«Лісники бачили ведмежі сліди. А я — тільки лисицю, білку та зайців»

У позаминулому номері ми започаткували рубрику «7 днів з життя...». Про життя протягом тижня: що особливого, радісного чи сумного або несподіваного відбулося.



35-річний Андрій Атрощенко — лісник Сновського лісництва (Сновський агролісгосп). Двоє дітей, 13-річна Діана і 10-річний Єгор. Дружина Таня.

Живуть у селі Сновське Сновського (донедавна Шорського) району.

Четвер, 10 червня. Ледь не задавили білку

— Прокинувся о 4.30, без будильника. Відігнав телицю, припнув на лузі.

«Тормозок» склав, як завжди, з вечора: хліб, сало, огірок. Сто грам, якщо дядько Вова їде. А він уже тут як штик. Брат покійної жінчиної матері, 49 років. Беру його в поміч, бо самому складно: і стріляти можуть, як кого на гарячому зловиш.

І роботи виконувати разом легше.

Потім ділюся заробітком. Отримую ставку лісника 1200 гривень, плюс оплачуються щоденні наряди, наприклад, заготівля лісопродукції.

Годині о 5-6 на моїй «копійці» їдемо в ліс на ділянку. Дивлюсь по дорозі, чи ніде ліс не крадуть. Зараз крадіїв мало — усі на городах.

До обіду позносили гілки, залишки порубки (до квітня проводилось прорідження лісу). Потім жара. Подзвонив майстру, щоб прийняв роботу, поїхали додому.

Дорогою ледь не задавив білку, вискочила просто під машину. Пригальмував, вона чкурнула на дерево. Розвелося тих білок.

Після обіду хотів трактором їхати сіно забрати, вже скошене і погребене. Не вийшло, дощ пішов.

Попорали хазяйство. Крім корови, четверо поросят, кури, індики, качки.

Заснув під телевізор.

П'ятниця, 17 червня. На п'ять грибників — 30 ягідників

— Ми з дядьком — на тій самій ділянці. День сонячний, мимо люди за ягодами їдуть з самого рання, велосипедами, машинами. Лисички теж збирають. У нас їх не очень, більше під бліним. Но єсть. Як тільки перші пішли, в Сновську приймали по 120 гривень за кіло, тепер вже по 80 — багато їх. Білі вже попрокидались, є підберезники, красноголовці. Грибників штук п’ять пройшло, ягідників десятків три проїхало. Ближче до обіду — назад повертаються. Ми з дядьком Вовою пообідали, перекурили і знов до роботи.



Під вечір розтягували сіно, сушили по-новому. Пізно ввечері приходив кум, по ділу.

Субота, 18 червня. Кололи гаіана

— Вихідний день, підйом о п’ятій. Корову прип’яв, ножі на косарку наточив.

З’їздив у ліс, відпустив людям дрова (виписали в лісгоспі).

У нас зранку кололи кабана. Без мене. Я, по-перше, боюсь, а по-друге, не вмію. Хлопці самі упорались: батько, дядько Вова, сусід мій — кабанщик, кум-ветеринар. Кабан 200 кіло, вчотирьох його завалили.

А я на городі був. Перевозив трактором сіно. З сином Єгором вантажили, закидали його на горище в сарай. Хлопці в дворі розбирали порося. В обід приїхали люди своєю машиною, забрали зразу все на Чернігів, на весілля. Продав живою вагою, 33 гривні за кіло (звечора, поки кабан ще бігав, ветеринар його обміряв, подзвонив замовникам, ті погодились). Залишили тільки трилітрову банку крові і відрообрізків жиру, на смалець. Ну, ми, звичайно, собі шматок свіжини відрізали, треба ж.

Неділя, 18 червня. У селі Храм

— Зранку — друга ходка за сіном. О дев’ятій поїхали, до третьої дня перевезли. В Сновському храмове свято на Трійцю. За нашими традиціями, сіно в цей день косити не можна, а вантажити, возити, перевертати — дозволено. Бо завжди сінокіс припадає на Трійцю, тут не можна гаяти часу. Батюшка з Носівки (у нас своєї церкви в селі нема) казав: «Работать не гріх, гріх не работать».

