64-річний Микола Яремко живе у крайній хаті у Красносільському Борзнянського району разом з 34-річним сином Андрієм. Чоловіки господарюють удвох. Мати померла.

Микола Яремко
— З 1982 року живу у цій хаті. До нас ніхто ніколи з чужих не заходив, — каже Микола Миколайович. — Навіть цигани по селу блудять, а нашу хату минають. Сусіди у нас — корови, які живуть на молочно-товарному комплексі «Красносільське» за кілометр від нас. Як у тюрмі вони, світу білого не бачать. На вулиці, у загорожі, тільки ті, що хворі.
А у мене ж і охорона є — два собаки, Дінга і Жулік. Тримаєм курей, гусей. Дружина Галина померла чотири роки тому. Четверо синів живуть зі своїми сім’ями недалеко у Красносільському. Навіть правнучка є.
А ми з Андрієм холос-тякуємо, він все ніяк не одружиться. Царюєм на городі. Садимо все. Картоплю лишню продаємо. У тому році по 2,50 купували, у цьому — до трьох гривень підняли. Та хіба це ціна? Екзотичного нічого на городі не вирощуєм. Таким баби займаються. Як приведе Андрій молодицю, мо’, і у нас екзотика з’явиться. Насадить усіляких трав, як у ресторані подають. А поки їмо, що приготуємо: суп, борщ, картоплю, макарони.
Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №22 (1621), 1 червня 2017 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.