Такса, яка втекла з чернігівського лісу, виросла з дітьми співробітника Національної академії наук

У селі Омелянів Козелецького району в крайній хаті живе дачниця-киянка 68-річна Ольга Чирок з двома онуками: Дімою та Назаром.

— Царюємо у хаті покійного чоловіка, — усміхається господиня. — До пенсії працювала бухгалтером в одному зі столичних ЖЕКів. Чоловік був будівельником. Документи на цей будинок оформлюємо на дочку. Онукам тут ловко. Бігають, у войнушки граються. Скоро у літній табір на оздоровлення поїдуть.

Дочка Юля не працює. Так зять сказав. Володимир Юзефович — полковник у запасі. Працює старшим науковим співробітником у Національній академії наук у Києві. Жили у нашій квартирі на Оболоні. Щоб дітям комфортніше було, декілька років я і зимувала тут. А тоді зятю дали нову простору квартиру в мікрорайоні
Феофанія в Києві. Діти там обжилися.

Років сім тому, восени, з поля приблудилося до нашого двору собаченя породи такса. Видно, голодувало не один день. Одна шкура і кістки. Підлізло під хвіртку, вітер те тільце колихає. Погукала сусіда, що робити? Був суп з вермішеллю. Маленькими порціями годувала. Поряд ліс. Скоріше за все, мисливець узяв цуценя на полювання. А воно злякалося пострілів, втекло. Добралося до села. Побуло зі мною з місяць. Холодно, треба в Київ їхати. Дзвоню своїм: «Що робити, не виганяти?» — «Забирай, буде в Києві жити». Попросила сусіда. Вигнав свій транспорт з гаража. А цуценя шмиг — і вже у мене на колінах сидить. Видно, привчене було. Привезли в Київ, назвали Люком. Став нашим сім’янином. Шість років з нами прожив. Дітям був як нянька. Як Назарчик народився, все біля нього спав, бігав, крутився. Вивела дочка надвір на прогулянку. Тоді якраз отруту по місту розсипали. Труїли бездомних. Багато дорогущих собак померло. І наш тої отрути нюхнув. Зять стільки грошей убухав на ліки, уколи. Люку стало трохи легше. Та як виносили з клініки, біля машини у нього лапки і опустилися. Трагедія у дітей була. Діма рознервувався, контрольну у школі завалив. Декілька років відходили від втрати. А у минулому році наважилися на іншого собаку. Нору взяли з притулку. Трошки, правда, не вихована, та все одно онуки сюсюкаються.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №25 (1624), 22 червня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.