Сіно розвантажили — і до бабушки Люди, на Храм. Це моя мати. Вона вже стіл накрила, наготувала всього. Кабанчика кололи недавно. Круп’янка, ковбаса домашня, котлети... Рибу сама солить дуже смачно, виходить як копчена. Закуски всякі, кабачки свіжі приготувала. Крім нас з дітьми, племінниця Женя з Новгорода-Сіверського приїхала. Навчається там, а живе з бабою і дідом. Сирота: батько (мій брат) помер, а матір позбавили батьківських прав.

Я тільки пиво пив — назавтра роботи багато.

Понеділок, 20 червня. Перевертав, сушив, загріб»

— Другий день Трійці, а я знов поїхав на сіно. У мене — по різних ділянках, ще й материне. До обіду перевіз своє, після обіду гріб бабі Люді, на її городі. Не косив. Було вже скошене за тиждень на всіх чотирьох городах. Перевертав, сушив, згрібав. Поїхав додому, пообідав, полежав трохи і знов на поле. Дуже завантажений був. Усі роботи роблю своїм трактором «Т-40». Купив його два роки тому за 50 тисяч. Щоб з батьком запчастинами мінятися, у нього також «Т-40».

Як закінчив роботу, годині о сьомій, на картоплю свою заїхав подивитись: як росте, чи жука багато. Біля городу у траві мала лисиця сидить. Мене побачила, втекла у ліс.



Хазяйство попорав, з’їздив у Сновськ: машину бензином заправив, соляри в каністру набрав для трактора і назад. Глянув, чи ліс не крадуть. Тихо. Минулого року і вночі треба було летіти пожежу гасить. У нас ліси на торфовищах стоять, а спека така була, влітку чи не кожен день горіло, було, і в двох місцях одночасно. Цей рік тільки дві пожежі, і то трава. Залило все — я рибу на городі ловив (річка Бреч попід самим городом протікає).

Вівторок, 21 червня. Дощ як улупив з градом

— Зранку косив у лісгоспі в розсаднику. Там вирощуємо саджанці сосни. Є робітниця, яка їх сапує. А я викосив навколо посадки. Вони маленькі ще, сантиметрів по п’ять. Коли виростуть по 10-15, будемо засаджувати вирізані ділянки лісу.

Після обіду поїхав забирати сіно. Почав вантажити бабине, небо обложили чорні хмари. Покликав на підмогу сина, дядька Вову, потім батька з трактором визвали. Дуже бистро працювали. Тільки до двору довезли, дощ улупив, з градом. Причіп з сіном клейонкою накривали. Моє на полі залишилось, намокло.

З’їздив у Сновськ, відвіз гроші на запчастини (там мій «Фольксваген» роблять). Повертався вже затемна, на дорозі висвітив фарами двох великих зайців. Як доїхав ближче, в ліс шмигонули. Багато їх розвелося, взимку на городах яблуні об’їдають. Кіз диких у лісі багато. А минулої зими під Гутою (Студенецькою) знайомі лісники бачили ведмежі сліди.

Середа, 22 червня. На заробіток

— Трактор поламався, устраняв неполадки. Відпросився з роботи. Обірвало ричаг реверса, ще на полі в понеділок. Вскрив ще там, обв’язав проводом, щоб шестерні не вискакували. Так і доїхав.

До обіду возився з трактором, не доремонтував, но довів до такого состоянія, що можна їхати і косить. Як поїхав у обід, тільки о пів на десяту вечора і приїхав. Косив і тітці, і свату, і брату, і куму, і тітчиній тітці. Теж стаття доходу в сімейний бюджет.

Олена Гобанова, "ВісникЧ" №27 (1574) від 7 липня 2016

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.