Ігор Вдовенко: «Відвідуючи публічні заходи, переступаю через себе»

Стрімкому кар’єрному зростанню Ігоря Вдовенка можна лише позаздрити. Адже у серпні цього року щорсівця директора державного професійно-технічного навчального закладу «Щорське вище професійне училище лісового господарства» було призначено начальником обласного управління освіти. І ось за кілька місяців він стає однією з перших осіб області.


Ігор Вдовенко

— Як вирішили питання з житлом у Чернігові? Винаймаєте квартиру чи їздите щодня зі Щорса?

— З житлом у мене проблема була вирішена декілька років тому, ще до того, як з’явилася перспектива переїзду. Свого часу мені батько* подарував будинок у Чернігові, — відповідає Ігор Станіславович. — Я завжди вважав себе чернігівцем. Адже народився у цьому місті, тут прожив свідоме життя, навчаючись і працюючи у педінституті, а згодом педуніверситеті. З 2004 по 2006 рік навчався у технологічному університеті на спеціальності «державна служба». Наукова робота, спочатку кандидатська дисертація, потім докторська, вимагала частої присутності у Чернігові.

Коли запропонували посаду, не бачив перепон для свого переїзду. На той час дружина Олена Іванівна навчалася в аспірантурі, зараз вона викладач педагогічного університету. Старша донька Тетяна аспірантка, вийшла заміж і проживає у Чернігові.

Молодший син Станіслав навчається в 29 школі у 10 класі.

У Щорс свого часу ми переїхали з батьками, того вимагала їх робота. Там закінчив школу.

У Щорсі розпочинав трудовий шлях. Був директором школи, згодом — директором училища. Отримав величезний досвід управлінської роботи. Мої дисертації пов’язані зі Шорським училищем лісового господарства.

— Не шкода було залишати заклад, який ви підняли на досить високий рівень?

— Одна людина нічого не може зробити. Піднімали ми його разом з колективом. Я вдячний колегам, з якими ми знайшли порозуміння. І десь стали однодумцями.

Важко було і мені, і, як у кожної людини, були помилки. Але в цілому задоволений періодом свого життя, коли очолював цей колектив.

— Хто замість вас тепер керує закладом?

— Наразі реєструються кандидатури, нового директора не призначено.

— А чи є в обласному управлінні освіти новий керівник?

— За законом, я, як призначений на виборну посаду, можу залишати за собою право повернутися на попереднє місце роботи. І на цей час юридично нового начальника призначити не можна, а тільки виконуючого обов’язки. Обов’язки начальника обласного управління освіти наразі виконує Микола Конопацький.

— існує думка, що ви як швидко прийшли на посаду голови обласної ради, так швидко можете і повернутися в управління. А цю посаду «тримаєте» для нинішнього губернатора Валерія Куліча.

— Аби Валерій Петрович мав такі амбіції, давно вже їх втілив би у життя. У нього були усі можливості виставити свою кандидатуру, яка б пройшла набагато лояльніше і не з такими відсотками, як моя.

— Депутати обласної ради проголосували проти того, аби виплачувати вашому попередникові Миколі Звереву заробітну платню протягом наступних півроку, хоча це його законне право і не потребує згоди депутатів. Яка ваша думка з цього приводу?

— Після того як за це питання не проголосували,

Микола Вікторович має право через суд отримати все належне за законом.

Ми намагались донести до депутатів у залі тези, що вирішення цього питання не залежить від нашого голосування. Не вийшло. Я розумію, що сталося. Деякі політичні сили мали себе пропіарити в плані того, як вони економлять бюджетні кошти.

Думаю, з огляду на свій політичний досвід Микола Вікторович зрозумів, що сталося. Я не хотів особисто загострювати цього питання.

Була можливість ставити на переголосування, умовляти людей, але свідомо так не робив. Вважаю це некоректним по відношенню до Миколи Звєрєва. Адже людина працювала чесно, продуктивно, має напрацювання і зараз у плані стратегічного розвитку нашого регіону. Ми домовилися, що буде підтримка щодо закордонних проектів, які були ним розпочаті, адже вони носять не приватний, а державний характер.

— Чи вважаєте питання оборони кордонів нашої області важливим? Чи потрібно ставити «стіну» між нами і Росією?

— Оборонні питання мають бути дуже виважені стратегічно, обґрунтовані. Тільки людина несвідома може не розуміти існуючої загрози. Зважаючи на нинішній хід подій, думаю, що ця загроза не зникне тривалий час. І обов’язок кожної свідомої людини бути до цього готовим. Отже, наразі це питання є одним із важливих, але не в плані розмов, а в плані дієвості.

— Як голова обласної ради дуже багато з’являєтесь на публіці. Чи до вподоби вам така публічність? Чи вистачає часу на іншу роботу?

— Є такі речі, як спільне рішення однодумців. Коли власні амбіції потрібно співвідносити з тим, що тобі подобається чи ні. З точки зору публічності, я людина не публічна. Щодо відвідування заходів у більшій мірі для мене це переступання через себе. Але це частина виконання моїх посадових обов’язків.

* * *

На традиційне запитання «Вісника» стосовно кумів Ігор Станіславович відповів цілим списком:

Юрій Ворчак — начальник диспетчерсько-аналітичного центру Ічнянського концерну ТОВ «Росток Холдинг», Вікторія Ворчак — Прилуцька державна податкова інспекція, старший державний ревізор-інспектор відділу адміністрування ПДВ, Валентина Мозоль — приватний підприємець, Сергій Мозоль — працівник ДП «Городнянське лісове господарство», Юрій та Світлана Бугаєвські — приватні підприємці, Володимир Жолобецький — директор ПСП імені Ватутіна, Валентина Жолобецька — старша медична сестра Щорської центральної районної лікарні, Світлана Масибут — домогосподарка, Ігор Масибут — водій-далекобійник, Олена Товстоног — вчитель у школі, Олексій Товстоног — викладач у коледжі, Валентина Царук — у декретній відпустці по догляду за онуком, Олександр Царук — заступник директора Щорського ВПУЛГ, Вадим Кухаренко — приватний підприємець, Лариса Кухаренко — менеджер в «Укртелекомі».

* * *

* Вдовенко Станіслав Михайлович (1946 р. н.) — народився в с. Даничі Ріпкинського району.

Закінчив Даницьку восьмирічну, Ріпкинську середню школи. 31969 року після закінчення Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка працював за фахом, потім на комсомольській роботі в Ріпкинському районі, першим секретарем Шорського райкому комсомолу, головою Шорського райвиконкому, головою Шорської райдержадміністрації, заступником голови Чернігівської облдержадміністрації з питань гуманітарної сфери. 31999 року — радник Посольства України в Республіці Білорусь.

З 2003 по 2004 рік — заступник керівника апарату Чернігівської облдержадміністрації. З 2004 року перший секретар Посольства України в Республіці Білорусь. З 2011 року очолює кафедру менеджменту Чернігівського національного технологічного університету. Доктор наук з державного управління, професор. Має урядові нагороди.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №52 (1546)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.