заробітки в Грузію. З чоловіком стало важкувато, розлучилися.

Щоб вижити, влаштувалася в перукарню. Коте працював водієм, приходив до мене зачіску робити. Так і познайомилися. А тоді у них таке, як у нас почалося, війна. Сумки зібрали і до мене на батьківщину втекли. Займалися торгівлею. Хату збудували 17 років тому. Так і живемо. Одного сина поховала. Віддала йому частину печінки, а вона не прижилася. Після цього здоров’я вже не те, бізнес покинули. Купили вантажну машину, крутимось.

— Чоловік на батьківщину їздить?

— Аякже. В Сенакі. Там у Коте ще деда (мама) жива. Хороша жіночка. 12 братів-сестер. Онучка їх так полюбила, все перепитує, коли вже поїдемо.


Де ти, принце? Поцілуй мене, царівну-жабу

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №19 (1670), 10 травня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.