Найстаршій жительці Осічі - 105 років

День народження - завжди свято, а коли він уже 105-й - справжня подія! Саме стільки 20 грудня виповнилося Варварі Лихошерст із Осічі Бахмацького району. Але родина зазвичай збирається 17 грудня, адже цей день у народі ще називають Варки або по-церковному день Святої Великомучениці Варвари. На іменини запросили і «Деснянку».





Разом із кореспондентами привітати довгожительку і солдатську вдову прийшов Олег Миколаєнко - директор сільгосппідприємства «Обмачівські зорі», що вже 10 років плідно працює в аграрному секторі Бахмаччини. Господарство входить до складу Групи компаній «Гіравіо».

- Варвару Оникі'івну ми шануємо завжди. Кожного року вітаємо і на день народження, і 9 Травня, намагаємося всіляко допомагати, - розповів Олег Миколаєнко.

Життя прожити - не поле перейти

Варвара Лихошерст на своєму віку побачила всього. Застала і роки імперіалізму, й Першу світову війну, революцію 1917-го й Другу світову. Пережила три голодомори. Звичайно, багато що вже й забулося. Але найтрагічніші сторінки свого життя старенька пам’ятає дуже добре.

- Чоловіка не стало в 1942-му. Загинув від німецької кулі під Дрімайлівкою, - згадує старенька. - Тоді я залишилася одна з чотирма дітками. Потрібно було їх на ноги ставити. Важко було, голодно.

- Коли батько йшов на війну, то сказав, як поцілять управе плече, ще житиму, а яку ліве - піду на той світ, - продовжує розповідь дочка Марія Лихошерст. - Наче передчував щось, бо потім поранило його якраз у ліве плече.

Але страшна трагедія не зламала жінку. Та й часу горювати не було. Зранку бігла в колгосп, де працювала дояркою, робила в ланці. А увечері чекали домашні клопоти. І городи теж потрібно було обробляти. Крутилась як білка в колесі. Але діти дуже підтримували рідненьку, розуміли, що їй самій з усім не впоратися. Старша дочка Люба з десяти років ходила пасти телят. Син Андрій косив у колгоспі і так заробляв якусь копійчину. А меншенькі, близнюки Марійка і Михайлик, залишалися вдома, допомагали по господарству. Отак усі разом і трималися. Дочка Марія й нині поряд із мамою, хоч і сама вже теж поважного віку. їй 77 років.

У Варвари Лихошерст велика родина - четверо дітей, десять онуків, вісімнадцять правнуків і дев’ять праправнуків. Ус: її дуже люблять і поважають.

- Бабуся у нас молодчина, - каже внучка Людмила Латай. - І дітей сама виростила, і майстриня на всі руки. Смачно готувала, вишивала хрестиком рушники, сорочки. А ще мала чудовий голос, співала красиво. І тепер, буває, виводить «Несе Галя воду». Ті труднощі, яких вона зазнала, мабуть, і загартували її. Бувало, якщо треба, й останнє віддасть. Під час війни в село часто партизани приходили, їсти просили. То вона завжди їм допомагала, ніколи не відмовляла.

Варвара Лихошерст і нині така - не за себе хвилюється, за інших. Але й рідні віддячують їй тим же, доглядають за старенькою і бережуть її, бо вона у них така одна і найкраща!





Олеся Гордієнко, "Деснянка" №52 (580) від 24 грудня 2015

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.