Офіцер розвідки

Полковник Сергій Бочка усе своє життя присвятив військовій службі. Це була родинна традиція.



Тому після закінчення обухівської школи на Київщині юнак особливого вибору не мав, хоча улюбленим предметом була хімія. І батько, кадровий офіцер, порадив сину вступати до Саратовського військового училища, де можна було здобути фах армійського хіміка.

Ось так у 1975 році наполегливий курсант став військовим хіміком. Служив сумлінно у багатьох гарнізонах колишнього Союзу, починаючи з Одеси, Дубоссар і до Уралу. А коли загримів реактор на ЧАЕС, майора Сергія Бочку командирували до Чорнобиля в групу офіцерів радіаційної розвідки. Фахівці готували для урядової комісії дані про рівні радіації по всій 30-кілометровій зоні.

- Я професіонал, - наголошує ліквідатор, - тому ніс персональну відповідальність за показники, які вимірював і збирав. Радіаційні дози отримував свідомо, знаючи про небезпеку.

Проте радіація зробила свою чорну справу, і професіонала після отримання критичної дози відправили додому. Пролікувавшись, Сергій Володимирович завершував службу на Уралі. А коли Україна стала незалежною, переїхав до Чернігова, де працював у штабі цивільної оборони області.

І хоча полковник-чорнобилець нині на пенсії, але проводить широку громадську роботу, зустрічається з молоддю, розповідає про чорнобильську біду та героїзм ліквідаторів.

"Деснянка" №51 (631) від 15 грудня 2016

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.