«Трохи відпустить, і жив би»

83-річна Марія Богдановська з Маховиків Корюківського району біля двору пропонує купити лисички. Назбирав зять, чоловік доньки Галини. Вони живуть у Андронівському лісництві. Тому, де працювала колись і Марія Титівна.


Марія Богдановська

— У лісництві дали квартиру, — розповідає. — У мене була донька, 1971 року народження. 15 років прожила. 15 років я прогорювала. Лена не ходила, не говорила, у ручки майже не брала. Сидить, лежить. Я доглядала, жодного пролежня не було. Піду на роботу, плачу: «У мене таке дитя». Кажуть: «Здайте. А працювать треба». Це ж не теля здать, не порося. Я не могла. Сину казала: «Синок, якщо я не подужаю доглядати, у ямку вкиньте нас обох. Здати я не можу». У лісництві коней порала, у конторі прибирала, кролів завели — годувала їх. Що загадають, робила, аби тільки близько, щоб прийти до дитяти, переслати, погодувати. Це ж не тепер, що хочеш — роби, хочеш — ні. Тоді не йдеш на роботу — тунеядець.

У 1983 році чоловік Іван помер, за 50 було.

У1986-ому дівчинка захворіла, їсти не взялась, умерла.

У тому ж році сина Володю забрали у Чорнобиль. У пожарних військах в армії служив. У 2000 році, 23 лютого, син помер. Хворів після Чорнобиля. Єгерем тут був. Приїздили друзі на полювання, казали: «Володю, ми не вгадуємо тебе».

У 2014 році помер другий синок, Вася. Моряк. У плаванні був. У Керчі жив. Розійшлися з дружиною, приїхав сюди. Стегно заболіло. Працював у лісництві. На роботу йшов іще більш-менш, назад — із плачами. Суглоб пропав. Операцію не зробив. Дві дочечки з Керчі на похорони приїздили.

Оце така жизнь моя гірка.

Із 1987 року щороку в лікарні лежу. Закупорка вен на ногах. Виразки не заживають. Перев’язки сама собі роблю.

Тепер нам, пенсіонерам, жити б і жити, бо копійку дають, так здоров’я нема. Тепер уже туди треба йти. Але як у анекдоті: несе жінка дрова, втомилася. Каже: «Де та смерть? Хоч би вже мене забрала». А тут і смерть навпроти. Жінка до неї: «Ой, піддай, будь ласка, в’язочку!» Уже вмирати не хоче, — сміється. — Так і я. Трохи відпустить, і жив би. Із 1966 року я у Маховиках. Родом з Бобровицького району, село Стара Басань.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №35 (1634), 31 серпня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.